Постанова КЦС ВС № 760/2795/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 року м. Київ справа № 760/2795/22 провадження № 61-12150св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - акціонерне товариство «Сенс Банк» (до перейменування - акціонерне товариство «Альфа-Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, у складі судді Оксюти Т. Г., від 06 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., від 19 червня 2023 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) «Сенс Банк» (до перейменування - АТ «Альфа-Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова В. В., про визнання припиненими правовідносин за кредитним та іпотечним договорами.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що 06 листопада 2007 між ним та АТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 800002599, за яким, з урахуванням подальших змін та доповнень, банк надав йому кредит в сумі 648 000 доларів США, строком до 06 листопада 2017 року зі сплатою процентів за ставкою 12,5% на рік.

3. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки № 800002599-И, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В.

4. Відповідно до пункту 3.1. договору іпотеки, позивач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира). 5. 31 січня 2019 року AT «Альфа-Банк» в порядку позасудового врегулювання спору в рахунок виконання основного зобов`язання звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у свою власність спірної квартири на підставі іпотечного застереження, що міститься у договорі іпотеки. Відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість спірної квартири станом на 31 січня 2019 року становить 6 295 126 грн.

6. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 січня 2019 року було вчинено запис № 30142947 про реєстрацію права власності на спірну квартиру за AT «Альфа-Банк».

7. Незважаючи на те, що відповідач задовольнив забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов`язанням, приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 61851720 здійснюються дії щодо арешту та реалізації іншого майна позивача за тим самим кредитним договором № 800002599 від 06 листопада 2007 року.

8. Вважає, що внаслідок набуття банком у позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки його зобов`язання, як позичальника за кредитним договором, є припиненими.

9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати припиненими правовідносини за кредитним договором № 800002599 від 06 листопада 2007 року та визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором № 800002599-И від 06 листопада 2007 року. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

10. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

11. Суди попередніх інстанцій вказали, що оскільки строк дії договору іпотеки сторонами не встановлено, кредитор не отримав задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки або у будь-який інший спосіб в повному обсязі, основне зобов`язання не є виконаним та не припинилося, тому відсутні підстави для припинення основного зобов`язання та іпотеки.

12. Крім того, позивачем не доведено обставин на які він посилався при зверненні до суду, зокрема наявність відповідного порушення відповідачем його прав, свобод або законних інтересів. Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 14. 08 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Вказує, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, а іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

19. Наголошує, що 31 січня 2019 року відповідач скористався своїм правом та задовольнив забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов`язанням - кредитним договором, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

20. Вважає, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року у справі № 760/10244/16 не має юридичного значення, оскільки вказане рішення суду було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року та воно не спростовує факт завершення АТ «Альфа-Банк» позасудового врегулювання спору шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Відзив на касаційну скаргу не подано Обставини справи, встановлені судами 21. 06 листопада 2007 між ОСОБА_1 і AT «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №800002599, відповідно до умов якого, відповідач надав позивачу кредит у розмірі 648 000 доларів США, строком до 06 листопада 2017 року зі сплатою процентів за ставкою 12,5% на рік.

22. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06 листопада 2007 між ОСОБА_1 і AT «Альфа-Банк» було укладено договір іпотеки №800002599-И, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В.

23. Відповідно до пункту 3.1. договору іпотеки ОСОБА_1 передав в іпотеку AT «Альфа-Банк» квартиру АДРЕСА_2 .

24. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/13367/14-ц від 16 грудня 2014 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 800002599 від 06 листопада 2007 року в розмірі 6 626 371,50 грн та судовий збір в розмірі 3 654 грн. 25. 31 січня 2019 року AT «Альфа-Банк» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність спірної квартири на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки № 80002599-И від 06 листопада 2007 року. Відповідно до звіту про оцінку майна - ринкова вартість спірної квартири на 31 січня 2019 року становить 6 295 126 грн.

26. Згідно з інформаційною довідкою № 279199773 від 12 жовтня 2021 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1/2 частині за кожним на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року у справі № 760/10244/16-ц.

27. Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у справі № 760/10244/16-ц рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року скасоване та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, АТ «Альфа-Банк», про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та поділ спільного майна подружжя. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

29. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

32. Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

33. За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

34. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

35. За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

36. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (частина перша статті 7 Закону України «Про іпотеку»).

37. Підстави для припинення зобов`язання визначені у статтях 598-609 ЦК України.

