Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3811/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3811/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Мельник К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії в\ч НОМЕР_2 , в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення житлової комісії в\ч НОМЕР_2 від 30.08.2019 №10 в частині відмови у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням; зобов`язати відповідача зарахувати позивача до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням при військовій частині НОМЕР_2 у загальній черзі та пільговій першочерговій черзі з 30.08.2019. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний протокол засідання житлової комісії від 30.08.2019 №10 про відмову зарахувати його до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов винесено з надуманих підстав, без конкретного визначення, яких саме документів не надано позивачем для взяття його на облік, та якими нормами законодавства керувалася житлова комісія в/ч НОМЕР_2 надаючи відмову. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 2 рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2019 №10 в частині відмови у внесенні ОСОБА_1 до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.08.2019 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позов залишити без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 із відповідним рапортом про вирішення питання щодо зарахування його на квартирний облік (т.1 а.с. 29). До рапорту було додано довідку форми 5 від 08.08.2019 №312 (т.1 а.с. 34), форми 9 від 08.08.2019 №313 (т.1 а.с. 35), витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.02.2019 №9-рс (т.1 а.с. 17), витяг з послужного списку (т.1 а.с. 16), два примірники встановлених рапортів згідно додатку 10 наказу Міністерства оборони України №380. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.10.2021 у справі №362/1052/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.05.2022 було зобов`язано житлову комісію Військової частини НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.08.2019. За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 , житловою комісією Військової частини НОМЕР_2 прийнято рішення, оформлене протоколом від 30.08.2019 №10 (т.1 а.с. 30-33), яким позивачу відмовлено у внесені до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку з тим, що позивач не надав усі необхідні документи (копії). Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено право громадян України на житло. Згідно статті 1 ЖК України відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги. Відповідно до вимог статті 2 ЖК України завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найм) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081 від 03 серпня 2006 року). Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380), яка визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей). Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 01.11.2019 №63-рс ОСОБА_1 звільнено у запас за пп. «б» (за станом здоров`я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (т.1 а.с. 38). Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції №380, основними завданнями житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій) є, зокрема, прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань. Згідно з положеннями пунктів 4 та 6 розділу VI Інструкції №380 для зарахування на облік військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт, який реєструється у службі діловодства військової частини. До рапорту додаються документи, передбачені Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі - Порядок забезпечення житловими приміщеннями), а саме: - довідка з місця проживання про реєстрацію і склад сім`ї; - витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім`ї; - довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад); - документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги; - витяг з послужного списку військовослужбовця. Зазначені документи направляються командиром до житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) для прийняття рішення про зарахування на облік. Житлова комісія військової частини (об`єднаної житлової комісії) у разі необхідності має право запитувати через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян інші документи. Вимагати від військовослужбовців та членів їх сімей інших, не передбачених законодавством, документів забороняється. Після проведення перевірки житлових умов військовослужбовця житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) на найближчому засіданні, але не пізніше ніж через місяць з дати реєстрації відповідного рапорту військовослужбовця, розглядає питання щодо зарахування військовослужбовця на облік. На засіданні житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) має право бути присутнім військовослужбовець та члени його сім`ї, щодо яких приймається рішення. За результатами розгляду житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про зарахування військовослужбовця та членів його сім`ї на облік або відмовляє у зарахуванні на облік із зазначенням обґрунтування такої відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 09.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 із відповідним рапортом про вирішення питання щодо зарахування його на квартирний облік. До рапорту було додано довідку форми 5 від 08.08.2019 №312 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 , форми 9 від 08.08.2019 №313 про те що ОСОБА_1 неодружений, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.02.2019 №9-рс, витяг з послужного списку, два примірники встановлених рапортів згідно додатку 10 наказу Міністерства оборони України №380. Крім того, в матеріалах справи міститься рапорт позивача від 06.05.2019 на ім`я Голови житлової комісії в/чА3547 (т.1 а.с. 26), до якого було додано довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 26.04.2019 №3927 (т.1 а.с. 22), довідку від 26.04.2019 №127/п, витяг з наказу про поновлення на військовій службі, довідку від 11.04.2019 №44, довідку від 04.04.2019 №951, довідку від 10.04.2019 №595, тощо (т.1 а.с. 13, 14, 15, 17, 19, 20, 21, 23, 24, 28). Жодних додаткових документів житлова комісія військової частини ні через командира військової частини, ні безпосередньо у ОСОБА_1 не витребовувала. Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності всі передбачені Порядком забезпечення житловими приміщеннями документи. Водночас, згідно оскаржуваного рішення житлової комісії в\ч НОМЕР_2 від 30.08.2019 №10, підставою для відмови у зарахуванні на квартирний облік стало не надання позивачем усіх необхідних документів (не зважаючи на наявність всіх, передбачуваних Порядком №1081 від 03.08.2006 документів). Колегія суддів звертає увагу, що Інструкція №380 встановлює чіткі вимоги до рішення житлової комісії, як до акта індивідуальної дії, в частині обґрунтування відмови з посиланням на відповідні норми законодавства, що відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, тобто, наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Отже, зміст спірного протоколу від 30.08.2019 №10, який є індивідуально-правовим актом і породжує права та обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, відповідно до яких обґрунтованість є однією із обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Таким чином, з огляду на викладене, з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного протоколу, відповідачеві не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного порушення. Відповідач зобов`язаний навести опис порушення (порушень) Порядку забезпечення житловими приміщеннями та Інструкції №380. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана належна правова оцінка, що зазначаючи у спірному протоколі, що позивачем не надано усіх необхідних документів (копій), відповідач не конкретизував, яких саме документів ним не надано та не вказав, порушенням якого нормативно-правового акту є ненадання таких документів, що свідчить про його нечіткість та невизначеність, і відповідно невідповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України. Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що п. 2 рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2019 №10 в частині відмови у внесенні ОСОБА_1 до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до вимог пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Аналогічні приписи закріплені в пункті 29 Порядку № 1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Водночас, дія пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов`язується із тим, з яких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено під час розгляду справи, 01 листопада 2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 від № 63- рс ОСОБА_1 було звільнено у запас відповідно до підпункту «б» пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до наказу Міністра оборони України №20 від 03.02.1995р. «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків та мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок та працівників (не військовослужбовців) Збройних Сил України», відповідно до п.37 якого, військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби в запас чи у відставку, за станом здоров`я, тощо, залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині і квартирно - експлуатаційних частинах районів та користуються правом на позачергове одержання житла. Отже, неправомірна (без конкретизації, яких саме документів не надано та без зазначення в оскаржуваному протоколі порушенням якого нормативно-правового акту є ненадання таких документів) відмова зарахувати ОСОБА_1 до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових порушує право позивача на забезпечення останнього жилим приміщеннями під час проходження служби, в тому числі порушене право ОСОБА_1 залишатися на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуватися правом на позачергове одержання житла після звільнення у запас за станом здоров`я. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати позивача до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням при Військовій частині НОМЕР_2 у загальній черзі та пільговій першочерговій черзі з 30.08.2019, слід зазначити наступне. Колегія суддів звертає увагу, що питання про зарахування до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов належить до дискреційних повноважень житлової комісії. Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.08.2019 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено «06» червня 2024 року.