Постанова Одеський апеляційний суд № 504/439/23

Номер провадження: 22-ц/813/3971/24 Справа № 504/439/23 Головуючий у першій інстанції Сафарова А.Ф. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.05.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Сегеди С.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. Адвокат Мельник О.С. звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зареєстрованого між сторонами 28.03.2009 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського Міського управління юстиції Донецької області, актовий запис за №

150. В обґрунтування позову зазначив, що позивач протягом тривалого часу життя з відповідачем погіршилось, зникло взаєморозуміння та взаємоповага, втрачено почуття любові. Позивач та відповідач з червня 2020 року разом не проживають, спільного господарства не ведуть, сімейного життя, шлюбних стосунків не підтримують. За словами позивача, вони з відповідачем мають різне бачення ролі чоловіка і дружини в сім`ї, а тому наразі подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Позивач звертає увагу, що будь-які спроби примиритися у свій час не дали бажаних результатів. Від шлюбу подружжя має спільну дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Претензій щодо визначення місця проживання дитини та участі у її вихованні позивач та відповідач один до одного не мають. Позивач наголошує, що перебування у даному шлюбі суперечить власним моральним принципам та інтересам, а тому рішення про розірвання шлюбу є остаточним, як наслідок, виникла необхідність звернутися до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу, адже відсутні ознаки сім`ї, передбачені ст. 3 Сімейного кодексу України, а саме спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов`язок між подружжям. Позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем, адже втрачено почуття любові, сім`я існує формально, наявне різне бачення ролі чоловіка і дружини в сім`ї, тобто стійкий розлад подружніх стосунків. Позивач заперечує подальше примирення, адже втрачена моральна основа шлюбу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 28 березня 2009 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис за №

150. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для відновлення провадження у справі до Комінтернівського районного суду Одеської області для надання нашому подружжю максимального часу для примирення строком на 6 місяців, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не надав строку для примирення, а сама відповідач ОСОБА_1 намагається зберегти сім`ю. Крім того, зазначає, що подання позову може бути пов`язано із поганим психологічним станом ОСОБА_2 , який перебуває в зоні бойових дій. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 28 березня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис за № 150, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно. Дружина після реєстрації шлюбу перейшла на прізвище чоловіка ОСОБА_5 . Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, що міститься в матеріалах справи серії НОМЕР_2 . У теперішній час подружжя припинило подружні стосунки, спільне проживання та ведення господарства, примирення неможливе. Майновий спір між подружжям відсутній. Вимоги щодо встановлення місця проживання неповнолітньої дитини не заявлено. Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно із ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Відповідно до ч.3 ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей. Згідно із ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення для справи. Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання. З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім`ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що відповідач вживає заходів для збереження сім`ї, то колегія суддів зазначає таке. Статтею 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частина 1 статті 55 СК України визначає, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Відповідно до частини 3 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. А згідно з частиною 4 примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Отже, за концепцією національного законодавства шлюб утворюється між чоловіком та жінкою за власним бажанням та за наявністю вільної згоди на проживання однією сім`єю та укладення шлюбу з відповідними юридичними наслідками. Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Так, якщо один з подружжя вважає, що збереження шлюбу суперечить його інтересам, він має право звернутися до суду з відповідним позовом відповідно його обґрунтувавши та вказавши в зв`язку з якими саме життєвими обставинами він прийшов до такого висновку. За ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Пленум Верховного суду України в п.10 постанови від 21.12.2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснив, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. За обставинами даної справи позивач наполягала на розірванні шлюбу та при цьому наводив відповідні обґрунтування неможливості збереження шлюбу та підтримувала своє бажання розірвати шлюб. Відповідач не погоджувався з таким обґрунтуванням причини розірвання шлюбу. Враховуючи те, що сторона позивача категорично заперечувала проти збереження шлюбу, в тому числі, після спливу тривалого часу з моменту винесення судом першої інстанції рішення про розірвання шлюбу, в позивача позиція не змінилася та оскільки примушування до збереження шлюбних відносин заборонено законодавством та розцінюється як порушенням права дружини/чоловіка на особисту свободу та недоторканність, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги. Крім того, під час судового засідання у суді апеляційної інстанції, яке відбулось 22 травня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 визнала, що вони з позивачем ОСОБА_2 не проживають майже 4 років, в позивача вже фактично інша сім`я і є діти від цієї жінки. Таким чином, примирення сторін не є можливим. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Повний текст судового рішення. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя Дришлюк А.І. перебував у відрядженні з 03 червня по 04 червня 2024 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення виготовлено 05 червня 2024 року. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 05 червня 2024 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: А.І. Дришлюк С.М. Сегеда