Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/330/24

Справа № 346/330/24 Провадження № 33/4808/396/24 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Чопей М.М. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Чопея М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Коломийського суду Івано-Франківської області від 07 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого завідуючим по господарській частині в П`ядицькому ліцеї, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 605грн. 60 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 09.01.2024р. о 15.30 год. в м. Коломия по вул. Петлюри, Коломийського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник адвокат Чопей М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з постановою суду, оскільки при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, судом першої інстанції порушено права учасників процесу на справедливий, неупереджений судовий розгляд. Просив скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд неповно з`ясував фактичні обставини та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, та стверджував, що 09.01.2024р., керуючи транспортним засобом марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , він рухався в м. Коломия по вул. Петлюри, Коломийського району, Івано-Франківської області, коли виявив що ліве переднє колесо втрачає тиск і машину почало вести вліво, у зв`язку з чим, враховуючи дорожні умови та з метою недопущення дорожньо-транспортної пригоди, вирішив заїхати на шиномонтажну майстерню, що була розташована в безпосередній близькості у попутному напрямку. Разом з тим, коли він заїхав на площадку майстерні, слідом за ним заїхала поліцейська патрульна машина і обидва поліцейські почали питати його, чому він не зупинився на їх вимогу. Він вказував що не зупинився, тому що їх не бачив і в салоні було включено радіо, оскільки він завжди так їздить щоб чути сигнали повітряної тривоги та дізнатись про останні новини. Стверджував, що поліцейських побачив лише коли виконував Маневр заїзду на станцію шино монтажу. Зазначив, що поліцейські не представились, не пояснили причину зупинки транспортного засобу, почали вимагати страховий поліс, технічний паспорт та посвідчення водія. Після того як всі документи були надані працівникам поліції, один з поліцейських запитав в нього чи вживав він спиртні напої, а коли він відповів що не вживав, то останній, без будь-яких підстав, запропонував пройти перевірку на спеціальному приборі Drager. У зв`язку з тим, що поліцейський не назвали причину зупинки транспортного засобу і ними не було пред`явлено претензії про підозру щодо перебування його в нетверезому стані, то він відмовився від проходження огляду за допомогою спеціального засобу Drager та в медичному закладі. Захисник вважає, що працівниками поліції порушені вимоги ст.35 ЗУ « Про національну поліції», оскільки останні без наявних правових підстав зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Посилається на те, що працівники поліції не пред`явили водію ОСОБА_1 жодної ознаки алкогольного сп`яніння, а отримавши заперечливу відповідь на питання чи вживав водій спиртні напої, безпідставно, діючи в порушення вимог відповідної Інструкції запропонували пройти тест на стан сп`яніння, що безумовно викликало моральний супротив та змусило ОСОБА_1 відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказує на те, що поліцейським не роз`яснено водію порядок проходження освідчення на предмет перебування в стані алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального прибору «Драгер», не продемонстровано прилад, що ставить під сумнів наявність такого спеціального засобу у поліцейського екіпажу, який їхали за викликом на сімейний скандал і не проводив маршрутне патрулювання. Покликається на те, поліцейський ОСОБА_2 не оголошував ОСОБА_1 , що він приступає до оформлення протоколу, неповно зачитав його права, згадав ст.63 Конституції України та не роз`яснив вимоги ст.268 КУпАП. Звертає увагу, що поліцейським Коломийського РВП сержантом поліції Берило П.В. протокол про адміністративне правопорушення, серії ААД № 588169, складений з порушенням, оскільки в ньому зазначено про доручення відеоматеріалів, однак не вказано яким саме технічним засобом виконано відео зйомку та надано неповну версію події. Вважає, що відсутність даних про технічний засіб, яким було здійснено відеозапис, свідчить про необхідність визнання вищевказаного доказу недопустимим. Стверджує, що водій ОСОБА_1 категорично заперечив управління транспортним засобом в нетверезому стані. Наголошує, що останній не мав ознак алкогольного сп`яніння, розмовляв з працівниками поліції нормально, його мова була, чітка, рівна і без будь-яких порушень, у нього не тремтіли руки і відсутній запах алкоголю, оскільки жоден з двох поліцейських про це не обмовився. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Чопей М.М. повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення та вказують на несправедливість призначеного стягнення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник не погоджуються я з рішенням суду першої інстанції та стверджують про невинуватість у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння як до проведення відповідного огляду, так і під час проведення такого огляду. Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП щодо порядку проходження огляду на стан сп`яніння. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не заперечує факт керування транспортним засобом та повністю визнає, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального засобу Drager та в медичному закладі, однак вважає, що вищевказані дії не містять складу правопорушення, оскільки він не мав ознак сп`яніння і не перебував у стані сп`яніння у зв`язку з чим працівники поліції безпідставно, за відсутності наявних правових підстав, запропонували йому пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 588169 від 09.01.2024 року (а.с. 1), ОСОБА_1 09 січня 2024 року о 16 год. 30 хв. м.Коломия вул.Петлюри 49, керував транспортним засобом марки «Peugeot Partner», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на місці зупинки та в медзакладі водій відмовився у присутності двох свідків. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою а те поліцейським СРПП Коломийського РВП сержантом поліції Берилом Петром Васильовичем, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП,підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адмінвідповідальності. В графі пояснень, особа, яка притягається до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 вказує, що він перебував на станції шиномонтажу, машиною не керував. Проводив заміну колеса. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи п/в ІВА 164052. Доводи захисника про те, що протокол складено з порушенням чинного законодавства, є безпідставним і такими, що не мають істотного значення для розгляду провадження , оскільки не порушують сутність права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розуміти зміст обвинувачення та організувати ефективний захист своїх інтересів в суді. Апеляційний суд вважає, що висунуте обвинувачення є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується в тому, що, будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп`яніння та порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України. Так, до матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), з якого вбачається, що даний огляд необхідно було провести у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Також долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.01.2024 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, також водія направлено у заклад охорони здоров`я КНП" Коломийська ЦРЛ", однак ОСОБА_1 від огляду у вищевказаному медичному закладі відмовився. Згідно рапортів поліцейських СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержант поліції Берило Петро та ст.сержант поліції ОСОБА_3 вбачається, що 09.01.2024 року о 15 год. 30 хв. в м. Коломия Коломийського району по вул. Петлюри,перебуваючи в добовому наряді на маршруті патрулювання «Ідеал-16», був зупинений автомобіль марки Пежо Партнер д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм в останнього були явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю із ротової порожнини,почервоніння обличчя,тремтіння пальців рук. Водієві було запропоновано пройти освідчення на факт вживання алкоголю на місці зупинки за допомогою газоаналізатора 6820 «Драгер» на що останній відмовився, а також запропоновано проїхати до лікувального закладу КНП «Коломийська ЦРЛ КРР» для освідчення, на що ОСОБА_1 також відмовився. ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом ст..63 Конституції УКраїни та ст.268 КУпАП, після чого відносно останнього було складено адміністративний протокол ч.1 ст.130 КУпАП серії ААд №588169. Транспортний засіб передано під керування тверезого водія ОСОБА_4 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Коломийського РВП ГУНП полковника поліції Тимків Андрія. Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції разом повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про недопустимість використання відеозапису в якості належного та допустимого доказу, оскільки вищевказані відеозаписи здійснені у встановленому законом порядку та долучені до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення особою, яка складала вищевказаний протокол. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, вищевказаними відеозаписами (а.с.7) зафіксовано, як поліцейський екіпаж рухаючись по дорозі, обганяє інші транспортні засоби та займаючи положення за автомобілем «Peugeot Partner» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, вмикає спеціальний звуковий сигнал, подаючи тим самим вимогу про зупинку транспортного засобу. В свою чергу, водій вищевказаного транспортного засобу, не реагуючи на вимогу поліцейських, тривалий час продовжує рух по дорозі та, під`їхавши до станції СТО, заїжджає на неї. Працівники поліції заїжджають за ним, зупиняються поряд з вказаним автомобілем та починають запитувати у водія, який виходить з автомобіля, чому той не зупинився на вимогу. У відповідь водій ОСОБА_1 пояснює, що не бачив проблискових маячків та не чув сигналу. Поліцейський пояснює, що всі інші транспортні засоби, окрім нього, зупинялися, та просить надати документи для перевірки. Після цього, поліцейський запитує чи вживав водій алкогольні напої та чи згоден він пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу. Водій відмовляється. Поліцейський перепитує чи дійсно останній відмовляється пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та чи не бажає він проїхати в медичний заклад для проходження такого огляду. Однак, ОСОБА_1 також відмовляється в категоричні формі, незважаючи на те, що поліцейський попереджає про правові наслідки такої відмови. Далі поліцейський повідомляє водію, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП. У відповідь ОСОБА_1 каже: «хлопці, нічого проти не маю, складайте, що хочете». Після цього, поліцейський роз`яснює водієві його права та повідомляє, що переходить до складання адміністративних матеріалів. По завершенню складання, ОСОБА_1 ознайомлюють зі змістом протоколу, вручають його копію. Водій підписує протокол та зазначає в ньому свої письмові пояснення. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника. Апеляційний суд вважає, що доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його права та обов`язків є безпідставними та спростовуються вищевказаними відеозаписами. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не діяв у стані крайньої необхідності, не знаходився у стані необхідної оборони і не перебував у стані неосудності. Зокрема, зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що він свідомо відмовився від проходження такого огляду, оскільки не вважав такі вимоги працівників поліції обґрунтованими та правомірними. Апеляційний суд, враховуючи наявність зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та інших документах, які долучені до матеріалів справи ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук) вважає, що водій ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки вищевказані обставини в сукупності із даними відеозапису, яким зафіксовано тривале невиконання водієм транспортного засобу вимог про зупинку автомобіля, свідчать про обґрунтованість підозри працівників поліції про те, що водій керував транспортним засобом, перебуваючи у стані сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння. Так, у разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення обране судом в мінімальних межах ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності та позитивно характеризується, як волонтер, який займає активну громадянську позицію, надає вагому підтримку ЗСУ, був відзначений подяками та нагороджений нагрудним знаком «За участь у бойових діях УНСО» 2 ступеню. Апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.34 КУпАП вищевказані обставини необхідно враховувати як обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення . Разом з тим, вищевказані обставини не впливають правильність висновків суду щодо розміру призначеного стягнення, оскільки призначене ОСОБА_1 стягнення є законним та справедливим. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. Керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Чопея М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв