Постанова ККС ВС № 285/3446/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 року м. Київ справа № 285/3446/23 провадження № 51-713км24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, ухвалений стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 серпня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Згідно з вироком 01 травня 2023 року приблизно о 09 год 30 хв ОСОБА_7 , в порушення вимог пункту 2.9 а), Правил дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами, керував автомобілем «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Рухаючись на зазначеному транспортному засобі по вул. Герцена в напрямку вул. Військової Доблесті в м. Звягель, ОСОБА_7 , в порушення вимог пунктів 1.10; 2.1 а); 2.3 б); 2.9 а); 12.1; 12.4; 31.4.5 г) Правил дорожнього руху перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан ходової системи автомобіля «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись з перевищенням швидкості, дозволеної для руху транспортних засобів у межах населеного пункту, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не врахував дорожні умови та обрану ним швидкість руху транспортного засобу на заокругленій ділянці дороги ліворуч, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини ліворуч, з подальшим зіткненням з бетонним стовпом. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки, які належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я. Вироком Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2024 року вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзізахисник просить скасувати вирок Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Зокрема, вважає вирок суду апеляційної інстанції не мотивованим, зазначає що апеляційним судом безпідставно не взяті до уваги доводи його апеляційної скарги стосовно можливості застосування до ОСОБА_7 положень статті 69 КК, враховуючи наявність пом`якшуючої покарання обставини: повне визнання вини, відсутність судимостей, проходження військової служби, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, молодий вік. Зазначає про те, що потерпілий сам передав керування автомобілем нетверезому ОСОБА_7 . Неведені вище обставини, на думку захисника, давали суду можливість призначити ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченою санкцією статті 286-1 КК. Позиції учасників судового провадження Захисник у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Прокурор у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без зміни. Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Відповідно до вимог статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація дій за частиною 1 статті 286-1 КК у касаційній скарзі не оспорюються. Разом із тим, доводи касаційної скарги захисника щодо невмотивованості вироку суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування до ОСОБА_9 положень статті 69 КК, є необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду. Так, при призначенні покарання місцевий суд врахував обставини, що пом`якшують покарання, щире каяття у скоєному та добровільне відшкодування потерпілому витрат на лікування в сумі 32500 грн, що підтверджується розпискою від 08 травня 2023 року та визнано потерпілим у судовому засіданні. Обставин, які б обтяжували покарання, не встановлено. Суд також взяв до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, його небезпеку та наслідки, особу ОСОБА_7 , який судимості не має, проходив військову службу за мобілізацією та брав участь у відсічі агресії рф проти України, має на утриманні неповнолітню дитину 2017 року народження, за місцем проживання характеризується нейтрально, за місцем служби характеризується негативно, захворювань, які можуть перешкоджати відбуванню покарання, не має. Водночас місцевий суд не встановив підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі положень статті 75 КК. Також, судом не встановлено підстав для застосування при призначенні покарання положень статті 69 КК, оскільки обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. За наслідками судового розгляду суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Не погодившись із вироком суду в частині призначеного покарання, захисник та прокурор звернулися із апеляційними скаргами, за результатами розгляду яких суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора - задовольнив. Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду м. Житомира від 17 серпня 2023 року в частині призначення покарання скасував. Ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. При цьому, апеляційний суд погодився з призначеним місцевим судом основним покаранням та відсутністю підстав для застосування положень статті 69 КК, оскільки, обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення. Разом з тим, викладені прокурором доводи щодо безпідставного незастосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами, апеляційний суд визнав обґрунтованими. Колегія суддів зауважує, що за приписами частини 1 статті 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Підставами призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визначено дві групи обставин, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, що мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, принаймні одна з встановлених обставин має істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В поєднанні з обставинами (обставиною), яка пом`якшує покарання, та з урахуванням даних про особу, які відповідним чином характеризують винуватого, зазначені чинники у своїй сукупності утворюють підставу для застосування статті 69 КК. Призначення більш м`якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Повне визнання ОСОБА_7 вини, відсутність судимостей, проходження військової служби, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, молодий вік, про що зазначає захисник у касаційній скарзі, не є тими обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, крім того, вказані обставини були враховані судами при призначенні покарання. Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для призначення ОСОБА_7 більш м`якого покарання, ніж передбачене санкцією частини 1 статті 286-1 КК, відповідно до приписів статті 69 цього Кодексу. На думку Суду, з урахуванням керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами у населеному пункті у стані алкогольного сп`яніння, грубого порушення правил безпеки дорожнього руху із створенням загрози життю і здоров`ю для його учасників, що, як наслідок, призвело до отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілим ОСОБА_8 , призначене ОСОБА_7 покарання не можна вважати невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість. Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є законним, справедливим і співмірним характеру вчинених дій, а тому не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Підсумовуючи вище викладене, колегії суддів вважає, що вирок суду апеляційної інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, та не вбачає підстави для його скасування чи зміни. Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог процесуального законодавства не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд у х в а л и в: Вирок Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. С у д д і: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3