Постанова 4856 № 682/844/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 682/844/24 Головуючий у 1-й інстанції: Мотонок Т.Я. Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б. 05 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови серії ЕНА №1255766 від 16 січня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та закрити провадження у справі. 17 квітня 2024 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області прийняв рішення про задоволення адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Із оскаржуваної постанови встановлено, що 16.01.2024 о 20 годині 58 хвилин ОСОБА_1 по вул. Миру, 94, в м. Славута керував автомобілем марки Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_1 на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на автомобіль та поліса обов`язкового страхування, чим порушив вимоги п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху України. За таких обставин,16.01.2024 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1255766, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обгунтованості позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил . Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.1 «а», «б» Правил дорожнього руху України (ПДР) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Згідно із п.2.4 "а" ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Частиною 1 ст. 126 КУпАП регламентовано, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Таким чином, вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наданими відповідачем відеозаписом із нагрудної камери. Крім того, із відеозапису встановлено, що працівники поліції їхали за автомобілем Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_1 і після його зупинки Бойчак вийшов і відкрив задні пасажирські двері де взяв продукти харчування і намагався піти. При цьому, крім позивача та працівників поліції більше інших осіб не було, також позивач жодного разу не повідомив хто був за кермом його автомобіля і як автомобіль там опинився, а тому твердження позивача про те, що не він керував транспортним засобом спростовуються викладеним вище. Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України. Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, які жодним письмовим доказом не підтверджені. В свою чергу, відповідачем доведено правомірність винесення постанови, про що надано відповідні письмові докази, які не спростовані позивачем. Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.