Постанова КЦС ВС № 615/1583/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Київ справа № 615/1583/19 провадження № 61-13705св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Державна казначейська служба України, головне управління Національної поліції в Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська окружна прокуратури м. Харкова, Харківське районне управління поліції № 3 головного управління Національної поліції в Харківській області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2022 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Дряниці Ю. В., Обідіної О. І., Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, головного управління Національної поліції в Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська окружна прокуратури м. Харкова, Харківське районне управління поліції № 3 головного управління Національної поліції в Харківській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 2009 року виконавчим комітетом Дзержинської районної в м. Харкові ради V скликання прийняті рішення № 237/22, № 237/23, № 237/24 про видачу йому свідоцтв про право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , на підставі яких на його ім`я були оформлені свідоцтва про право власності на нерухоме майно - вищевказані квартири. 27 серпня 2009 року КП «Харківське МБТІ» зареєстровано за позивачем право власності на вказані квартири та видані відповідні витяги. 3. 28 серпня 2009 року голова правління ВАТ «Трест Житлобуд-1» ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області із заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , в якій вказав завідомо неправдиві відомості про те, що вищевказані квартири належать ВАТ «Трест Житлобуд-1», а він незаконно заволодів квартирами, чим заподіяв шкоду в особливо великому розмірі 4 711 080 грн.

4. Незважаючи на відсутність документів, які б підтверджували право власності ВАТ «Трест Житлобуд-1» на вказані квартири та на спричинення матеріальної шкоди цій організації, 01 вересня 2009 року слідчим Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області Литвиненко В. Л. порушено кримінальну справу № 60091283 за фактом заволодіння шахрайським шляхом зазначеними квартирами. 5. 01 вересня 2009 року його разом із матір`ю ОСОБА_4 було примусово доставлено до будівлі поліції та упродовж часу майже 12 годин співробітники під загрозами фізичної розправи незаконно утримували їх у будівлі поліції, вимагали віддати правовстановлюючі документи на квартири, допитували тривалий час без складання протоколу допиту, без надання захисника, змусили їх під диктовку писати пояснення.

6. У цей же день було здійснено виїмку його паспорта, хоча по кримінальній справі він не був ані підозрюваним, ані обвинуваченим, ані особою, щодо якої здійснювалося досудове слідство та щодо якої міг бути застосований захід кримінально-правового характеру. Слідчим було винесено постанову про здійснення виїмки паспорта та складений протокол про виїмку паспорта.

7. У подальшому слідчим були винесені постанови: від 02 вересня 2009 року про вилучення з КП «Харківське МБТІ» оригіналів інвентаризаційних справ № 87210/18215, № 87210/18223, № 87210/18224 та від 04 вересня 2009 року про накладення арешту на квартири.

8. Копії постанов про накладення арешту на належні йому квартири на адресу його місця проживання не надсилалися, особисто не вручалися, про арешт квартир йому не повідомлялося.

9. Постановою слідчого від 11 вересня 2009 року його незаконно вилучений паспорт без його згоди та відому був направлений для проведення судово-почеркознавчої експертизи до ХНДНІСЕ ім. Бокаріуса. 10. 18 вересня 2009 року у будинку, де він мешкав та який належить йому на праві власності, за адресою: АДРЕСА_4 , проведено незаконний обшук. 11. 21 вересня 2009 року близько 08:00 год ранку співробітники УБОЗ ГУМВС України в Харківській області увірвалися до його домоволодіння, застосували погрозу фізичного насильства з вимогою проїхати з ними до будівлі Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області начебто на допит до слідчого, проте доставили позивача разом з матір`ю до будівлі УБОЗ ГУМВС України в Харківській області, тобто стосовно позивача було вдруге здійснено незаконне затримання та незаконний привід.

12. З 09:05 год до 11:20 год його без належних правових підстав незаконно утримували та незаконно допитували у присутності представників відповідача, які вимагали відмовитися від прав власності на квартири шляхом підписання необхідних їм документів. При цьому співробітник УБОЗ ОСОБА_5 , в кабінеті якого проводився допит, протоколи допиту та затримання не склав, у наданні захисника відмовив. Об 11:00 год до кабінету, де його допитували, прибули оперуповноважені Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які об 11:20 год повідомили йому про затримання та без пред`явлення відповідних повноважень доставили його до слідчого Литвиненка В. Л . 13. 21 вересня 2009 року слідчий Литвиненко В. Л. склав протокол затримання, при цьому, відмовився прийняти скаргу на дії співробітників Харківського УБОЗу.

14. У період часу з 21 вересня 2009 року по 24 вересня 2009 року на підставі заяви голови правління ВАТ «Трест Житлобуд-1» ОСОБА_10 від 28 серпня 2009 року відносно нього було порушена низка кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України, а 23 вересня 2009 року було винесено постанова про притягнення його у якості обвинуваченого. 15. 24 вересня 2009 року Дзержинським районним судом м. Харкова була винесена постанова про продовження строку його затримання до 10 діб, а постановою цього ж суду від 01 жовтня 2009 року за поданням слідчого Литвиненка В. Л. було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту та утримання в Харківському СІЗО № 27 на підставі обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 3 років, з тих причин, що знаходячись на волі, позивач міг сховатися від слідства або зашкодити встановленню істини у справі.

16. У період з 20 жовтня 2009 року по 27 жовтня 2009 року постановами слідчого було порушено ще близько 20 кримінальних справ у групі із ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України, які в подальшому об`єднані в єдину справу за № 60091283. 17. 26 жовтня 2009 року слідчим Литвиненком В. Л. була винесена нова постанова про притягнення його у якості обвинуваченого за частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України у групі із ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами. 18. 27 жовтня 2009 року постановами старшого слідчого Литвиненка В. Л. знятий арешт з належних йому на праві власності квартир. Копії вказаних постанов йому не надсилалися ні за адресою проживання, ні до слідчого ізолятору та особисто не вручалися. Нерухоме майно повернуто не було. 19. 30 жовтня 2009 року слідчим Литвиненком В. Л. складений обвинувальний висновок, затверджений прокурором Дзержинського районного суду м. Харкова Мельником О. В., та кримінальна справа № 60091283 була направлена до Дзержинського районного суду м. Харкова для розгляду по суті.

20. Упродовж двох років судового розгляду справи прокурори підтримували обвинувачення за відсутності доказів виключно за заявою голови ВАТ «Трест Житлобуд-1», заперечували проти численних його клопотань про виклик і допит свідків захисту, про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд, скарги на незаконні методи ведення слідства, на погрози з боку співробітників УБОЗу. При цьому, як виявилося, судові засідання щодо розгляду даних клопотань були проведені без технічного фіксування, про що його як підсудного не було повідомлено. 21. 08 листопада 2011 року його матір ОСОБА_4 в черговий раз звернулася до суду із обґрунтованим клопотанням про зміну йому запобіжного заходу, проте суддя розглянула його вже після проголошення вироку. 22. 17 листопада 2011 року суддею Дзержинського районного суду м. Харкова проголошено вирок, за яким його визнано винним у вчиненні злочинів та призначено покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного майна, запобіжний захід залишено тримання під вартою.

23. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2012 року вказаний обвинувальний вирок суду скасований як неправосудний у зв`язку з істотними порушеннями вимог КПК, права обвинувачених на захист, а справу повернуто на новий розгляд в іншому складі суду. 24. 30 липня 2012 року за клопотанням ОСОБА_4 постановою Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальну справу направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО № 27 м. Харкова залишено без змін.

25. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2012 року вказана вище постанова від 30 липня 2012 року скасована, а справа направлена на новий судовий розгляд у тому ж складі, запобіжний захід - тримання позивача під вартою в СІЗО № 27 м. Харкова залишено без змін.

26. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2013 року за клопотанням ОСОБА_4 кримінальну справу направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід змінений на підписку про невиїзд та звільнено його з під варти в залі суду. 27. 26 червня 2013 року до суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга прокурора Дзержинського району м. Харкова, а 09 липня 2013 року надійшли доповнення до апеляційної скарги, які з вини працівників суду не надійшли на його адресу місця проживання, що призвело до порушення його процесуальних прав, а саме - перешкоджання у праві на судовий захист, доступі до правосуддя, можливості подати заперечення та прийняти участь у судовому засіданні, що призвело до проведення судового засідання 08 жовтня 2013 року без його участі.

28. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 жовтня 2013 року за апеляцією прокурора постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд у новому складі суду, запобіжний захід залишено без змін.

29. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2014 року за клопотанням ОСОБА_4 кримінальну справу направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід - підписка про невиїзд залишено без змін. Справа була направлена до слідчого відділу Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 20 березня 2014 року.

30. У зв`язку із набранням чинності нового КПК України та Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти у зв`язку із прийняттям КПК України» 15 квітня 2014 року відомості про кримінальну справу № 60091283 було внесено до ЄРДР за № 12014220480001762 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України.

31. Вказував, що тривалий час орган досудового розслідування приховував від позивача факт непроведення досудового розслідування, у подальшому неодноразово 12 квітня 2014 року, 09 серпня 2014 року, 28 жовтня 2014 року приймались рішення про закриття кримінального провадження, які в подальшому скасовувалися. Проте відповідні постанови на адресу позивача не надсилалися, ніяких слідчих дій за участі позивача не проводилось.

32. Після неодноразових скарг до Прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України, до Уповноваженої ВРУ з прав людини, 20 серпня 2016 до ЄРДР за № 12015220480003940 були внесені відомості за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та за № 12015220480003939 за частиною другою статті 358 КК України.

33. Постановою заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова від 20 серпня 2015 року вказані кримінальні провадження були об`єднані з кримінальним провадженням № 12014220480001762 та привласнено єдиний реєстраційний номер № 12014220480001762.

34. Остаточно постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренка Р. М. від 11 жовтня 2016 закрито кримінальне провадження № 12014220480001762 від 15 квітня 2014 року за обвинуваченням його у вчинені злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю складу кримінальних правопорушень.

35. Вказану постанову він не отримував, а тому 24 листопада 2016 року начальник управління прокуратури Харківської області О. Шевченко, розглянувши його скаргу від 10 листопада 2016 року щодо не надсилання прокурором копії постанови, надіслав на його адресу копію постанови про закриття кримінального провадження, яку отримано наприкінці листопада 2016 року.

36. Свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів він не визнавав протягом усього часу ведення досудового слідства, розгляду справи в суді та на додатковому розслідуванні кримінального провадження.

37. З метою отримання робочої візи за кордоном позивач звернувся до ТСЦ № 6341 РСЦ МВС в Харківській області для отримання довідки про відсутність судимості та у відповідь отримав довідки від 27 грудня 2017 оку про те, що він є особою, якій 23 вересня 2009 року Дзержинським РВВС м. Харкова пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частинами другою, третьою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді арешту, звільнено 19 червня 2013 року на підписку про невиїзд, справу направлено для проведення додаткового розслідування. Інші відомості до МВС не надходили.

38. Таким чином, відомості про закриття кримінального провадження стосовно нього не були внесені до ЄРДР, підписка про невиїзд не скасована, тобто станом на 27 грудня 2017 року він залишався у статусі обвинуваченого. 39. 23 березня 2018 року він звернувся із клопотанням до прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренка Р. М. про виконання процесуальної дії - внесення до ЄРДР відомостей про закриття кримінального провадження та скасування запобіжного заходу, яке не було задоволено прокурором, а тому ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року за його скаргою зобов`язано прокурора розглянути в передбачений КПК спосіб заявлене клопотання, проте прокурор вказану ухвалу також не виконав.

40. У зв`язку з цим він змушений був неодноразово подавати скарги до посадових осіб Прокуратури Харківської області, які також не вживали належних заходів, внаслідок чого відносно нього недопустимо тривалий час діяв статус обвинуваченого та запобіжний захід. 41. 14 червня 2018 року він спільно із ОСОБА_4 звернувся до Генерального прокурора України зі скаргою на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області, яка листом від 20 червня 2018 року повідомила, що скарга надіслана за належністю до Прокуратури Харківської області для організації перевірки та прийняття рішення.

42. І лише 12 листопада 2018 року ним була отримана довідка серії ІАА № 0499294 про те, що він до кримінальної відповідальності не притягувався та запобіжний захід вже не діє. 43. 17 грудня 2018 року він звернувся до прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренка Р. М. із заявою про надсилання належним чином завіреної копії процесуального рішення про скасування запобіжного заходу та копії витягу з ЄРДР з внесеною датою про закриття кримінального провадження, проте прокурор вказану заяву не розглянув та її вимоги не виконав. Також прокурором не було роз`яснено позивачу порядок та строки звернення щодо повернення арештованого майна.

44. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, за його адміністративним позовом визнано протиправною бездіяльність прокурора ОСОБА_8 , яка полягає у нерозгляді вимоги від 17 грудня 2018 року про надсилання повідомлення та зобов`язано прокурора ОСОБА_8 надіслати на адресу позивача відповідь по суті поставлених питань. Станом на дату подання позову вказане судове рішення прокурор не виконав.

45. Вказував, що внаслідок тривалого перебування під слідством та судом, незаконного позбавлення волі протягом трьох років 9 місяців, тривалого перебування на підписці про невиїзд, обмежено його права та свободи, і як наслідок, спричинено моральну шкоду, завдані моральні страждання. Так, він щоденно згадує про утримання у слідчому ізоляторі, відчуває страх повторення подій, негативні переживання, спогади, почуття образи, обурення, принижена честі та гідності, а головне страх, який залишився на завжди. Відчуває страх перед державою. Неналежне утримання у СІЗО та ІТУ негативно фізично та морально вплинуло на нього. Камери, в яких він утримувався, були дуже маленькими та темними, туалет не був відокремлений від житлової зони, душ дозволялось приймати дуже рідко, щоденні прогулянки тривали по 40 хвилин, замість однієї години. Тобто він був позбавлений звичайних санітарно-гігієнічних умов та інших умов життя.

46. До порушення кримінальної справи він був у багатьох країнах світу та забезпеченою людиною, оскільки з 1997 по 2009 роки працював професійним фігуристом у провідних льодових шоу світу, мав авторитет у колективах та в суспільстві в цілому. Незаконним позбавленням волі було знищено все, чому він присвятив життя з малих років, призвело до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, порушило життєві плани та перспективи, при цьому, відновлення попереднього стану у зв`язку з тривалістю утримання під вартою вже неможливе. Зараз він змушений докладати значних зусиль - матеріальних та фізичних, спрямованих на здобуття іншої спеціальності з метою заробітку грошей та утримання матері пенсіонерки, оскільки був позбавлений можливості працювати за фахом, займатися улюбленою справою, підтримувати спортивну форму, що стало причиною для втрати професійних здібностей, негативно вплинуло на професійну діяльність, призвело до втрати професійної кваліфікації та спричинило моральні страждання.

47. Чутки про його шахрайство за тяжкою статтею були шокуючими для рідних та друзів, зганьбили честь та гідність, завдали непоправної шкоди престижу та діловій репутації, негативно вплинули на стосунки з оточуючими людьми.

48. Захист своїх прав ним проводився протягом тривалого часу, що потребувало фізичних та психологічних зусиль для доведення своєї невинуватості та подання скарг на бездіяльність прокурорів.

49. Вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити саме ту суму, яка спричинила незаконне обвинувачення по тяжкій статті та перебування позивача від вартою протягом 45 місяців, а саме - 4 711 080 грн, тим більше саме ця сума дорівнювала вартості нерухомого майна, яке належало йому на праві власності, набутому у встановленому законом порядку.

50. Окрім того, він вказував, що йому також спричинено майнову шкоду, яка полягає в тому, що після закриття кримінального провадження не було повернуто нерухоме майно, рівноцінні жилі приміщення йому не пропонувались, вартість квартир не відшкодована. З інформації з Державного реєстру прав власності вбачається, що право власності на квартири було зареєстровано за іншими особами.

51. Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України 4 711 080 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду; зобов`язати ГУНП в Харківській області повернути ОСОБА_1 нерухоме майно або надати рівноцінні жилі приміщення з безоплатною передачею у власність ОСОБА_1 . Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

52. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від21 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року, позов задоволено частково.

53. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 475 366,52 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

54. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано встановленням факту незаконного перебування позивача під слідством та судом протягом 50 місяців та 21 дня, у тому числі утримання його під вартою протягом 44 місяців 28 днів, у результаті чого позивачу заподіяно моральну шкоду, розмір грошового відшкодування якої визначено судом з урахуванням кратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

55. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суди виходили із того, що позов в цій частині пред`явлено ним до неналежного відповідача, який не повинен відповідати по пред`явленому позову за наявності можливості витребування позивачем майна від особи, яка є останнім його набувачем. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

56. У вересні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 та керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова.

57. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

58. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова.

59. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Короткий зміст вимог касаційної скарги

60. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди ухвалити судове рішення про задоволення позовних вимог.

61. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 615/448/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 278/657/18, від 09 березня 2021 року у справі № 756/4120/16-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 522/6228/19, від 01 червня 2022 року у справі № 688/2507/16, від 06 липня 2022 року 947/7449/20-ц, від 22 лютого 2023 року у справі № 610/381/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

62. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання, встановив обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

63. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно встановили строк перебування під слідством та судом, оскільки постанова про закриття кримінального провадження відносно нього прийнята 11 жовтня 2016 року.

64. Крім того, судами також не враховано застосування до нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з 12 жовтня 2016 року по 23 липня 2018 року.

65. Заявник вказує, що суди встановили, що він незаконно утримувався під вартою майже 45 місяців. Така надмірна тривалість знаходження під вартою є надзвичайною мірою впливу на нього, яка кардинальним чином вплинула на його життя. Разом із тим, суди, не надавши такому належної уваги, несправедливо застосували коефіцієнт у розмірі 1,5 заробітної плати за кожен місяць перебування під вартою.

66. Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції відхилив його клопотання від 01 грудня 2022 року, яке має значення для правильного вирішення справи.

67. Посилаючись на неправильне визначення судами попередніх інстанцій строку перебування під слідством та судом, заявник зазначає, що суди, встановивши такий строк з 21 вересня 2009 року до 12 грудня 2014 року, який становить 50 місяців і 21 день, допустились невірного математичного розрахунку, оскільки вказаний період складає 62 місяці та 21 день. Тому, згідно методики розрахунку судів попередніх інстанцій, розмір відшкодування складає 553 366, 52 коп.

68. Зазначає, що висновки апеляційного суду про недоведеність ним порушення своїх майнових прав та інтересів при арештійого майна, яке повернулось у власність ВАТ «Трест Житлобут-1», ґрунтується на припущеннях.

69. Крім того, висновки судів попередніх інстанцій щодо неналежного визначення відповідача в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди є помилковими, оскільки нерухоме майно вибуло із його власності внаслідок реалізації слідчим Дзержинського РВ ХМ ГУМВС України в Харківській області владних повноважень у кримінальній справі № 60091283, а правовідносини виникли між ним та органом державної влади, яким є орган поліції з часу накладення арешту на нерухоме майно. Отже ГУ НП в Харківській області є належним відповідачем у даній справі як особа, відповідальна за збереження та повернення нерухомого майна.

70. У касаційній скарзі керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення та зменшити розмірі відшкодування моральної шкоди до 329 551 грн.

71. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/2373/15-ц, 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 336/4824/18, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 47/6970/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 05 грудня 2022 рок у справі № 214/7462/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 610/381/19, від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

72. Касаційна скарга мотивована тим, що прокуратура погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач перебував під слідством та судом 50 місяців та 21 день, проте не погоджується із застосуванням коефіцієнту 1,5 мінімальних заробітних плат за 44 місяці 28 днів тримання під вартою та сумою застосування мінімальної заробітної плати, що визначена станом на 2021 рік. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

73. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від головного управління національної поліції в Харківській області, у якому просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами 74. 18 серпня 2009 року Виконавчим комітетом Дзержинської районної в м. Харкові ради V скликання прийнято рішення № 237/22, № 237/23, № 237/24 про видачу ОСОБА_1 свідоцтв про право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , на підставі яких на ім`я позивача були оформлені свідоцтва про право власності на нерухоме майно - вищевказані квартири, а 27 серпня 2009 року КП «Харківське МБТІ» зареєстровано за позивачем право власності на вказані квартири та видані відповідні витяги (а. с. 26-28, 29-31, т. 1). 75. 28 серпня 2009 року голова правління ВАТ «Трест Житлобуд-1» ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського РВ з заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , в якій вказав, що вищевказані квартири належать ВАТ «Трест Житлобуд-1», а позивач незаконно заволодів квартирами на підставі підроблених договорів пайової участі у будівництві житлового будинку № 01/03028-3, № 01/03028-4 та № 01/03028-6 від 09 листопада 2005 року, чим заподіяв шкоду в особливо великому розмірі 4 711 080 грн (а. с. 32-33, т. 1).

76. Постановами старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Литвиненком В. Л. від 21 вересня 2009 року та 23 вересня 2009 року було порушено кримінальну справу № 60091283 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 358, частиною третьою статті 190 КК України за фактами підробки групою осіб договорів пайової участі у будівництві жилого будинку АДРЕСА_2 № 01/03028-3, № 01/03028-4 та № 01/03028-6 від 09 листопада 2005 року та заволодіння чужим майном - квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 шляхом вчинення шахрайських дій із спричиненням ВАТ «Трест Житлобуд-1» матеріальних збитків в особливо великих розмірах (а. с. 53-56, т. 1). 77. 01 вересня 2009 року ст. слідчим СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Литвиненком В. Л. винесено постанову про виїмку паспорта ОСОБА_1 , про що складено протокол виїмки від 01 вересня 2009 року (а. с. 34, 35, т. 1).

78. У подальшому слідчим були винесені постанови: від 02 вересня 2009 року про вилучення з КП «Харківське МБТІ» оригіналів інвентаризаційних справ № 87210/18215, № 87210/18223, № 87210/18224, а 04 вересня 2009 року постанови про накладення арешту на спірні квартири, на підставі яких реєстратором Шостої Харківської державної нотаріальної контори внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а. с. 36-38, 39-41, т. 1).

79. Згідно протоколу обшуку від 18 вересня 2009 року о/у СПБЕП Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області у помешканні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 було проведено обшук, за наслідками якого не виявлено документів та предметів, що мають значення для кримінальної справи (а. с. 42-43, т. 1). 80. 21 вересня 2009 року о 15:00 год ОСОБА_1 затримано як підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 358, частиною третьою статті 190 КК України (а. с. 51-52, т. 1).

81. Згідно протоколу від 23 вересня 2009 року ОСОБА_1 повідомлено про притягнення його в якості обвинуваченого по кримінальній справі № 60091283 та вручено йому копію постанови старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Литвиненка В. Л. від 23 вересня 2009 року про притягнення в якості обвинуваченого за частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України (а. с. 57-59, т. 1).

82. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2009 року продовжено строк затримання обвинуваченого ОСОБА_1 до 10 діб, а постановою цього ж суду від 01 жовтня 2009 року за поданням слідчого Литвиненка В. Л. обрано запобіжний захід - утримання під вартою в Харківському СІЗО № 27 (а. с. 60-63, т. 1). 83. 20 жовтня 2009 року старшим слідчим СВ Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області Литвиненко В. Л. винесено постанови про порушення кримінальних справ в межах провадження № 60091283 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, за фактом використання підробленого договору пайової участі № 01/03028-6 від 09 листопада 2005 року та актів приймання-передачі житла від 07 лютого 2008 року (а. с. 64-66, т. 1).

