Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/1263/22

Справа № 125/1263/22 Провадження № 22-ц/801/1129/2024 Категорія: 68 Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 04 червня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Матківської М.В., Міхасішина І.В. з участю секретаря судового засідання Кахно О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Геращенко Тетяни Василівни на рішення Барського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Питель О.В., повний текст якого складено 12 березня 2024 року у справі №125/1263/22 за позовом ОСОБА_2 (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про оспорювання батьківства, виключення з актового запису про народження відомостей про батька, встановив: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся в районний суд з позовом до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства, виключення з актового запису про народження відомостей про батька, обґрунтовуючи вимоги тим, що 25.07.2015 він зареєстрував шлюб з відповідачкою - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила дочку ОСОБА_4 , у свідоцтві про народження якої він вказаний батьком. 20.09.2021 шлюб між ними розірвано. На початку 2022 року під час неприязної розмови з ОСОБА_1 , зі слів останньої йому стало відомо, що він не є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За вказаних обставин просив виключити відомості про його батьківство з актового запису № 2 від 25.01.2016 про народження ОСОБА_5 , здійсненого виконавчим комітетом Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області. Рішення суду першої інстанції Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2024 року, позов задоволено. Виключено відомості про ОСОБА_2 як батька ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 2 від 25.01.2016 про народження дитини, здійсненого виконавчим комітетом Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 992,40 грн судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 16 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Геращенко Т.В., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неправильне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати його та ухвалити нове про задоволення вимог. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що довідкою КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради № 18 від 14.03.2023, яка не взята судом до уваги, встановлено термін вагітності та дату пологів, з чого можна зробити висновок, що зачаття відбулось у травні 2015 року, тобто коли позивач перебував за кордоном. А тому враховуючи загальновідомий факт, що вагітність триває 9 місяців, він не міг не знати, що дитина зачата не ним. Вважає, що позивачем не доведено, що в момент реєстрації шлюбу він не знав, що не є батьком дитини. Крім того, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що в період часу з 19.07.2022 по 16.02.2023, тобто вже після того як позивач нібито дізнався, що не є батьком дитини, ним перераховувались кошти на її утримання. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Васильчук Г.В. просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін як законне і обґрунтоване. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 30 квітня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 і її представник - адвокат Геращенко Т.В. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах викладених в ній, та просили задовольнити. Представник позивача - адвокат Васильчук Г.В. проти вимог апеляційної заперечила, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Встановлені судом першої інстанції обставини Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.07.2015, що підтверджується даними повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Довідкою КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради № 18 від 14.03.2023, підтверджується те, що відповідачка ОСОБА_1 народила дитину жіночої статті у КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради, акушер-гінекологічне відділення; дата пологів 17.01.2016 о 05:40, 1 вагітність 37 тижнів, 1 строкові пологи. Свідок ОСОБА_6 , який є братом позивача, підтвердив, що у березні 2015 року відповідач залишилася на ніч з братом у них вдома. Зранку брат приготував їй сніданок та провів додому, а на наступний день поїхав на роботу у Польщу. Приблизно через місяць відповідач написала йому, що вагітна від його брата (позивача), на що той відписав, щоб вона вирішувала з братом цю ситуацію. Після повернення брата з Польщі вони одружились і народилась дочка, до якої брат відносився добре, вважаючи, що це його дитина. Вже після їхнього розлучення брат розповів йому, що відповідач повідомила його, що донька не є його рідною донькою. Свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивача, також повідомила, що її син ОСОБА_8 у березні 8 років тому, поїхав у Польщу на роботу, проте у червні раптово повернувся, та повідомив, що буде одружуватися. 17.06.2015 на день ОСОБА_9 сина прийшла відповідач і той повідомив, що вона вагітна. У липні 2015 року син та невістка одружилися, після одруження вони проживали разом з ними. Коли відповідачка народжувала, свідок з чоловіком супроводжували її у пологовий будинок та були присутні одразу після народження дитини. Зазначила також, що у лютому місяці 2024 року онука ОСОБА_4 гостювала у неї та сказала: « ОСОБА_10 - це не папа, так сказала мама». Знає про те, що син розлучився з відповідачкою, оскільки вона йому зраджувала, тому він казав, що хоче зробити тест ДНК, так як має сумніви щодо свого батьківства. Свідок ОСОБА_11 яка є близькою подругою відповідачки, чула розмову сторін, під час якої ОСОБА_1 просила гроші у ОСОБА_2 , на що він відповів, що це не його дитина і він і так достатньо дає їй грошей. Раніше відповідачка розповідала їй, що вчилася у м. Хмельницький та завагітніла, а повернувшись додому, зустріла позивача і вони одружилися. Знає, що позивач до доньки відносився холодно, відсторонено, не так як батько до доньки. Свідок ОСОБА_12 який є близьким другом позивача, суду показав, що у серпні місяці минулого року він приїхав з останнім погостювати у його батьків та був свідком телефонної розмови, під час якої відповідач ображала позивача, сказавши: «Навіщо ти хочеш бачити дитину, це не твоя дитина, ти їй ніхто». На думку свідка, позивач почув про це уперше, бо був дуже здивований. Свідок ОСОБА_13 , який був близьким другом сім`ї ОСОБА_14 , повідомив, що раніше не був обізнаний про будь-які обставини батьківства позивача відносно ОСОБА_4 , коли вони бачилися, то позивач і відповідачка з донькою були як одна сім`я. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено відсутність кровного споріднення між ним та дитиною - ОСОБА_15 та не було встановлено, що у момент реєстрації дитини, позивач знав, що він не є батьком дитини. Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробила такі висновки. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перш статті 121 СК України). Частиною першою статті 122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. За змістом статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 й 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Згідно із роз`ясненнями, що містяться в пунктах 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною чоловік може будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-медичної, біологічної, генетичної експертиз. При цьому слід зауважити, що в постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 761/10732/16-ц, Верховний Суд зазначив про те, що враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатись об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, навіть у випадку визнання позову про визнання батьківства відповідачем. За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.07.2015 року, під час якого, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_5 . Батьком дитини записаний позивач ОСОБА_2 (а.с. 12), так як дитина народилась у шлюбі сторін, що підтверджується актовим записом № 2 від 25.01.2016 зробленим виконавчим комітетом Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 20.09.2021 року шлюб між сторонами розірвано. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що не знав у момент реєстрації народження дитини, що не є її батьком. А тому одночасно із позовом, з метою спростування свого батьківства, тобто кровного споріднення між ним та ОСОБА_15 , подав клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18). У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України). Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, судом першої інстанції призначалася судова молекулярно-генетична експертиза (ухвала Барського районного суду Вінницької області від 23.01.2023), копія якої та повідомлення експертів про необхідність явки сторін для проведення експертизи, направлялись судом на адресу ОСОБА_1 та була отримана нею, що підтверджується розпискою (а.с. 52). Однак ОСОБА_1 разом з дитиною жодного разу не з`явилася до експертної установи для забору біологічних зразків, що унеможливило проведення судово-медичної (генетичної) експертизи. Доказів поважності причин неявки відповідача з дитиною до експертної установи матеріали справи не містять. Встановивши обізнаність відповідачки про розгляд справи щодо визнання батьківства ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_5 , про що свідчить її заява до суду першої інстанції від 16.12.2022 про визнання позову та розгляд справи у її відсутність, усвідомлення нею значення для вирішення спору результатів судово-медичної експертизи, а також наслідків неявки матері та дитини для її проведення, не повідомлення причин неможливості такої явки, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування наслідків ухилення відповідача від явки з дитиною для проведення експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень ст. 109 ЦПК України щодо визнання факту для з`ясування якого експертиза була призначена, а саме: про відсутність факту кровного споріднення ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_15 та наявність правових підстав для виключення відомостей щодо ОСОБА_2 , як батька дитини з актового запису № 2 від 25 січня 2026 року про народження, вчиненого виконавчим комітетом Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, оскільки відповідач ОСОБА_1 ухилялась від подання експертам необхідних документів, матеріалів, присутності з дитиною для відбору порівняльних зразків крові для проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, призначеної ухвалою суду першої інстанції для встановлення наявності або відсутності кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_15 . Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України, на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 березня 2020 року у справі N 606/2142/18 (провадження N 61-19502св19), та від 06 травня 2020 року у справі N 641/2867/17-ц (провадження N 61-38660св18). Водночас, заперечуючи проти підстав позову, відповідачкою не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обізнаності позивачем під час реєстрації народження дитини про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною. Суд першої інстанції на підставі досліджених доказів, встановивши те, що позивач не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що йому стало відомо після розірвання у 2021 році його шлюбу із відповідачкою та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів того, що позивач у момент реєстрації народження дитини знав, що не є біологічним батьком дитини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо виключення його з актового запису відомостей про батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції щодо обізнаності ОСОБА_2 про відсутність кровного споріднення з дитиною на момент реєстрації її народження не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Так, сама по собі довідка КНП «Барська міська лікарня» про те, що ОСОБА_1 17.01.20216 року о 05 год. 40 хв народила дитину жіночої статті, перша вагітність 37 тижнів, не свідчить про обізнаність з її змістом ОСОБА_2 , а відтак виникнення в нього обґрунтованих сумнівів чи переконаності у відсутності кровного споріднення з дитиною як такою, що була зачата в період його перебування за кордоном, як про те стверджувала відповідач. Натомість допитавши свідків, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, суд встановив, що між сторонами існували близькі стосунки в березні 2015 року, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 одружитися дізнавшись, що вона вагітна, й у подальшому ставився до дочки як до своєї, вважаючи її такою. Сумніви щодо батьківства в нього виникли, коли йому про це сказала ОСОБА_1 . При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо судових витрат По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Геращенко Тетяни Василівни залишити без задоволення, а рішення Барського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 04.06.2024 року. Головуючий І.М. Стадник Судді М.В. Матківська І.В. Міхасішин