Постанова Одеський апеляційний суд № 520/11027/13-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4160/24 Справа № 520/11027/13-ц Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.05.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря Лупши В.В. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «Укрсиббанк», та Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства "Уксиббанк" та начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2024 року, постановлену Київським районним судом м. Одеси у складі судді Васильків О.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання, в с т а н о в и в: 17 листопада 2023 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулась зі скаргою на дії органу примусового виконання, згодом збільшила розмір вимог, просила визнати протиправною діяльність Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження № 58235750, що полягає у відновленні виконавчого провадження після його закінчення та продовження виконавчих дій, шляхом накладення арешту на все майно і кошти боржника; скасувати постанови заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Віти Фішер, про поновлення виконавчого провадження № 58235750 від 09 листопада 2023 року, про накладення арешту на все майно боржника від 09 листопада 2023 року, про накладення арешту на кошти боржника від 09 листопада 2023 року; зобов`язати заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віту Фішер зняти арешт з усього майна та коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладено в межах виконавчого провадження № 58235750; скасувати постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Вадима Саламахи, про результати перевірки законності виконавчого провадження від 24.10.2023 року ВП № 58235750/2022; стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом даної скарги. В обґрунтування скарги зазначено, що в Другому Київському відділі державної виконавчої служби міста Одеси на виконанні перебувало виконавче провадження № 58235750 за виконавчим листом № 520/11027/13-ц від 15 січня 2015 року, яке було закінчено відповідною постановою від 25 січня 2022 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з виконанням виконавчого документу в повному обсязі. 13 листопада 2023 року ОСОБА_1 отримала поштою Постанову заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер В.В. від 09 листопада 2023 року про відновлення виконавчого провадження № 58235750. Скаржник зазначає, що в діях Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження № 58235750 вбачається порушення ст. 40, 41, 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме порушено терміни оскарження рішень та підміна органу, який уповноважений на вчинення певної дії. В заяві про збільшення вимог скаржниця зазначила, що 20 листопада 2023 року ОСОБА_1 під час відвідування Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), було вручено копію Постанови начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В.В. Саламахи про результати перевірки законності виконавчого провадження від 24 жовтня 2023 року, про що було залишено розписку у ВП № 58235750. Даною постановою начальник Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) визнав дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нємазєнко А.В. такими, що не відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», вирішив повернути з архіву виконавче провадження, передати заступнику начальника ОСОБА_3 , зобов`язав заступника начальника ОСОБА_3 скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження. При постановленні зазначеної постанови в діях Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в межах виконавчого провадження № 58235750, вбачається порушення ст. ст. 40, 41, 74 Закону України «Про виконавче провадження», а саме порушено терміни оскарження рішень та підміна органу який уповноважений на вчинення певної дії (ст. 41 Закону). Від представника АТ "УкрСиббанк" надійшли письмові пояснення, в яких посилається на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 5823750 по боржнику ОСОБА_1 на адресу стягувача не надходила, АТ "УкрСиббанк" дізналось про порушення своїх прав та законних інтересів 23 жовтня 2023 року. Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, представник стягувача 23 жовтня 2023 року направив заяву на електронну адресу ВДВС відносно скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 58235750, оскільки сума боргу за виконавчим листом складає 7654,21 дол. США. При цьому на рахунок стягувача перераховано лише гривневий еквівалент від суми боргу у розмірі 7654,21 дол. США, зазначений судом на дату прийняття рішення, тобто перераховані у гривні кошти лише частково погасили доларовий кредит. Отже, виконавче провадження, з примусового виконання виконавчого листа № 520/11027/13-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 15 січня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 7 654,21 доларів США, що в еквіваленті складає 61 073,96 грн, не може бути закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки залишилася невиконаною частина судового рішення. Таким чином, дії заступника начальника Відділу Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є законними (а саме винесення постанови про відновлення виконавчого провадження), оскільки відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження № 58235750. Від представника відділу ДВС Фішер В.В. надійшли письмові пояснення в яких вказала, що 25 жовтня 2023 року в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальником Відділу проведена перевірка законності виконавчого провадження № 58235750, дії старшого державного виконавця Відділу Нємазєнка А.В. щодо закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визнані незаконними, постанова про закінчення провадження скасована, виконавче провадження № 58235750 повернуто з архіву та відновлено. У зв`язку із звільненням ОСОБА_4 , виконавче провадження № 58235750 передано заступнику начальника Відділу Фішер В.В., яка зобов`язана провести виконавчі дії, спрямовані на повне виконання вимог виконавчого листа № 520/11027/13-ц, виданого 15 січня 2015 року Київським районним судом м. Одеси. 09 листопада 2023 року заступником начальника Відділу Фішер В.В. винесені постанови про відновлення виконавчого провадження № 58235750, накладення арешту на кошти та все майно ОСОБА_1 . Примірники постанов спрямовані сторонам. Крім того боржнику направлений виклик на прийом державного виконавця для надання пояснень щодо виконання рішення суду. 20 листопада 2023 року боржник ОСОБА_1 ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження та пояснила, що не згодна із відновленням виконавчого провадження, звернулась до суду із відповідною скаргою. Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження № 58235750 від 25 січня 2022 року скасована в установленому законом порядку (ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Постанови про накладення арешту на кошти та майно боржника з метою забезпечення виконання рішення суду винесені у відповідності до вимог ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на теперішній час інформація про повне виконання рішення суду від сторін не надходила, підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2024 року скаргу ОСОБА_1 на дії Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено. Визнано протиправною діяльність Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження № 58235750, що полягає у відновленні виконавчого провадження після його закінчення та продовження виконавчих дій, шляхом накладення арешту на все майно і кошти боржника. Скасовано постанови заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Віти Фішер, про поновлення виконавчого провадження № 58235750 від 09 листопада 2023 року, про накладення арешту на все майно боржника від 09 листопада 2023 року, про накладення арешту на кошти боржника від 09 листопада 2023 року. Зобов`язано заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віту Фішер, зняти арешт з усього майна та коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладено в межах виконавчого провадження № 58235750. Скасовано постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Вадима Саламахи, про результати перевірки законності виконавчого провадження від 24 жовтня 2023 року ВП № 58235750/2022. В апеляційній скарзі начальник Київського ВДВС у м. Одесі просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2024 року як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права та у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись нез`ясованість судом того, що сторони виконавчого провадження № 58235750 належним чином не повідомлялися про стан виконавчого провадження, а копії постанови про закінчення ВП від 25 січня 2022 року у встановлений термін сторонам не направлялися, оригінал виконавчого листа № 520/11027/13-ц до суду повернутий не був, отже стягувач скористався своїм правом звернення до Відділу після отримання інформації про закінчення ВП; квитанція від 25 квітня 2022 року щодо повернення скаржнику правовстановлюючих документів не є допустимим доказом відсутності у нього заборгованості за кредитним договором; під час вчинення відповідних дій посадовими особами ВДВС було дотримано відповідних норм Закону України № 1404-VIII, що регулюють відновлення виконавчого провадження, коло осіб, що можуть проводити відповідні перевірки за заявами осіб, та їх повноваження як по скасуванню постанови про закінчення ВП, так і перевірки законності ВП, в ході чого було з`ясовано відсутність платіжних документів на погашення заборгованості за судовим рішенням, та, враховуючи судову практику Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої перерахування стягувачеві суми у національній валюті Україні, в іншій аніж зазначена в резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення, натомість з платіжних доручень на перераховані кошти в рахунок сплати боргу вбачається така сплата лише на 2162,72 дол США, а борг становить 5568,13 дол США. В апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк» також просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2024 року як постановлену з порушенням норм процесуального права та внаслідок невідповідності висновків обставинам справи та у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити, мотивуючи це незастосуванням судом висновків ВП ВС від 16 листопада 2022 у справі № 910/7310/20 щодо ефективного способу захисту шляхом скасування постанови про закінчення ВП під час тверджень щодо можливості оскарження такої постанови лише в судовому порядку; постанова про закінчення ВП № 58235750 на адресу банку не надходила, і останній дізнався про порушення своїх прав лише 23 жовтня 2023 року, після чого відразу було заявлено про скасування вказаної постанови, оскільки стягувачу було перераховано лише гривневий еквівалент суми боргу на дату прийняття рішення, а не його виконання; долучений боржником позабалансовий ордер № 1 від 25 квітня 2022 року не підтверджує факт отримання стягувачем постанови про закінчення ВП; суд не виклав в достатній мірі мотиви, на яких воно базується, що не відповідає змісту ефективного захисту права. У відзиві на апеляційні скарги Київського ВДВС у м. Одесі та АТ «Укрсиббанк» боржник ОСОБА_1 в особі свого представника апеляційній скарги не визнала, посилаючись на те, що стягувачем не спростовані надані представником боржника відомості про надіслання йому копії постанови про закінчення ВП ще 25 лютого 2022 року, стягувач мав доступ до АСВП з 07 серпня 2019 року, і це підтверджує його безвідповідальне ставлення до участі у ВП; скасування начальником ВДВС постанови про закінчення ВП суперечить ст. 41, 74 Закону, рішення суду виконане з дотриманням прописаних у ньому умов і виконавча служба не може самостійно змінювати його, що відповідає практиці ВП ВС (постанова від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц), а стягувач, не згодний з порядком виконання, має право відповідно до ст. 447, 448, 451 ЦПК України звернутися до суду у визначений строк, який стягувачем пропущено більш ніж на рік. Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні представник Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) підтримала доводи апеляційної скарги. Представник боржника адвокат Смирнова Л.П. апеляційну скаргу не визнала. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, від представника АТ «Укрсиббанк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності, підтримує доводи апеляційної скарги Банку, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - задоволено. Стягнуто в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 7654,21 доларів США, що в еквіваленті складає 61073,96 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" сплачений судовий збір у сумі 855,43 грн. в рівних частках. Розстрочено виконання рішення суду з виплати на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором № 790-08 ПОУ П від 07 жовтня 2005 року по 500,00 грн щомісячно. Рішенням Одеського апеляційного суду від 12 травня 2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині розстрочки виконання рішення з виплатою на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми заборгованості за кредитним договором по 500,00 грн щомісячно скасовано. В задоволенні заяви представника ОСОБА_6 про надання розстрочки виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення Київського районного суду м. Одеси в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін. 30 січня 2019 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Нємазєнком А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58235750 з примусового виконання виконавчого листа № 520/11027/13-ц, виданого 15 січня 2015 року про стягнення на користь ПАТ "УкрСиббанк" коштів з ОСОБА_1 в розмірі 61073,96 грн. 25 січня 2022 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Нємазєнком А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 58235750, якою також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Вказаною постановою встановлено, що сума боргу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто та було перераховано на відповідні рахунки у виконавчому провадженні ВП № 58235750. Таким чином, вимоги виконавчого документу виконані у повному обсязі та виконавче провадження підлягає завершенню. 24 жовтня 2023 року начальником Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Саламахою В.В. винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження № 58235750, згідно якої дії державного виконавця Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) визнано такими що не відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», а також зобов`язано заступника начальника Відділу Фішер В.В. скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 58235750 від 25 січня 2022 року. 09 листопада 2023 року в рамках ВП № 58235750 заступником начальника Відділу Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 58235750. Того ж дня винесено постанову, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 5510,68 доларів США та постанову, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 5510,68 доларів США (а.с.7). Задовольняючи вимоги скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що в ході виконавчого провадження ВП № 58235750 в повному обсязі були виконані вимоги виконавчого листа № 520/11027/13-ц, виданого 15 січня 2015 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення коштів з ОСОБА_1 у розмірі 61073,96 грн; доказів підстав відновлення виконавчого провадження, визначених ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", суду не надано, а саме постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу не визнана судом незаконною та не скасована в установленому законом порядку, докази часткового невиконання судового рішення відсутні. Переглядаючи вказану ухвалу суду за доводами апеляційних скарг, колегія суддів зазначає таке. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013у справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та сукупність дій, що спрямованих на примусове виконання рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Суд зазначає, що питання відновлення виконавчого провадження регулюються положеннями ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Частиною 2 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання. Згідно ч. 1, 3, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом; а так само - вішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець; такі рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення було порушено їхні права чи свободи. Нормами ч. 1 ст. 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Законом встановлений для подання такої скарги десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України). Доводи апеляційних скарг начальника Київського ВДВС у м. Одесі та АТ "УкрСиббанк" про те, що судом залишилося нез`ясованим питання та дана неналежна оцінка доказам сторін з приводу того, що сторони виконавчого провадження № 58235750 належним чином не повідомлялися про стан виконавчого провадження, а копії постанови про закінчення ВП від 25 січня 2022 року у встановлений термін сторонам, зокрема, стягувачу не направлялися, є слушними. З Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконання ВП № 58235750 вбачається відсутність належного надіслання стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 січня 2022 року, оскільки наявний в системі та матеріалах справи супровідний лист Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не містить номеру вихідної кореспонденції, додатків у вигляді самої постанови державного виконавця, а зі змісту такого листа взагалі не вбачається, що йдеться про постанову про закінчення ВП, а лише посилання на статтю 28 Закону України "Про виконавче провадження" та що така постанова від 25 січня 2022 року винесена при примусовому виконанні виконавчого листа № 520/11027/13-ц від 15 січня 2015 року, що видав Київський районний суд м. Одеси. Докази надіслання виконавчого листа суду, який його видав, матеріали ВП № 58235750 не містять. Натомість, представник Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції пред`явив оригінал вказаного виконавчого листа, що був виявлений під час перевірки за заявою стягувача невідправленим у відділі. Строк виконання виконавчого документу не сплив, і в діях стягувача не вбачається недобросовісного виконання ним своїх прав та обов`язків, оскільки ще 20 січня 2022 року він отримував від боржника належні до стягнення суми, а докази належного надіслання та отримання постанови про закінчення виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні. Тому доводи стягувача про те, що лише 23 жовтня 2023 року йому стало відомо про порушення своїх прав під час примусового виконання рішення, є такими, що не спростовані доводами скарги та матеріалами справи та АСВП. В межах 10-денного строку після чого він звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби із скаргою, наслідком якої стала перевірка та оскаржувані по справі дії. Не може свідчити про обізнаність стягувача про закінчення ВП та про відсутність заборгованості надана боржником квитанція від 25 квітня 2022 року щодо повернення скаржнику правовстановлюючих документів, оскільки згідно такої боржнику ОСОБА_1 видано в підзвіт правовстановлюючі документи (а.с. 94). Квитанція не містить жодних відомостей про те, що таке вчинене у ВП № 58235750 і що у боржника ОСОБА_1 відсутній борг за виконавчим листом № 520/11027/13-ц від 15 січня 2015 року, що видав Київський районний суд м. Одеси. Колегія суддів погоджує доводи апеляційних скарг про те, що під час вчинення відповідних дій посадовими особами ВДВС було дотримано відповідних норм Закону України № 1404-VIII, що регулюють відновлення виконавчого провадження, коло осіб, що можуть проводити відповідні перевірки за заявами осіб, та їх повноваження як по скасуванню постанови про закінчення ВП, так і перевірки законності ВП, в ході чого було з`ясовано відсутність платіжних документів на погашення заборгованості за судовим рішенням. Роблячи такий висновок, колегія суддів бере до уваги висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц постанова від 04 липня 2018 року, якими вирішено виключну правову проблему «Щодо застосування положень п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV при вирішенні питання щодо виконання державним виконавцем судового рішення про стягнення суми, визначеної у рішенні суду в іноземній валюті, із зазначенням гривневого еквіваленту за офіційним курсом НБУ на час вирішення спору" (з відступленням від висновків ВСУ, та виснувато, що у статті 53 Закону № 606-XIVзакріплено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті (п. 54), у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні (п. 55), перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (п. 56). Оскільки сума боргу, належна до стягнення, визначено судом у виконавчому документі у валюті зобов`язання доларі США, то вказівка судом одночасно її гривневого еквівалента станом на час ухвалення рішення не звільняє боржника від обов`язку сплати боргу саме у валюті зобов`язання, про що вірно вказує стягувач і що враховано Київським ВДВС у м. Одесі під час виконання ВП № 58235750, а не помилково стягнуті лише 61073,96 грн. З платіжних доручень на перераховані кошти в рахунок сплати боргу вбачається сплата лише 61073,96 грн, чого не заперечує сам скаржник, що за курсом НБУ станом на час сплати становить 2162,72 дол США, а борг становить 5568,13 дол США. Всі інші дії та рішення виконавчої служби у межах відновленого виконавчого провадження є наслідком правильного скасування постанови про закінчення ВП № 58235750 та подальшого належного виконання такого в межах наданих виконавчій службі повноважень. Не заслуговує на увагу довід відзиву боржника в особі свого представника про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена лише в судовому порядку, оскільки таке не узгоджується з приписами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Практика Верховного Суду, на яку посилається боржник, не є релевантною та не спростовує наданих законом прав начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження»). Так само помилковим є і доводи відзиву боржника про те, що кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився з таким рішенням, та не має права на стягнення курсової різниці, оскільки у виниклих правовідносинах рішенням суду було стягнуто саме борг у доларах США із визначенням такого у гривневому еквіваленті станом на час ухвалення рішення, а не стягнуто борг у гривні, як помилково вважає боржник та тлумачить на власну користь таке. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, за встановлених обставин оскаржуване судове рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо покладення судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» та Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого ними у розмірі по 3028 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укрсиббанк» та начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) - 3028 грн та Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (код ЄДРПОУ 41407330, адреса: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) 3028 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 31 травня 2024 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалова Ю.П. Лозко