38. За змістом статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

39. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

40. Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку», у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

41. Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

42. У пунктах 8.15.-8.20. постанови від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 Велика Палата Верховного Суду вказала таке: «…Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора. До такого висновку слід дійти з огляду на правову природу забезпечувальних заходів, спрямованість їх на повне забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та добросовісність поведінки сторін кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме на кредитора законодавством покладено контроль за тим, щоб заборгованість за кредитним договором не перевищувала забезпечувальні заходи, і саме для цього законодавець передбачив спрощені процедури звернення стягнення на заставне майно та солідарну відповідальність поручителя з боржником. Незастосування цих заходів своєчасно тягне для кредитора негативні наслідки недобросовісності своїх дій. Законодавець у такий спосіб встановив баланс між майновими правами та інтересами кредитора-іпотекодержателя і боржника, надавши можливість швидкого та ефективного задоволення його вимог, запобігаючи при цьому можливості зловживанням кредитором своїм становищем та вимагаючи добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин. Разом із цим при тлумаченні вказаних норм права враховується принцип свободи договору як загальної засади цивільного законодавства, оскільки сторони є вільними при укладенні договору, що означає можливість забезпечення основного зобов`язання як у повному обсязі, так і в його частині відповідно до умов забезпечувального правочину, а кредитор при укладенні іпотечного договору не позбавлений можливості оцінити всі звичайні ризики, у тому числі і вірогідність того, що за рахунок вартості іпотечного майна (як забезпечувального правочину) не буде забезпечено основне зобов`язання в повному обсязі. Водночас частина третя статті 6 ЦК України дозволяє сторонам у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо відступ від положень закону в цих актах прямо це заборонено, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частина четверта статті 591 ЦК України додатково вказує, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як статті 36 Закону України «Про іпотеку», так і загальних положень ЦК України щодо реалізації предмета іпотеки. Якщо такого відступу від положень цивільного законодавства не було здійснено за договором, кредитор не може вимагати виконання боржником основного зобов`язання після звернення стягнення та стягувати різницю між сумою зобов`язання та вартістю предмета іпотеки...»

43. Отже у разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними (див. пункт 8.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18).

44. Умовами укладеного сторонами договору іпотеки (пункт 6.3.1. в редакції договору від 06 листопада 2007 року) передбачено, що після переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем основного зобов`язання у межах суми, передбаченої у пункті 2.1. статті 2 цього договору, є недійсними.

45. За змістом пункту 2.1. договору іпотекою забезпечується кожна та всі із вимог іпотекодержателя, що випливають із основного договору із всіма змінами та доповненнями до нього.

46. За обставин розглядуваної справи 31 січня 2019 року банк, скориставшись своїм правом передбаченим Законом України «Про іпотеку» та договором іпотеки № 800002599-И від 06 листопада 2007 року, задовольнив забезпечені іпотекою вимоги до позивача за основним зобов`язанням (кредитним договором № 800002599 від 06 листопада 2007 року) в позасудовому порядку, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

47. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки вказаним обставинам щодо позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

48. Дії іпотекодержателя щодо звернення 31 січня 2019 року стягнення на предмет іпотеки наразі у судовому порядку незаконними не визнані, натомість банк розпорядився належним йому майном (спірною квартирою) на власний розсуд - відмовившись від свого права власності.

49. За змістом пункту 2 частини першої статті 346 ЦПК України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

50. Відповідно до статті 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру. 51. 31 травня 2019 року банк на власний розсуд реалізуючи своє право, передбачене статтею 347 ЦК України, відмовився від права власності на спірну квартиру, внаслідок чого державним реєстратором 31 травня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення права власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 .

52. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, наведеного не врахували та помилково вважали, що після відмови банку від свого права власності на спірну квартиру сторони були повернуті у попереднє становище.

53. Сама по собі відмова власника від належного йому нерухомого майна, здійснена відповідно до статті 347 ЦК України, не призводить до відновлення права власності попереднього власника на це майно.

54. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року у справі № 760/10244/16-ц, яким право власності на спірну квартиру було визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасовано постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року.

55. Тобто, рішення суду у справі № 760/10244/16-цвтратило законну силу і натепер не підтверджує належність спірної квартири позивачу, а наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів, внесених на підставі вказаного рішення суду, обумовлено лише тим, що після його скасування ніхто не звертався до державного реєстратора із заявами про внесення відповідних змін до державного реєстру.

56. Водночас частинами першою, другою статті 335 ЦК України передбачено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

57. Крім того, судами не встановлено обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

58. Так, зокрема сторони не заперечували, що до кредитного договору і до договору іпотеки, укладених 06 листопада 2007 року, неодноразово вносились зміни та доповнення, однак відповідні додаткові угоди (угоди про внесення змін/доповнень) в матеріалах справи відсутні.

59. З огляду на викладене у попередньому пункті, судами не перевірено чи були обумовлені кредитним договором інші способи забезпечення виконання зобов`язань позичальника, окрім іпотеки за договором від 06 листопада 2007 року, що має значення при вирішенні заявлених позовних вимог.

60. За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

61. До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що за відсутності в матеріалах справи зокрема кредитного договору та договору іпотеки в остаточній редакції, позбавляє колегію суддів можливості ухвалити власне рішення по суті спору.

62. Враховуючи що доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами встановлені неповно, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, і вказані недоліки можуть бути усунені апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

63. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

64. Також апеляційному суду, з урахуванням повноважень наданих суду частиною третьою статті 53, пунктом 1 частини першої статті 365 ЦПК України, доцільно обговорити питання залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста Києва, на території якої розміщено нерухоме майно, від права власності на яке 31 травня 2019 року власник відмовився. Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович