Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10441/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10441/24 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В., повний текст судового рішення складено 01.05.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АР Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанови та рішення,- ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 04.04.2024 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АР Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 15.03.2024 про відкриття виконавчого провадження; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про стягнення з позивача в рамках виконавчого провадження №74469220 від 15.03.2024 року суми виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 28400 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в провадженні відповідача перебуває виконавче провадження №74469220 з виконання виконавчого листа №420/20815/23, виданого Одеським окружним адміністративним судом 14.02.2024 року, в межах якого прийнято оскаржувані постанову та рішення. Для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону Про виконавче провадження та постанови КМУ від 03.08.2011 року №845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі Постанова №845). Таке стягнення на підставі п.9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, Закону Про виконавче провадження, Постанови №845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який не є органом примусового виконання. Отже, виконавчий документ має виконуватись виключно Казначейством, в якому обслуговується боржник, державний виконавець Відділу ПВР повинен був повернути виконавчий лист стягувачу. Таким чином, є протиправною постанова про відкриття виконавчого провадження. Також є протиправним стягнення виконавчого збору з ТУ ДСА, оскільки виконання рішення суду здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, відповідно на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується. Представник Відділу ПВР подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки при прийнятті 15.03.2024 року постанови про стягнення виконавчого збору з ТУ ДСА в сумі 28400 грн державний виконавець керувався п.3 ст.27 Закону України Про виконавче провадження. До суду від третьої особи ОСОБА_1 надійшли пояснення, у яких він просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що постанова про відкриття виконавчого провадження є правомірною, оскільки Порядок №845 поширюється на правовідносини з виконання рішень суду про стягнення коштів державного бюджету та виконується органами казначейства у безспірному порядку без участі боржника. Проте рішення суду від 13.10.2023 по справі №420/20815/23 містить лише вимоги зобов`язального характеру, тому виконується в примусовому порядку органом державної виконавчої служби. Також він вважає помилковою позицію ТУ ДСА про можливість виконання рішення суду лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150, адже в такому випадку унеможливлюється стягнення безпідставно невиплаченої заробітної плати, яка в окремих випадках для працівників апаратів судів може бути єдиним джерелом для існування. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (вул. Перекопська, 5, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 26283946) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АР Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування постанови та рішення, задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АР Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження №74469220 від 15.03.2024, а саме щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28400 грн. Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АР Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. На вказане рішення суду Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АР Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження №74469220 від 15.03.2024, а саме щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28400 грн. та стягнення з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АР Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. 03.06.2024 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог відмовити. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі №420/20815/23, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 23.01.2024 року, визнано протиправними дії ТУ ДСА щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.01.2021 по 16.08.2022 з розрахунку встановленого ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік та ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Зобов`язано ТУ ДСА здійснити нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з розрахунку встановленого ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, та суддівської винагороди за період з 01.01.2022 по 16.08.2022 з розрахунку встановленого ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн, та здійснити виплату донарахованих сум. 14.02.2024 року Одеським окружним адміністративним судом виданий стягувачу виконавчий лист по справі №420/20815/23. На примусовому виконані у Відділі ПВР перебуває виконавче провадження №74469220 з виконання виконавчого листа №420/20815/23 від 14.02.2024, яке відкрито постановою від 15.03.2024 року, пунктом 3 якої з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 28400 грн. Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження та діями державного виконавця щодо стягнення з нього виконавчого збору, ТУ ДСА звернулось до суду з даним позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ). Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ). Згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». За статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону. Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 18 ч. 3 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Порядком №845 врегульовано порядок безспірного списання коштів з метою виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів. Відповідно до п.2 Порядку №845 безспірне списання - операції і коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Згідно пунктів 3, 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону . Згідно частин 1, 2, 3, 5 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 №4901-VI (далі Закон №4901-VI). Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа) (ч.1 ст.2 Закону №4901-VI). Позивач в цій справі та боржник у виконавчому провадженні №74469220 ТУ ДСА за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч.1 ст.148 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2024 рік, затвердженого наказом ДСА України від 12.02.2024 року №61. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що в даному випадку виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, а виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується. Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та неспростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд Підсумовуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька