Постанова КГС ВС № 905/701/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2024 року м. Київ cправа № 905/701/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я. за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.12.2023 у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про стягнення 2 038 845,52 грн Учасники справи: АТ "Укртрансгаз": Кухтик В. М. (адв.); Військова частина НОМЕР_1 : Сидоренко Т. О. (адв.); ПАТ "Маріупольгаз": не з`явився;

1. Стислий зміст заявлених вимог 1.1. У червні 2023 року Акціонерне товариство (далі - АТ) "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення збитків в сумі 2038845,52 грн, завданих внаслідок несанкціонованого відбору природного газу з ресурсу позивача. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не маючи підтвердженого обсягу природного газу для споживання у грудні 2015 року - березні 2017 року, відповідач самостійно не припинив споживання (відбір) природного газу, водночас не допустив представників ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" для вжиття ним заходів щодо обмеження/припинення газопостачання на об`єкт споживача, тим самим здійснив несанкціонований відбір природного газу з ресурсу позивача в обсязі 250,763 тис.куб.м. Позивачем для вжиття заходів фізичного балансування в частині порушення співвідношення обсягів природного газу, спричиненого внаслідок протиправної поведінки відповідача, у грудні 2015 року - березні 2017 року було придбано в тому числі 250,763 тис.куб.м. природного газу на загальну вартість 2038845,52 грн, які були подані позивачем до газотранспортної системи для відновлення порушеного співвідношення обсягів природного газу в цій частині. Таким чином, витрати позивача на покриття обсягів відбору природного газу споживача за вказаний період складають 2038845,52 грн, за що позивачем сплачено власні грошові кошти, внаслідок чого понесено реальні збитки.

2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.12.2023, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, в позові відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності та не доведенням поважності причин пропуску цього строку.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи 3.1. АТ "Укртрансгаз" до 01.01.2020 було оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). 3.2. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (далі - ПАТ "Маріупольгаз", третя особа) є оператором газорозподільної системи, який у спірний період на підставі ліцензії здійснював діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Маріуполь, Новоазовського, Першотравневого, Володарського районів та сіл Виноградне, Піонерське, Приморське, Комінтернове, Лебединське, Калинівка, Сопине, Павлопіль, Широкіне Волноваського району Донецької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у користуванні ПАТ "Маріупольгаз", терміном дії з 22.03.2015 по 21.03.2020. 3.3. Газорозподільна система, оператором якої є ПАТ "Маріупольгаз", є суміжною системою безпосередньо приєднаною до газотранспортної системи, оператором якої є АТ "Укртрансгаз", у зв`язку з чим, природний газ з газотранспортної системи до вказаної газорозподільної системи фізично надходить через фізичні точки входу/виходу між ними. 3.4. Таким чином вважається, що весь обсяг природного газу, який з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" передається до газорозподільної системи ПАТ "Маріупольгаз", з газотранспортної системи фізично отримується Оператором ГРМ, тоді як з віртуальної точки виходу з газотранспортної системи той обсяг природного газу одночасно відбирається всіма споживачами, кожним у своїй частині обсягу, що розподіляється між ними ПАТ "Маріупольгаз". 3.5. ПАТ "Маріупольгаз" (Оператор ГРМ) в установленому порядку передавав АТ "Укртрансгаз" (Оператор ГТС) інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого споживачам (спожитого ним) природного газу за спірний період з грудня 2015 року по березень 2017 року, а саме: - Інформацію про використання природного газу по ПАТ "Маріупольгаз" за грудень 2015 року; - Звіти ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень-вересень 2016 року; - Звіт про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Маріупольгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за жовтень 2016 року - березень 2017року; - Зведені реєстри ПАТ "Маріупольгаз" фактичного розподілу природного газу по споживачах за січень, березень, травень-грудень 2016 року - січень, лютий 2017 року; - Інформацію про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених Оператором газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу. 3.6. У вищевказаних документах ПАТ "Маріупольгаз" зазначав про випадки несанкціонованого відбору природного газу полком "ІНФОРМАЦІЯ_1" на зайнятих ними об`єктах та неоформлених обсягів природного газу, а саме: у грудні 2015 року в обсязі 17,164 тис.куб.м.; у січні 2016 року в обсязі 21,747 тис.куб.м.; у лютому 2016 року в обсязі 17,675 тис.