Ухвала КАС ВС № 620/10529/23

УХВАЛА 05 червня 2024 року м. Київ справа №620/10529/23 адміністративне провадження № К/990/21557/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Прокопенка О.Б., Радишевської О.Р., перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №620/10529/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, в якому просив: - скасувати накази Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 04 липня 2023 року №1222 в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції на старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області та від 04 липня 2023 року №322 о/с «по особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; - поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області з 05 липня 2023 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівської області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 липня 2022 року до дня поновлення на посаді. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 04 липня 2023 року №1222 в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0094297). Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 04 липня 2023 року №322 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0094297), за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0094297) на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області, починаючи з 05 липня 2023 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 липня 2023 року по 02 квітня 2024 року включно, в розмірі 129535,76 грн (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять п`ять грн 76 коп.). Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць. 29 травня 2023 року відповідач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №620/10529/23. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Суд виходить з наступного. Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір (поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції». Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього. Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорії справ незначної складності. Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №620/10529/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: О.Б. Прокопенко О.Р. Радишевська