Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 599/783/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 599/783/24 пров. № А/857/12821/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., з участю секретаря Нора А.Т., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Ловчук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,- суддя в 1-й інстанції ОСОБА_2 , час ухвалення рішення 26.04.2024 року, місце ухвалення рішення м.Зборів, дата складання повного тексту рішення 26.04.2024 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що постанова інспектора патрульної служби є незаконною, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, без належних та допустимих доказів. Оскільки інспектором не доведено вчинення ним адміністративного правопорушення, тому постанова є такою, що підлягає скасуванню, а провадження відносно нього підлягає закриттю. Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просять рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2024 року скасувати та прийняти постанову про задоволення позову. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце і оскільки неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила). Пунктом 1.9. Розділу 1 Правил визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, 30 березня 2024 року поліцейським Відділенням поліції №2 (м.Зборів) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області винесено постанову серії ББА №340301 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. У постанові вказано, що 30 березня 2024 року о 21 год. 03 хв. на 37 км+950 м автодороги М-09 «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавлений права керування транспортним засобом і такими діями порушив п.2.1 „а ПДР України. Як вбачається з п.2.1 „а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транс портним засобом відповідної категорії. Відповідно до ч.4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. ОСОБА_1 позбавлений прав керування транспортними засобами, згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/21734/23 від 20.12.2023 року про притягнення його до адмінвідповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», зокрема, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до матеріалів справи відповідачем додано відеозапис із фіксацією події, який в розумінні ст. 251 КУпАП є належним доказом по справі. Так, згідно відеоматеріалів з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції з місця події вбачається, що працівниками поліції о 21 год. 03 хв. на 37 км+950 м автодороги М-09 «Тернопіль-Львів-Рава-Руська» виявлено автомобіль ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Позивач перебував поряд з автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння та стверджував, що не керував автомобілем, а автомобіль був у нього викрадений. Автомобіль не міг продовжувати рух у зв`язку зі з`їздом в кювет. Суд приходить до переконання, що саме позивач керував транспортним засобом ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки позивач перебував біля власного автомобіля у вечірній час на автодорозі поза межами населених пунктів. Вбачається, що заперечення позивача факту керування ним транспортним засобом спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності, зокрема, за керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, про що щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч.2 ст.130 КпАП України. Доказів звернення у відповідні правоохоронні органи щодо викрадення автомобіля суду не надано, обставини винайдення автомобіля викликають у суду сумніви, як і покликання позивача на те, що він сідав за кермо автомобіля під примусом працівників поліції. Позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що зафіксовано відеозаписом. Це спростовує твердження, які наведені у адміністративному позові про те, що було грубо порушені права водія, передбачені ст.268 КУпАП. Колегією суддів встановлено, що вказаний відеозапис здійснений на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 74 КАС України). Згідно із ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 цього Закону передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. При цьому, позивачем та його представником не наведено обставин, які б свідчили про порушення поліцейським вимог Закону України «Про Національну поліцію» при здійсненні відеозапису, що може бути підставою для виключення такого доказу з числа доказів у розумінні ст. 251 КУпАП. Таким чином, доводи позивача на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України. Отже, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, поза жодними сумнівами доведено порушення позивачем ПДР України, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Враховуючи наведені вище обставини і норми законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому постанова ББА № 340301 від 30.03.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення винесена правомірно, відтак позов не підлягає задоволенню. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2024 року у справі № 599/783/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 05 червня 2024 року.