куб.м.; у березні 2016 року в обсязі 19,895 тис.куб.м.; у квітні 2016 року в обсязі 9,011 тис.куб.м.; у травні 2016 року в обсязі 4,534 тис.куб.м.; у червні 2016 року в обсязі 4,975 тис.куб.м.; у липні 2016 року в обсязі 0,843 тис.куб.м.; у серпні 2016 року в обсязі 1,393 тис.куб.м.; у вересні 2016 року в обсязі 2,179 тис.куб.м.; у жовтні 2016 року в обсязі 12,424 тис.куб.м.; у листопаді 2016 року в обсязі 42,270 тис.куб.м.; у грудні 2016 року в обсязі 17,719 тис.куб.м.; у січні 2017 року в обсязі 20,944 тис.куб.м.; у лютому 2017 року в обсязі 18,185 тис.куб.м.; у березні 2017 року в обсязі 39,805 тис.куб.м. 3.7. За твердженням позивача, враховуючи приписи п.10 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС, якщо споживачами здійснюється відбір обсягу природного газу без підтвердження обсягу природного газу номінацією будь-якого постачальника, то такий несанкціонований відбір було віднесено ним на ПАТ "Маріупольгаз" як Оператора ГРМ, що здійснив розподіл природного газу такому споживачу. 3.8. У 2016 році ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з ПАТ "Маріупольгаз" 15638059,71 грн заборгованості за надані в грудні 2015 року - червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу. 3.9. Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.09.2016 у справі №905/2017/16, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та Вищого господарського суду України від 21.12.2016, відмовлено ПАТ "Укртрансгаз" в задоволенні вказаного позову з тих підстав, що між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Маріупольгаз" не був укладений договір транспортування природного газу в типовій редакції, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497, а отже у ПАТ "Маріупольгаз" не виникло обов`язку з оплати ПАТ "Укртрансгаз" послуг з балансування обсягів природного газу за спірний період. Також суди вказали, що ПАТ "Маріупольгаз" не здійснює господарську діяльність щодо поставки природного газу та не має власних споживачів, а отже здійснювати балансування надходження і розподілу газу відповідно до п.6.3.9 договору не зобов`язаний, натомість вказане підприємство здійснює закупівлю природного газу тільки для своїх виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат. 3.10. У грудні 2018 року АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ "Маріупольгаз" про: - зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 28159,647 тис.куб.м (в тому числі несанкціонованого відібраного природного газу в обсязі 250,763 тис.куб.м, що є спірним у даній справі №905/701/23); - стягнення 344996225,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 28159,647 тис.куб.м; - стягнення 344996225,64 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача (справа №905/2248/18). 3.11. Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі №905/2248/18, залишеним без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та Верховного Суду від 25.02.2020, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що: - позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статті 1212 ЦК України (ПАТ "Маріупольгаз" не набуто у власність та не збережено природний газ в обсязі 28159,647 тис.куб.м); - позивачем не доведено наявність у відповідача витребуваного газу в натурі станом на дату розгляду справи судом для застосування частини 1 статт 1213 ЦК України та не надано належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування до спірних відносин положень частини 1 статті 1214 ЦК України. 3.12. У межах справи №905/2248/18 встановлено, в тому числі безпідставність позовних вимог у частині покладення на ПАТ "Маріупольгаз" обсягу природного газу, який використаний внаслідок несанкціонованого відбору природного газу військовими формуваннями (полком "ІНФОРМАЦІЯ_1"). При цьому, як вбачається із вказаного рішення суду 11.04.2019 у справі №905/2248/18, про несанкціонований відбір природного газу саме полком "ІНФОРМАЦІЯ_1" зазначено відповідачем в позовній заяві АТ "Укртрансгаз". 3.13. На розгляді Господарського суду Донецької області знаходилась справа №905/1225/21 за позовом ТОВ "Рятувальник" до Урзуфської сільської ради, Мангушської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення від сплати орендної плати. 3.14. Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 у справі №905/1225/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено та при цьому встановлено, що орієнтовно у травні-червні 2014 року розпорядженням "з обмежений доступом" керівника сектору "М" командирові об`єднаного угрупування ІНФОРМАЦІЯ_1 в секторі "М" було поставлено завдання здійснити розміщення сил та засобів батальйону патрульної служби міліції спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", який входив до складу ГУМВС України у Київській області на територіях, розташованих по АДРЕСА_6, АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 . При цьому, станом на той час, вказаний підрозділ не входив до складу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та Національної гвардії в цілому. На момент створення у складі військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 " та прийняття на військову службу осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ у складі батальйону патрульної служби міліції спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" ГУМВС України у Київській області, особовий склад вказаного підрозділу вже був фактично розміщений по вулиці Набережній, АДРЕСА_6, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 . 3.15. Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено факт розміщення окремого загону спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" на об`єктах, розташованих по АДРЕСА_6, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , в тому числі і за адресою: АДРЕСА_3 , за якою відповідач заперечує розташування свого підрозділу. 3.16. Про розташування полку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_4 зазначається ПАТ "Маріупольгаз" у листах № 08-255 від 10.02.2016, № 08-381 від 26.02.2016, № 08-1034 від 25.05.2016 (т. 1 а.с. 28-30), в повідомленні про припинення газопостачання № 190 від 02.09.2016, листі № 08-1975 від 15.09.2016, в акті про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) № 35 від 08.09.2016, акту № 34 від 08.09.2016 про недопуск представників ПАТ "Маріупольгаз" для проведення робіт по припиненню газопостачання, акті про порушення № 1 від 30.08.2016, акті про порушення № 3 від 08.09.2016, № 08-2495 від 21.11.2016. 3.17. ПАТ "Маріупольгаз" був отриманий лист вих.№1095 від 25.05.2016 за підписом т.в.о. заступника командира частини тилу - начальника тилу О.Ю. Федосова про те, що командування військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 звертається з проханням розглянути питання щодо укладання договору на розподіл природного газу новостворених підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1, які знаходяться за адресою: Першотравневий район, вул. Набережна 60б, 70а, 92, Оздоровчий комплекс "Ялта" Першотравневий район, с. Юріївка, вул. Набережна, 64. 3.18. На вказане звернення ПАТ "Маріупольгаз" направлено листом вих. № 08-1034 від 25.05.2016 два примірники Договору на розподіл природного газу, одночасно в листі повідомлено, що за адресою АДРЕСА_4 , теж знаходиться підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаний лист отримано ОСОБА_3 25.05.2016. 3.19. 23.08.2016 листом №08-1785 повторно на адресу т.в.о. заступника командира частини тилу начальника тилу Федосова О.Ю. направлено два примірники Договору на розподіл природного газу, оскільки надані примірники договору листом від 25.05.2016 № 08-1034 не були оформлені адресатом. 3.20. Матеріали справи не містять доказів заперечень у 2016 році з боку відповідача розташування відповідного підрозділу за адресою: АДРЕСА_4 . 3.21. В рішенні Господарського суду Донецької області від 29.06.2017 у справі №905/72/18, яке набрало законної сили, за позовом ПАТ "Маріупольгаз" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 400151,95 грн було встановлено, що 29.06.2017 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (позивач, оператор ГРМ) та ДО (установа, заклад) "ВЧ НОМЕР_1 НГ України" (відповідач, споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу №2140 шляхом підписання заяви - приєднання №2140 від 14.03.2017 (далі - договір розподілу природного газу). У додатку №1 до заяви - приєднання визначено об`єкти відповідача, на які здійснюються подача природного газу із газорозподільної системи: Житловий будинок ( АДРЕСА_5 ), Житловий будинок ( АДРЕСА_4 ), Рятівна станція "Елінг" ( АДРЕСА_6 ), База відпочинку "Трубник" ( АДРЕСА_3 ), Корпус № 6 ( АДРЕСА_1 ). 3.22. Отже, послідовне зазначення ПАТ "Маріупольгаз" про знаходження з 2014 року воєнізованого підрозділу за адресою АДРЕСА_4 , в своїх зверненнях, в тому числі і до керівництва відповідача, відсутність заперечень з боку офіційних установ щодо вказаного факту, а в подальшому визнання знаходження об`єктів Військової частини НОМЕР_1 за такою адресою в укладеному договорі розподілу природного газу № 2140, дають підстави стверджувати, що вірогідно в спірний період за вказаною адресою знаходився військовий підрозділ, який підпорядковується Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. 3.23. У спірний період окремий загін спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщувався на об`єктах, що розташовані в АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 . 3.24. Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період грудень 2015 - березень 2017 року не мала укладеного договору постачання природного газу та договору розподілу природного газу за вказаними адресами, однак споживання природного газу відбувалось. 3.25. ПАТ "Маріупольгаз" вживались заходи з метою недопущення несанкціонованого відбору природного газу відповідачем на вищевказаних об`єктах, що підтверджується наявним у справі листуванням. 3.26. Після неодноразових звернень та листів ПАТ "Маріупольгаз" про врегулювання договірних відносин щодо газопостачання, 29.06.2017 між ПАТ "Маріупольгаз" та Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено типовий договір розподілу природного газу №2140, який розповсюджував свою дію на правовідносини, що склались між сторонами з 01.05.2017. 3.27. Обсяги несанкціоновано відібраного газу відповідачем не спростовані. Звіти про поділ фактичного обсягу природного газу не оскаржено та не визнано недійсними. Протилежного матеріали справи не містять. 3.28. У зв`язку з несанкціонованим відбором природного газу в обсязі 250,763 тис.куб.м. фактично допущено перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу. 3.29. Задля забезпечення цілісності газотранспортної системи та належного здійснення фізичного балансування позивачем було придбано природний газ між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Укртрансгаз" (покупець) були укладені наступні договори про закупівлю природного газу: - №1504000825-ВТВ від 27.04.2015, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Продавець передає покупцеві у квітні-грудні 2015 року газ в загальному обсязі 1827749,736 тис.куб.м. газу, у т.ч. по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): квітень - 170000,000, травень - 170 000,000, червень - 170 000,000, липень - 160 000,000, серпень - 170000,000, вересень - 170 000,000, жовтень - 250 000,000, листопад - 260 000,000, грудень - 307 749,736; - №1605001357-ВТВ від 30.05.2016, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у травні-грудні 2016 року природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Продавець передає покупцеві у травні-грудні 2016 року газ в загальному обсязі 1 800 000 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): квітень - 0, травень - 170 000, червень - 170 000, липень - 170 000, серпень - 190 000, вересень - 220 000, жовтень - 280 000, листопад - 290 000, грудень - 310 000; - №1701001564-ВТВ від 31.01.2017, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у січні-квітні 2017 року газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Продавець передає Покупцеві у січні-квітні 2017 року газ в загальному обсязі 1 600 000 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): січень - 610 000, лютий - 490 000, березень - 310 000, квітень - 190 000. 3.30. На виконання умов договорів №1504000825-ВТВ від 27.04.2015, №1605001357-ВТВ від 30.05.2016, №1701001564-ВТВ від 31.01.2017 АТ "НАК "Нафтогаз України" передав у власність АТ "Укртрансгаз" у грудні 2015 року - березні 2017 року природний газ, про що були складені відповідні акти приймання-передачі природного газу. 3.31. Позивачем додано до справи докази оплати за природний газ по договорам №1504000825-ВТВ від 27.04.2015, №1605001357-ВТВ від 30.05.2016, №1701001564-ВТВ від 31.01.2017. 3.32. Позивачем за рахунок вищевказаних придбаних обсягів природного газу у грудні 2015 року - березні 2017 року були вжиті заходи фізичного балансування, в тому числі для забезпечення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраних з точок виходу, яке було порушено внаслідок несанкціонованого відбору відповідачем у грудні 2015 - березні 2017 року 250,763 тис.куб.м природного газу. 3.33. Відповідач зобов`язаний був укласти договори про постачання та розподіл природного газу за місцем розташування своїх підрозділів, однак, без укладення відповідних договорів про постачання та розподіл природного газу окремий загін спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресами : АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 , в грудні 2015 року - березні 2017 року спожив газ в обсязі 250,763 тис.куб.м, при цьому, самостійно не припинив споживання природного газу, не допустив працівників ПАТ "Маріупольгаз" для вжиття ними заходів щодо припинення газопостачання на об`єкти споживача, чим здійснив несанкціонований відбір природного газу з ресурсу позивача у вказаних обсягах. 3.34. Позивач вжив заходи фізичного балансування в частині порушеного співвідношення обсягів природного газу шляхом подання до газотранспортної системи природного газу, придбаного для таких цілей у АТ "НАК "Нафтогаз України", в тому числі в обсязі 250,763 тис.куб.м, чим замістив/компенсував в газотранспортній системі відібрані обсяги природного газу відповідачем, внаслідок чого позивач зазнав реальних збитків у сумі 2038845,52 грн на придбання 250,763 тис.куб.м природного газу, які були подані ним до газотранспортної системи в рамках заходів фізичного балансування. 3.35. З огляду на викладене, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між несанкціонованим відбором відповідачем природного газу та вжиттям позивачем заходів фізичного балансування в частині такого порушеного співвідношення обсягів природного газу шляхом подання до газотранспортної системи природного газу, а також, відповідно, понесення витрат на придбання природного газу для таких цілей на суму 2038845,52 грн, які фактично є збитками позивача. Суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок суми збитків не спростований іншими учасниками справи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Щодо позовної давності 3.36. Позивач в обґрунтування тверджень про те, що позовну давність ним не пропущено (або ж пропущено з поважних причин) зазначає, що до того як звернутись до суду з даним позовом, він звертався до суду з позовними вимогами до ПАТ "Маріупольгаз" як Оператора ГРМ (справа №905/2248/18), виходячи з правил п.8 глави 3 розділу ХIІ Кодексу ГТС, відповідно до якого у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи. Проте, за результатами розгляду справи №905/2248/18 було встановлено особу, яка порушила права позивача, і такою особою визнано полк "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є відповідачем у даній справі №905/701/23). 3.37. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі №905/2248/18 набуло чинності після перегляду та прийняття Східним апеляційним господарським судом постанови від 28.10.2019, то саме з цього моменту позивач довідався про особу, яка порушила права позивача у розумінні частини першої статті 261 ЦК України, зокрема, завдала збитків позивачу, відповідно строк позовної давності, на думку апелянта, мав би закінчитись 28.10.2022. 3.38. Суди відхилили доводи позивача, оскільки: - відповідальним перед позивачем за несанкціонований відбір газу в першу чергу мало б бути ПАТ "Маріупольгаз", до якого АТ "Укртрансгаз" зверталося з позовами у справах №905/2017/16 та №905/2248/18, однак у задоволенні цих позовів судами було відмовлено; - позивач не навів посилань на будь-яку норму чинного законодавства, що обмежувала б його у визначенні відповідача при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав - враховуючи, що і про порушення свого права, і про особу, яка його порушила, АТ "Укртрансгаз" довідалося з Інформації про використання природного газу по ПАТ "Маріупольгаз" за грудень 2015 року, Звітів ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень-вересень 2016 року та Звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Маріупольгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за жовтень 2016 року - березень 2017 року, які надсилались по закінченню звітного місяця ПАТ "Маріупольгаз" до АТ "Укртрансгаз"; - під час розгляду справ №905/2017/16 та №905/2248/18 судами не було встановлено жодних нових фактів та обставин стосовно неоформленого використання газу, які б не були відомі ПАТ "Укртрансгаз" ще у 2016 - 2017 роках; - у позовній заяві у справі №905/2248/18, поданій до суду у грудні 2018 року, ПАТ "Укртрансгаз" вказувало на несанкціонований відбір природного газу саме полком "ІНФОРМАЦІЯ_1". Разом з тим, позов було подано до ПАТ "Маріупольгаз". Позивач не визначив Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем (як у даній справі №905/701/23), натомість зазначену військову частину за клопотанням відповідача у справі №905/2248/18 було залучено судом першої інстанції до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; - посилань на об`єктивні обставини, які б перешкоджали поданню позову в межах позовної давності до належного відповідача, ПАТ "Укртрансгаз" не навело.

4. Стислий зміст касаційної скарги 4.1. АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.12.2023, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині встановлення строків позовної давності.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги 5.1. Судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статті 76, 79, 86, 209, 210, 236, 237, 238 ГПК України, оскільки не досліджено зібрані у справі докази, що в свою чергу унеможливило правильне встановлення початку перебігу строку позовної давності, а також порушено норми матеріального права - частину першу статті 261, частину четверту статті 267 ЦК України, пункт 8 глави 3 розділу ХIІ Кодексу ГТС, пункт 4 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС. 5.2. При дослідженні наявності поважних причин пропуску позовної давності, судами попередніх інстанцій не враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, яка є повністю аналогічною справі №905/701/23, зважаючи на спеціальний механізм регулювання правовідносин, були наявні обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. 5.3. Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не надали оцінки наявним в матеріалах справи судовим рішенням у справах №905/2017/16 та №905/2248/18 на предмет їх впливу на визначення початку перебігу строку позовної давності. 5.4. Суди дійшли хибного висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та визначено неналежного відповідача у справах №905/2017/16, №905/2248/18. 5.5. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 261 ЦК України у подібних правовідносинах відносно визначення початку перебігу строку позовної давності.

6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги 6.1. Відповідач у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд відмовити в її задоволенні, оскільки оскаржувані позивачем судові рішення ґрунтуються на засадах верховенства права, є законними і обґрунтованими. Серед іншого відповідач зазначав наступне: - посилання в скарзі на порушення судами п. 8 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС, п. 4 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС є безпідставним, оскільки дані норми не містять процесуальних норм, якими суди повинні керуватися при винесенні рішень; - відповідач не погоджується з позицією позивача про те, що перебіг позовної давності щодо права звернення за захистом з такою вимогою визначається з моменту, коли Позивач довідався саме про особу, яка порушила його право, тобто з моменту набрання чинності судовим рішенням № 905/2248/18 (тобто 28.10.1019), оскільки жодним нормативним актом не встановлений початок перебігу строку позовної давності з моменту набрання чинності судовим рішенням; - володіючи інформацією про характер порушеного права та особу, яка можливо його порушила, позивач звернувся з позовом до ПАТ "Маріупольгаз", не вчиняючи дій щодо припинення можливого порушення права та/або відшкодування завданої порушенням шкоди можливим правопорушником, зазначеним у звітах; - позивач надавав лише заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності, вважаючи, що строк позовної давності не є пропущеним. Натомість клопотання про поновлення строку позовної давності позивач не заявляв, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій не мали можливості для застосування частини п`ятої статті 267 ЦК України.

7. Касаційне провадження 7.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі №905/701/23 за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.12.2023, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.04.2024 - 15:15. 7.2. 29.03.2024 до Верховного Суду від АТ "Укртрансгаз" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 7.3. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2024 вказану заяву задоволено та вирішено проводити судові засідання у справі №905/701/23 за участю представника АТ "Укртрансгаз" адвоката Кухтика В.М. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку. 7.4. 18.04.2024 до Верховного Суду від Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 7.5. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2024 вказану заяву задоволено та вирішено проводити судові засідання у справі №905/701/23 за участю представника АТ "Укртрансгаз" адвоката Кухтика В.М. та представника Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Сидоренко Т.О. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку. 7.6. В судовому засіданні 23.04.2024 представник позивача підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти касаційної скарги з наведених у відзиві доводів, просила Суд відмовити у задоволенні скарги. 7.7. Третя особа явку свого представника у судове засідання 23.04.2024 не забезпечила, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомила. 7.8. В судовому засіданні 23.04.2024 оголошено перерву до 21.05.2024 - 15:15. 7.9. В судовому засіданні 21.05.2024 представники позивача та відповідача підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні. 7.10. Третя особа явку свого представника у судове засідання 21.05.2024 не забезпечила, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомила. 7.11. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 21.05.2024. 7.12. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника третьої особи.

8. Позиція Верховного Суду 8.1. У даній справі розглядається позов АТ "Укртрансгаз" про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 2038845,52 грн збитків, завданих внаслідок несанкціонованого відбору природного газу з ресурсу позивача за період з грудня 2015 року по березень 2017 року. 8.2. Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення збитків. Разом з цим, у позові відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого відповідачем подано до суду заяву. 8.3. За змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій саме в частині застосування позовної давності, оскільки вважає, що судами невірно визначено початок перебігу строку позовної давності. На переконання скаржника, судами порушено норми матеріального і процесуального права, а також не враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, що призвело до прийняття помилкового рішення про відмову у позові. 8.4. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне. 8.5. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 8.6. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). 8.7. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 8.8. Для настання деліктної відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України необхідна наявність: а) шкоди; б) протиправної поведінки її заподіювача; в) причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вини останнього. 8.9. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про те, що у грудні 2015 року - березні 2017 року відповідачем було здійснено несанкціонований відбір природного газу з ресурсу позивача в обсязі 250,763 тис.куб.м. Позивачем з метою вжиття заходів фізичного балансування було придбано та подано до газотранспортної системи природний газ у вказаному вище обсязі для відновлення порушеного співвідношення обсягів природного газу. З урахуванням наведеного, позивач вважає понесені ним витрати на покриття обсягів відбору природного газу відповідачем за період з грудня 2015 року по березень 2017 року у загальній сумі 2038845,52 грн реальними збитками, яких він зазнав наслідок протиправної поведінки відповідача. 8.10. За результатами розгляду вимог позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведення позивачем наявності усіх елементів складу господарського правопорушення, з якими законодавство пов`язує відшкодування збитків (шкоди). 8.11. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами: - за період з грудня 2015 року по березень 2017 року окремим загоном спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 несанкціоновано відібрано природний газ (без укладення відповідного договору з постачальником) в загальному обсязі 250,763 тис.куб.м.; - обсяг несанкціоновано відібраного природного газу підтверджується наданими до матеріалів справи документами, а саме: Інформацією про використання природного газу по ПАТ "Маріупольгаз" за грудень 2015 року; Звітами ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень-вересень 2016 року; Звітами про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Маріупольгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за жовтень 2016 року - березень 2017 року; Зведеними реєстрами ПАТ "Маріупольгаз" фактичного розподілу природного газу по споживачах за січень, березень, травень-грудень 2016 року - січень, лютий 2017 року; Інформацією про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених Оператором газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу; - відповідачем не спростовано обсяги несанкціоновано відібраного газу та не оскаржено Звіти про поділ фактичного обсягу природного газу; - у зв`язку з несанкціонованим відбором природного газу в обсязі 250,763 тис.куб.м. фактично допущено перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу; - позивач вжив заходи фізичного балансування в частині порушеного співвідношення обсягів природного газу шляхом подання до газотранспортної системи природного газу, придбаного для таких цілей у АТ "НАК "Нафтогаз України", в тому числі в обсязі 250,763 тис.куб.м, чим замістив (компенсував) в газотранспортній системі відібрані обсяги природного газу відповідачем, внаслідок чого позивач зазнав реальних збитків у сумі 2038845,52 грн на придбання 250,763 тис.куб.м природного газу; - у даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між несанкціонованим відбором відповідачем природного газу та вжиттям позивачем заходів фізичного балансування в частині такого порушеного співвідношення обсягів природного газу шляхом подання до газотранспортної системи природного газу; - наданий позивачем розрахунок суми збитків не спростований іншими учасниками справи. 8.12. В цій частині висновки судів попередніх інстанцій не оскаржуються позивачем та іншими учасниками даної справи. 8.13. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав місцевому господарському суду заяву, за змістом якої просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності. 8.14. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, позивач отримував від ПАТ "Маріупольгаз" інформацію про випадки та обсяги несанкціонованого відбору природного газу за спірний період щомісяця, починаючи з початку 2016 року по квітень 2017 року. Строк позовної давності встановлюється в три роки щодо кожного спірного місяця окремо. Відтак, позивачу було відомо про обставини, покладені в основу підстав позову, який розглядається у цій справі, з грудня 2015 року по березень 2017 року. Останній спірний звіт поданий за березень 2017 року, а тому щодо нього строк позовної давності спливає в квітні 2020 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 06.06.2023, тобто з пропуском встановленого трирічного строку позовної давності. 8.15. У питанні наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності місцевий господарський суд відхилив доводи позивача про те, що такими причинами є звернення АТ "Укртрансгаз" до суду за захистом свого порушеного права з іншими позовами, вказавши, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту та визначено неналежного відповідача у вищезгаданих позовах, а тому це не є поважною причиною пропуску строку позовної давності. 8.16. Також місцевий господарський суд відхилив посилання позивача на пункт 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Суд зазначив в оскаржуваному рішенні у цій справі про те, що вищезгаданий розділ ЦК України доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020. На момент набрання чинності вказаною нормою трирічний строк позовної давності щодо заявлених вимог вже сплив. 8.17. Суд апеляційної інстанції підтримав висновки місцевого господарського суду та відхилив як безпідставні протилежні аргументи позивача. 8.18. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині, колегія суддів враховує наступне. 8.19. За змістом статті 256 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 8.20. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 8.21. Положеннями частини третьої статті 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. 8.22. Крім того, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. 8.23. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). 8.24. З огляду на викладене, суд зобов`язаний у будь-якому випадку, в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, розглянути її, і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв`язку з її закінченням за відсутності наведених позивачем поважних причин пропуску вказаного строку. 8.25. Водночас, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладено обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17). 8.26. Поряд з цим, на відміну від визначення дати початку перебігу позовної давності, що є юридичним фактом, який встановлюється шляхом надання юридичної оцінки (кваліфікації) встановленим фактичним обставинам справи, визнання поважними причин пропуску позовної давності належить до процесуальних повноважень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки за змістом наведених норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин (стаття 300), касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам. 8.27. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, заперечення позивача проти заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності обґрунтовані тим, що зверненню позивача до суду з даним позовом передувало подання іншого позову до ПАТ "Маріупольгаз" як Оператора ГРМ (справа №905/2248/18), виходячи з правил пункту 8 глави 3 розділу ХIІ Кодексу ГТС. Оскільки за результатами розгляду справи № 905/2248/18 було встановлено, що особою, яка порушила права позивача є військове формування Полк "ІНФОРМАЦІЯ_1" (тобто відповідач у справі № 905/701/23), позивач вважає, що він довідався про особу, яка порушила його права (зокрема завдала збитків) у розумінні частини першої статті 261 ЦК України, з дати набрання чинності рішенням суду у справі №905/2248/18, тобто з 28.10.2019. 