Постанова 4857 № 460/21766/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/21766/23 пров. № А/857/6084/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року ( головуючий суддя Гресько О.Р., м. Рівне ) у справі № 460/21766/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №460/21766/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.09.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). 13.12.2023 до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у цій справі. Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року заяву задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі №460/21766/23 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 01.09.2023, доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень. 13.02.2024 до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у цій справі. Заявник просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення повторного перерахунку при нарахуванні доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язати вжити заходи задля належного виконання судового рішення. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що нарахування відповідачем доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у даній справі, починаючи з 01.01.2024, із застосуванням розрахункової величини 1600,00 грн, є правомірним. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем на підтвердження порушення його прав відповідачем при виконанні рішенні суду долучено довідку про доходи № 6187191473040183 від 05.02.2024 про розмір отриманої пенсії за період лютий 2023 року - січень 2024 року та виписку по особовому рахунку ПуАТ "КБ "АКОРДБАНК" за період з 01.08.2023 по 24.01.2024, однак такі документи не можуть бути належним та допустимим доказом вчинення протиправних дій суб`єктом владних повноважень щодо виконання судового рішення, оскільки такі документи містять лише загальну інформацію про нараховану та виплачену суму, що не дає можливості ідентифікувати розміри виплат у розрізі: виплати пенсії з урахуванням основного розміру, доплати по статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, чи інших доплат, які існують чи не існують. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обгрунтовує тим, що підвищення до пенсії має виплачуватися в розмірі, визначеному з урахуванням судового рішення, зокрема, у даному випадку, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Зазначає, що починаючи з 01.01.2024 відповідач протиправно встановив новий розмір пенсії 6777,95 грн. Вказує, що відповідачем, всупереч рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у даній справі було здійснено повторний перерахунок розміру пенсії станом на січень 2024 року. Просить скасувати ухвалу та прийняти постанову, якою задовольнити заяву в повному обсязі. Відповідач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч. 1 ст. 312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За статтями 2 та 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. У статті 370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення зумовлює відповідальність, встановлену законом. Стаття 382 цього Кодексу передбачає можливість судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а стаття 383 цього Кодексу визначає право особи-позивача, на користь якого ухвалено рішення, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України. Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. У Рішенні від 26 червня 2013 № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України Про виконавче провадження) Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Таким чином, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 1291 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Як вже було встановлено, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у даній справі відповідач зобов`язаний здійснити нарахування виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 №1928-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати: з 01.01.2022 по 30.09.2022 6500,00 грн (6500,00 х 2 = 13000,00 грн); з 01.10.2022 по 31.12.2022 6700,00 грн (6700,00 х 2 = 13400,00 грн); Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 №2710-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі 6700 грн (6700,00 грн х 2 = 13400,00 грн). Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 №3460-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень. Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 №3460-IX також визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється на рівні 1600 гривень. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виконуючи рішення суду у даній справі, яким зобов`язано відповідача здійснити нарахування у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), ГУ ПФУ в Рівненській області зобов`язане застосувати саме такий розмір доплати - до 31.12.2023 (включно) у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки, а з 01.01.2024 у розмірі двох мінімальних заробітних плат 3200,00 грн (1600 х 2). Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження порушення його прав долучено довідку про доходи № 6187191473040183 від 05.02.2024 про розмір отриманої пенсії за період лютий 2023 року - січень 2024 року та виписку по особовому рахунку ПуАТ "КБ "АКОРДБАНК" за період з 01.08.2023 по 24.01.2024. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з доданих позивачем документів неможливо ідентифікувати розміри виплат, здійснені ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, зокрема, виплати пенсії, з урахуванням основного розміру, доплати по статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, чи інших доплат. Надані докази містять лише загальну інформацію про нараховану ОСОБА_1 та виплачену суму, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами вчинення протиправних дій суб`єктом владних повноважень щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у даній справі. Розрахунок, який проведений відповідачем станом на 01.01.2024, на який покликається апелянт, не наданий ні в суд першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін. Керуючись статтями 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 460/21766/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар