Постанова 4856 № 560/20186/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/20186/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 05 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам`янець-Подільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому просила: -визнати протиправною відмову Кам`янець-Подільського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області, оформлену листом №3-104/6/6802-23/6834.27.2/155-23 від 15.09.2023 року в оформлені та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. -зобов`язати Кам`янець-Подільський районний відділ Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник апелянта зазначає, що в заяві, поданій до Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області, містилась інформація про те, що позивач не надає згоду на обробку персональних даних у зв`язку з релігійними переконаннями, а тому має на меті отримати паспорт-книжечку зразку 1994. Апелянт також вважає, що дана справі відповідає ознакам, наведеним у зразковій справі, адже спір між сторонами виник саме з підстав відмови органу ДМС у видачі особі паспорту у форму книжечки за відмови у наданні згоди на обробку персональних даних. Крім того, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції апелянт вказує, що на час отримання паспорта громадянина України у вигляді ID картки в 2021 році заявником була надана згода на обробку персональних даних, оскільки станом на 2021 ОСОБА_1 не мала визначених релігійних переконань, якими було заборонено надавати відповідну згоду, відповідачем в свою чергу виконано обробку персональних даних та видано паспорт громадянина України у вигляді ID картки. Однак, у зв`язку із зміною релігійних переконань, позивачем подано заяву про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, в якій нею зазначено про ненадання згоди на обробку персональних даних. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.08.2023 ОСОБА_1 у зв`язку із втратою паспорта та зміною прізвища звернулася до Кам`янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою, з проханням видати новий паспорт громадянина України у формі книжечки. Позивач подала нарочно заяву довільної форми щодо оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року. Повідомила про те, що вона відмовляється від надання згоди на обробку персональних даних та отримання паспорту у вигляді ID картки. До заяви додала копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , 2 фотокартки розміром 3,5*4,5, ксерокопію втраченого паспорта у формі ID-картки, заяву яка не відповідає встановленому зразку у додатку 1 до Тимчасового порядку, тобто не виготовлена на одному аркуші та без дотриманням полів місця для фотокартки. Позивач до заяви від 25.08.2023 також не додала платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита. Листом Кам`янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 15.09.2023 №3-104/6/6802-23/6834.272/155-23 позивача повідомлено, що з метою реалізації конституційних прав їй запропоновано звернутися у порядку, визначеному законодавством, та надати документи, перелік яких встановлений розділом VI або розділом IV Тимчасового порядку, для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки. Позивач, не погоджуючись з відмовою суб`єкта владних повноважень, звернулась з адміністративним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем заява не відповідає формі, затвердженій Порядком №456, а також відсутні докази, що до вказаної заяви додавався повний пакет документів визначений п. 2 розділу ІV Порядку №456. Суд також встановив, що позивачем до заяви від 25.08.2023 не додано платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі та в межах наданих повноважень, оскільки під час звернення із заявою від 25.08.2023 позивачем не дотримано порядку такого звернення та не подано документи для отримання вказаної адміністративної послуги, зокрема, при втраті паспорта. Щодо посилань на застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду наведених постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, суд першої інстанції вказав, що предметом спору у справі №806/3265/17 були вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Разом з тим, у цій справі відповідач не відмовляв позивачці у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних. Відповідь відповідача стосувалася того, що позивачка звернулася про видачу паспорта до відповідача у невстановлений спосіб, через що їй було роз`яснено порядок звернення та необхідність подання передбачених законодавством документів. Крім того, суд врахував, що звертаючись 25.08.2023 до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач наводила суперечливі доводи, а саме, відмова від зняття біометричної інформації та отримання, користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію, відмова від надання згоди на обробку персональних даних. В свою чергу, як встановив суд першої інстанції, громадянка ОСОБА_1 документувалася паспортом громадянина України Кам`янець-Подільським відділом УДСМ у Хмельницькій області у формі ID-картки вперше №000272727 від 05.01.2017 та у зв`язку із закінченням строку дії ID-картки № НОМЕР_2 від 15.02.2021. Під час формування заяв-анкет на оформлення паспортних документів у формі ID-картки позивачем надавалася згода на обробку персональних даних. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України. Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України. З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру. Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.» Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт (пункт 5 Порядку № 302). Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Пунктом 9 Порядку №302 встановлено, що за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, установлених законодавством. Адміністративний збір справляється у разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта зразка 1994 року. Пунктами 14 та 46 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого. Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16), від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20. Крім того, розділом VI Тимчасового порядку №456 регламентована процедура видачі паспортів замість утрачених або викрадених. Згідно з п. 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Для оформлення паспорта замість втраченого/викраденого рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено, оформлювався на підставі рішення суду. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу X Тимчасового порядку №456, територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи. Згідно з пунктом 8 розділу VI Тимчасового порядку №456, після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за заявою про втрату паспорта за формою згідно з додатком 11 до цього Тимчасового порядку, який затверджується керівником цього підрозділу. У висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про видачу паспорта. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що листом відповідача відмовлено у видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки з тих підстав, що ОСОБА_1 відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України не надано територіальному підрозділу рішення суду, що набрало законної сили, яким зобов`язано орган міграційної служби оформити та видати заявнику паспорт громадянина України зразка 1994 року. При цьому, досліджуючи матеріали справи в розрізі вказаних вище доводів апеляційної скарги, судом встановлено, що 25.08.2023 позивач звернулась до Кам`янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області з заявою, поданою в довільній формі, в якій просила видати паспорт у формі книжечки замість втраченого паспорта громадянина України у формі ID-картки, у зв`язку з релігійними переконаннями. Згідно наданих відповідачем на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, позивачем до вказаної заяви долучено ксерокопію паспорт, копію свідоцтва про одруження, дві фотокартки відповідного розміру, заяву про втрату паспорта, додаток №5 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, заяву про видачу паспорта згідно додатку №1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України. Зі змісту листа Кам`янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області встановлено, що відповідачем зазначено про необхідний переліку документів, визначений п. 1 розділу VI Тимчасового порядку №456, які подаються заявником. Водночас, як свідчить зміст відповіді на заяву позивача, суб`єкт владних повноважень зауважив, що для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року заявником не подано платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку з втратою) або оригінал документа про звільнення від його сплати, оригінал документа, що підтверджує обставини, на підставі яких паспорт підлягає обміну та рішення суду, що набрало законної сили про зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тобто, надаючи оцінку вказаному, колегія суддів лише частково погоджується з доводами апелянта, оскільки окрім ненадання позивачем рішення суду, ОСОБА_1 також не надано платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита, що не відповідає вимогам п. 1 розділу VI Тимчасового порядку №456 та є окремою підставою для прийняття рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта у разі його втрати (ч. 5 п. 1 розділу Х Тимчасового порядку №456). Щодо доводів апелянта стосовно того, що в заяві про видачу паспорта книжечки зразка 1994 року позивачем зазначалось, що вона не надає згоду на обробку персональних даних у зв`язку з релігійними переконаннями, а також про необхідність застосування в межах спірних правовідносин висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 у справі №806/3265/17 у зразковій справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ. Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення. Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги. Разом з тим, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, з огляду на наступне. Так, в межах даної справи позивач звернувся до органу міграційної служби із заявою, поданою в довільній формі, в якій просила оформити і видати паспорт у вигляді книжечки замість втраченого паспорта громадянина України у формі ID-картки. При цьому, зі змісту відповіді міграційного органу, судом встановлено, що 05.01.2017 позивач вперше документувалась паспортом громадянина України з безконтактним носієм № НОМЕР_3 , орган видачі 6811; 15.02.2021 у зв`язку із закінченням строку дії паспорта позивач документована паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , орган видачі 6831. Під час формування заяви-анкети на оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивачем була надана згода на отримання біометричних даних та обробку персональних даних. Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку що позивачем надавалась згода на обробку персональних даних під час оформлення паспорту громадянина України вперше, у зв`язку з чим позивачу було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, який згідно приписів ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI є незмінним. Натомість, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дана справа не є типовою відносно зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18). Отже, використання позивачем паспорта громадянина України, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки замість аналогічно втраченого паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд у справах № 160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року), №380/5977/21 (постанова від 08 червня 2023 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки. Відповідно до частин 1 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України). Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови в задоволенні адміністративного позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.