8.28. Крім того, позивач зазначав про подання позову до ПАТ "Маріупольгаз" (справа №905/2017/16), вимоги за яким також пов`язані з відбором природного газу Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірний період, що досліджувався у даній справі. Наведене, на переконання позивача свідчить про його намагання захистити свої порушені права ще з того часу, як Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено несанкціонований відбір природного газу та позивачем було здійснено фізичне балансування. 8.29. Також у встановленому порядку за утворений небаланс позивачем були висунуті вимоги по оплаті ПАТ "Маріупольгаз", як оператору газорозподільної системи, в межах комерційного балансування шляхом надання відповідної послуги, яка в результаті була залишена без задоволення. 8.30. З цього приводу суди попередніх інстанцій зазначили про те, що про порушення свого права та про особу, яка його порушила, позивач довідався з Інформації про використання природного газу по ПАТ "Маріупольгаз" за грудень 2015 року, Звітів ПАТ "Маріупольгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень-вересень 2016 року та Звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Маріупольгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за жовтень 2016 року - березень 2017 року, які надсилались по закінченню звітного місяця ПАТ "Маріупольгаз" до АТ "Укртрансгаз". При цьому позивачем не наведено посилання на норму чинного законодавства, яка б обмежувала його у визначенні відповідача при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав. 8.31. До того ж, під час розгляду справ №905/2017/16 та №905/2248/18, на які посилається позивач, не було встановлено жодних нових фактів та обставин щодо спірного неоформленого використання газу, які б не були відомі ПАТ "Укртрансгаз" ще у 2016 - 2017 роках. 8.32. Аргументи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності обставин існування об`єктивної перешкоди для позивача звернутись за захистом порушеного права у межах строку позовної давності та відповідно поважних причин пропуску цього строку. 8.33. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів відхиляє протилежні доводи касаційної скарги, зазначені у пунктах 5.4, 5.5 цієї постанови, які по суті зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки переоцінка доказів та установлених обставин справи не входить до повноважень Верховного Суду згідно з частиною другою статті 300 ГПК України. 8.34. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (див. аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16). 8.35. Аргументи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, відхиляються колегією суддів, оскільки у названій справі предметом позову було стягнення коштів з підстав порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати платежів за договором лізингу під час його дії і застосування наслідків порушення обов`язку повернути предмет лізингу. Натомість у справі, що переглядається заявлено вимогу про стягнення збитків, завданих внаслідок несанкціонованого відбору природного газу з ресурсу позивача. 8.36. Тобто, у справі №904/5726/19 рішення суду прийнято за іншого предмету і підстав позову, відповідно за інших встановлених обставин та поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) постановлено відповідне судове рішення, ані ж у справі, що переглядається. Застосування положень статей 256, 257, 267 ЦК України у названій справі, на які посилається скаржник, також залежало від встановлення певної сукупності фактів, які мають матеріально-правове значення у питанні застосування позовної давності. 8.37. Крім того, саме по собі посилання в касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду не є безумовною підставою для скасування рішення суду, позаяк релевантність правової позиції під час розгляду окремого спору визначається з урахуванням обставин, представлених доказів, дій та бездіяльності учасників справи тощо. 8.38. Враховуючи встановлені судами обставини подання відповідачем заяви про застосування позовної давності, пояснення позивача щодо строку позовної давності, дослідження наведених учасниками справи доводів з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо визначення початку перебігу строку позовної давності та відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності за недоведеністю поважності причин пропуску цього строку та відхиляє протилежні аргументи скаржника. 8.39. Відносно посилання позивача на необхідність врахування спеціальних нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що позивачем не вказано правової норми, яка б за своїм змістом встановлювала б інші (спеціальні) строки щодо позовної давності, ані ж застосований судами попередніх інстанцій загальний трирічний строк позовної давності. 8.40. За результатами перегляду цієї справи колегією суддів не встановлено неправильного застосування або порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, про які зазначав скаржник, у зв`язку з чим колегією суддів відхиляються аргументи касаційної скарги, зазначені у пунктах 5.1, 5.5 цієї постанови. 8.41. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України"). 8.42. За результатами касаційного перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вказаних судових рішень та задоволення касаційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду 9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 9.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 9.3. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі обставини, надану оцінку та аналіз доводів і заперечень учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень та відмову у задоволенні касаційної скарги. 9.4. Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.12.2023 у справі №905/701/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Васьковський Судді В. В. Білоус В. Я. Погребняк