Постанова 4855 № 320/12109/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12109/21 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Грибан І.О., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення заборгованості з виплати індексації та стягнення компенсації у зв`язку із втратою частини заробітної плати (індексації) у зв`язку з порушенням строків її виплати, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд: - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати індексації заробітної плати у сумі 3649,46 грн; - стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у зв`язку з втратою частини заробітної плати (індексації) у зв`язку з порушенням строків її виплати, починаючи з жовтня 2020 року і по день ухвалення судом рішення по суті заявлених позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження ним державної служби у період з 28.11.2016 по 23.10.2020. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 28.11.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 28.11.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням виплачених сум Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 23.10.2020 індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 23.10.2020 індексацію грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що судом безпідставно прирівняно позивача до військовослужбовця, оскільки на період спірних правовідносин ОСОБА_1 перебував на посаді державної служби. Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку ключовим доводам Департаменту патрульної поліції, належним чином не досліджено наявні у матеріалах справи докази, не надано об`єктивну оцінку обставинам, на які посилався відповідач у справі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 та 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції 26.04.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що суд безпідставно прирівняв його до військовослужбовця, тоді як позивач проходив державну службу, та помилково визначив січень 2008 базовим місяцем для здійснення індексації заробітної плати позивача. У відзиві просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити повністю. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28.11.2016 по 23.10.2020 проходив державну службу в Департаменті патрульної поліції на посаді головного спеціаліста відділу договірної роботи та міжнародного співробітництва управління правового забезпечення та міжнародного співробітництва (посада державної служби категорії «В». Наказом Департаменту патрульної поліції від 20.10.2020 №773 о/с головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи управління правового забезпечення та міжнародного співробітництва Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 23.10.2020 звільнено з державної служби. Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації у належному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив із того, що відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів на підтвердження правомірності несплати позивачу індексації грошового забезпечення за період його служби з 28.11.2016 по 23.10.2020, таким чином відповідач безпідставно не здійснив сплату позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період. Суд зазначив, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати індексації заробітної плати у сумі 3649,46 грн задоволенню не підлягає, оскільки нарахування сум індексації грошового забезпечення є виключними дискреційними повноваженнями відповідача. Підстави для присудження компенсації відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на час розгляду даної адміністративної справи відсутні. Такі позовні вимоги є передчасними, адже на момент вирішення спору неможливо встановити розмір нарахованих до виплати сум, термін затримки виплати індексації грошового забезпечення, тоді як такі вихідні дані є обов`язковими та необхідними для вирішення питання щодо виплати відповідної компенсації. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ). За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Статтею 9 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078). Вказаний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Згідно з п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Пунктом 10-2 Порядку №1078 передбачено, що для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. До того ж, суд враховує, що ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17. Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахункових листів (а.с.116-128), за період з грудня 2016 року по жовтень 2020 року ОСОБА_1 частково (за деякі місяці) нараховувалася до виплати сума індексації заробітної плати, проте доказів того, що зазначені суми позивачу фактично виплачувалися відсутні. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення). У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.10.2020, включно. При цьому, колегія суддів зазначає, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період. Суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. З огляду на норми частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.11.2016 по 28.10.2020 включно, тобто за період фактичної роботи на нарахування заробітної плати. Вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації у зв`язку з втратою частини заробітної плати (індексації) у зв`язку з порушенням строків її виплати не підлягає задоволенню, оскільки на момент вирішення спору неможливо встановити розмір нарахованих до виплати сум, термін затримки виплати індексації грошового забезпечення, тоді як такі вихідні дані є обов`язковими та необхідними для вирішення питання щодо виплати відповідної компенсації. Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог помилково застосував до правовідносин у цій справі постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», оскільки ОСОБА_1 проходив державну службу в Департаменті патрульної поліції, на що не звернув уваги суд, а тому колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню у найбільш ефективний спосіб, який відповідає положенням статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п.п. 1, 4 частини першої, другої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.10.2020. Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.11.2016 по 28.10.2020. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді І.О. Грибан Л.О. Костюк