Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5118/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 р.Справа № 520/5118/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 р. (ухвалене суддею Шляховою О.М.) по справі № 520/5118/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 23.05.2022 р. № 275, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 31.05.2022 р. № 269 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції; зобов`язати ГУНП в Харківській області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 2 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області з 31.05.2022 р.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з моменту звільнення (31.05.2022) по день ухвалення судом рішення про поновлення на посаді, з урахуванням додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №

168. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 р. у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 р. та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити в її задоволенні. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.02.2007 р. проходив службу в правоохоронних органах. На підставі рапорту начальника Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 наказом ГУНП в Харківській області № 531 від 11.04.2022 р. призначено службове розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни, що мале місце 02.04.2022 р. під час поводження зі зброєю. Під час проведення службового розслідування встановлено, що 02.04.2022 р. близько 12:00 год. у приміщенні відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області відбувалася бесіда між поліцейськими зазначеного відділення з приводу купівлі речей для виконання службових обов`язків поліцейськими під час воєнного стану. Заступник начальника відділення поліції № 2 Богодухівського РВП майор поліції ОСОБА_3 запропонував придбати прилад нічного бачення, оскільки поліцейські здійснюють чергування на блокпостах у нічний час і вказаний прилад значно облегшить несення служби. Старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділення поліції № 2 Богодухівського РВП капітан поліції ОСОБА_1 запропонував придбати розвантажувальні жилети. Між останніми розпочався конфлікт на підвищених тонах, під час якого капітан поліції дістав з кобури закріплений за ним табельний пістолет та почав погрожувати майору поліції ОСОБА_3 застосуванням зброї. З метою припинення вказаного конфлікту поліцейські які були присутні під час спілкування заспокоїли капітана поліції ОСОБА_1 та вивели з кабінету. Опитаний заступник начальника ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_3 пояснив, що 02.04.2022 р.він перебував в одному з кабінетів будівлі відділення поліції закріпленому за дільничними офіцерами поліції, в якому також перебували інспектор СРПП ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_4 , начальник сектору дізнання ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 . Співробітники спілкувалися, щодо потреби купівлі приладу нічного бачення. Під час розмови до кабінету зайшов капітан поліції ОСОБА_1 , який прибув після чергування та мав при собі табельну вогнепальну зброю. Останній почав висловлювати своє незадоволення купівлею приладу нічного бачення. Внаслідок чого виникла суперечка, під час якої капітан поліції ОСОБА_1 дістав із кобури табельну зброю і почав кричати і погрожувати майору поліції ОСОБА_3 її застосуванням. У цей час до кабінету зайшов старший інспектор-черговий чергової частини ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_6 який помітив у руці ОСОБА_1 зброю і почав його заспокоювати і наполягати на тому, щоб той сховав зброю. У подальшому ОСОБА_1 поклав зброю до кобури і вийшов з кабінету. Опитаний інспектор СРПП ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_4 пояснив, що 02.04.2022 р. близько 12.00 він перебував у кабінеті відділення поліції разом з іншими поліцейськими. Під час спілкування між майором поліції ОСОБА_3 та капітаном поліції ОСОБА_1 виникла сварка. Під час суперечки капітан поліції ОСОБА_1 дістав з кобури вогнепальну зброю та почав погрожувати майору поліції ОСОБА_3 її застосуванням. У цей час до кабінету зайшов майор поліції ОСОБА_6 та почав заспокоювати капітана поліції ОСОБА_1 і попросив сховати зброю до кобури. У подальшому ОСОБА_1 вийшов з кабінету. У ході службового розслідування були опитані начальник сектору дізнання ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 та старший інспектор-черговий чергової частини ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_6 , які підтвердили пояснення, надані майором поліції ОСОБА_3 та капітаном поліції ОСОБА_4 . Опитаний старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 пояснив, що 02.04.2022 р. близько 12.00 год. він перебував в кабінеті відділення поліції. У зазначеному кабінеті також знаходився майор поліції ОСОБА_3 з яким у ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу витратити коштів. Під час конфлікту майор поліції ОСОБА_3 підійнявся з дивану та підійшов до капітана поліції ОСОБА_1 , як останньому здалося, з метою нанесення йому тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 підняв руки з метою заблокувати ОСОБА_3 і намагався відійти на безпечну відстань. У цей час між ними став капітан поліції ОСОБА_4 ОСОБА_1 відійшовши відчув, що його куртка стала занадто важка і той руками почав перевіряти, зброю яка знаходилася в кобурі. Останній відчув, що зброя перебуває у нього під курткою у зв`язку з чим він був змушений взяти зброю до рук та оглянути її чи не вимкнений запобіжник. У цей час до ОСОБА_1 підійшов майор поліції ОСОБА_6 та намагався схопити його за руку, в якій перебувала зброя. Внаслідок чого ОСОБА_1 заховав руку зі зброєю собі за спину та в подальшому поклав її до кобури. Також ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_3 він не погрожував та зазначив, що заходів безпеки при поводженні зі зброєю не порушував. 10.05.2022 р. начальником ГУНП в Харківській області затверджено висновок службового розслідування, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII, пунктів 1, 2, 8, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, підпункт 1 пункт 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 р. № 70, до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 необхідно застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції України. Наказом ГУНП в Харківській області № 275 від 23.05.2022 р. до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області № 269 о/с від 31.05.2022 р. старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 з 31.05.2022 р. звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію». Не погодившись із вищевказаними наказами відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ відповідача, прийнятий на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (ч. 1, 4 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію"). Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію». Згідно із ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 р. N 2337-VIII (в подальшому Дисциплінарний статут) встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно із ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст.13 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Згідно із ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина 6 статті 14 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 р. затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (в подальшому Порядок № 893). Розділом V Порядку № 893 встановлено порядок проведення службового розслідування дисциплінарною комісією. Так, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до розділу VII Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Абзацом 2 пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179 (в подальшому Правила № 1179) встановлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Згідно із пунктом 1 Розділу II Правил № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України. Згідно із абзацем 6 пункту 2 розділу ІІ № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено: перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Згідно із ч. 9 ст. 15 Дисциплінарного статуту, уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно із п. 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, категорично забороняється: виймати зброю (боєприпаси) з кобури (спеціального спорядження, підсумка) без потреби; тримати палець на спусковому гачку без необхідності; знімати запобіжник з положення «запобігання» у всіх випадках, не пов`язаних зі стрільбою; закривати або затикати сторонніми предметами канал ствола, що при пострілі може призвести до його роздуття чи розриву; безпідставно спрямовувати ствол зброї у бік людей, транспорту, будинків, інших будівель та споруд. За необхідності зброя спрямовується на поверхню, яка в змозі прийняти кулю, наприклад: на землю, стовбур дерева, кулеуловлювач або вгору під кутом 45-60 градусів; залишати зброю без нагляду, а також передавати її іншим особам; користуватися без необхідності чужою зброєю та/або зброєю, навички поводження з якою відсутні; проводити чищення зброї у невідведених для цього місцях, змащувати її бензином та іншими легкозаймистими речовинами, а також абразивними матеріалами, допускати наявність відкритого полум`я під час її чищення; при поводженні з боєприпасами допускати їх пошкодження, забруднення тощо. Особа, яка допустила порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю, відповідає в установленому законодавством порядку. Судовим розглядом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: за порушення розділу IV частини 3,4 наказу МВС України від 09.11.2016 р. № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», ч. ч. 1, 4 ст. 43, вимоги п. 10 ч. 3 ст. 45, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 3, 7 ч. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, обставини вчинення якого встановлені під час проведення службового розслідування. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 29.02.2024 р. у справі № 420/13121/22. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані накази відповідача обґрунтовані та не підлягають скасуванню, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 про скасування наказів не підлягає задоволенню разом з похідними позовними вимогами про поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 р. без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 р. по справі № 520/5118/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 05.06.2024 року