Постанова 4857 № 500/7660/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7660/23 пров. № А/857/10616/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в справі №500/7660/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції Дерех Н.В., час ухвалення рішення 10 квітня 2024 року, місце ухвалення рішення м.Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 10 квітня 2024 року, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправного бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року і березень 2018 року, зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, та з 01.12.2018 по 31.12.2018 із застосуванням базового місяця березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року та з 01.12.2018 по 31.12.2018 із застосуванням базового місяця березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове яким адміністративний позов залишити без розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до норм ст. 233 КЗпП України, із врахуванням змін, внесених згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", починаючи з 01.07.2023 у позивача було три місяця для звернення до суду з даним позовом, тобто враховуючи строк дії карантину завершення такого строку припадає на 01.10.2023, натомість позивач з даним позовом звернувся до суду 27.11.2023, тобто з пропуском строку звернення до суду. Твердить апелянт про те, що отримання позивачем листа відповідача від 17.11.2023 №64 001-5778/64 14 у відповідь на заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення д о суду в даному випадку, оскільки, на думку представника відповідача, такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 6 років після отримання сум грошового забезпечення у періоді з 01.2016 по 12.2018. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач проходила службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, та з 01.11.2022 позивача звільнено зі служби цивільного, зі списків особового складу ГУ ДСНС України у Тернопільській області та знято зі всіх видів забезпечення, що підтверджується змістом Наказу (по особовому складу) від 31.10.2022 №393-НК/64. У відповідь на звернення позивача від 24.10.2023, ГУ ДСНС України у Тернопільській області листом від 17.11.2023 №64 001-5778/64 14 повідомлено, що виплата індексації в кошторисні призначенні з 01.01.2016 по 31.12.2018 не передбачалась. Враховуючи вищенаведене, виплата індексації у період з 01.01.206 по 31.12.2018 не було здійснена. Також, відповідачем надано довідку про грошове забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2018 та копію наказу про звільнення. Не погодившись із такою бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, позивач 27 листопада 2023 року звернулася з цим позовом до суду. Колегія суддів зауважує, що доводи і аргументи апеляційної скарги відповідача зводяться лише до питання пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, та не стосуються суті матеріально-правових відносин, що виникли між сторонами у цій справі, відтак, з огляду на приписи ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Відповідно до частин 3, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. У цій справі спір стосується права позивача на виплату індексації грошового забезпечення за період служби. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належних сум грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства. Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22. Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), яку і належало застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Відтак колегія суддів відхиляє доводи скаржника про незастосування приписів КЗпП до спірних правовідносин. Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) передбачалося, що «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком». Разом із тим, Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22. Водночас, відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. З огляду на викладене, строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), про що зазначено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22. З урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що на правовідносини з нарахування й виплати позивачу індексації такий строк становить три місяці, однак такий строк обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. У спірному випадку відповідачем не надано ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції доказів на підтвердження вручення позивачу при звільненні повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про періодичність відповідних платежів. Такими можуть бути наприклад, заробітна плата (грошове забезпечення), або пенсійна виплата, і дійсно такі суми (виплати) є періодичними, їхній розмір відомий особі, яка їх одержує, та можливо прослідкувати їхню зміну станом на кожен місяць, однак сума повного розрахунку при звільнені не може бути достеменно відомою працівникові при звільненні, оскільки включає низку нарахувань, які належать в тому числі військовослужбовцю, саме тому на роботодавця покладено обов`язок ознайомити письмовим повідомленням звільненого працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Доказів такого повідомлення позивача відповідачем, матеріали цієї адміністративної справи не містять. Однак, позивачем подано довідки про виплачене грошове забезпечення з період з 01.01. по 31.12.2016, з 01.01. по 31.12.2017, з 01.01. по 31.12.2018, які долучені як додатки до листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області №64 001-5778/64 14 від 17.11.2023. Відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що звернувшись до суду 27.11.2023р., тобто у тримісячний строк з дня отримання повідомлення про виплачене грошове забезпечення, позивач не пропустила строк звернення з цим адміністративним позовом. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в справі №500/7660/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 05 червня 2024 року.