84. Згідно постанов про зняття арешту з майна від 27 жовтня 2009 року старшим слідчим СВ Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області Литвиненком В. Л. скасовано арешт, накладений 04 вересня 2009 року, з квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , які раніше були зареєстровані на праві власності на ОСОБА_1 (а. с. 67-69, т. 1). 85. 30 жовтня 2009 року старшим слідчим СВ Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області Литвиненко В. Л. складено обвинувальний висновок по кримінальній справі № 6001283 по обвинуваченню ОСОБА_1 за частинами другою, третьою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України та ОСОБА_4 за частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України. Вказаний обвинувальний висновок затверджено прокурором Дзержинського району м. Харкова Мельник О. В. (а. с. 70-103, т. 1).

86. Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2011 року у справі № 1-218/11 визнано винним та засуджено ОСОБА_1 за частиною другою статті 358 КК України до 1 року обмеження волі, за частиною третьою статті 358 КК України до 2 років позбавлення волі, за частиною четвертою статті 190 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 частини всього належного йому майна. В силу статті 70 КК України визначено остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого більш суровим у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини всього належного йому майна. Строк покарання вираховується з 21 вересня 2009 року. Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено тримання під вартою (а. с. 105-116, т. 1).

87. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2012 року вказаний вирок скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду, в іншому складі суду (а. с. 117-126, т. 1).

88. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 липня 2012 року за клопотанням підсудної ОСОБА_4 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_4 направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено без змін - утримання під вартою (а. с. 127-131, т. 1).

89. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2012 року вказана вище постанова від 30 липня 2012 року скасована, а справа направлена на новий судовий розгляд у тому ж складі, запобіжний захід - тримання позивача під вартою залишено без змін (а. с. 132- 136, т. 1).

90. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2013 року за клопотанням підсудної ОСОБА_4 кримінальну справу направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід щодо позивача змінений на підписку про невиїзд та звільнено позивача з під варти в залі суду (а. с. 137-141, т. 1).

91. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 жовтня 2013 року за апеляцією прокурора постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду, у новому складі суду (а. с. 144-151, т. 1).

92. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2014 року за клопотанням адвоката Секового О. Д. кримінальну справу направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - підписку про невиїзд залишено без змін. Після набрання постановою законної сили, 20 березня 2014 справу було направлено до слідчого відділу Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області для проведення додаткового розслідування (а. с. 152-156, 157 т. 1).

93. У зв`язку із набранням чинності нового КПК України та Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти у зв`язку із прийняттям КПК України» 15 квітня 2014 року та 20 серпня 2015 року відомості про кримінальну справу № 60091283 було внесено до ЄРДР за № 12014220480001762, № 12015220480003939 та № 12015220480003940 (а. с. 158, 159, 160, 161-162, т. 1).

94. Постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 від 11 жовтня 2016 року кримінальне провадження, вснесене до ЄРДР за № 12014220480001762 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень (т. 1, а. с. 24-25).

95. Згідно довідки департаменту інформаційних технологій МВС України за обліками МВС ОСОБА_1 на території станом на 27 грудня 2017 року знятої чи не погашеної судимості не має в розшуку не перебуває. Разом із тим, є особою, якій з 23 вересня 2009 року Дзержинським РВВС м. Харкова пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України і обрано запобіжний захід у вигляді арешту, кримінальна справа № 220-2-1-2009/001283 від 01 вересня 2009 року. Звільнено 16 червня 2013 року на підписку про невиїзд за постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2013 року на підставі статей 275, 276, 277, 278, 281, 374 КПК України, справу направлено до прокуратури Дзержинського районного суду м. Харкова для проведення додаткового розслідування. Інші відомості до МВС не надходили (т. 1, а. с. 163а). 96. 23 березня 2018 року позивач звернувся із клопотанням до прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренка Р. М. про виконання процесуальної дії - внесення до ЄРДР відомостей про закриття кримінального провадження та скасування запобіжного заходу, яке не було виконане (а. с. 165-167, т. 1).

97. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобов`язано прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренко Р. М., у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12014220480001762 від 15 квітня 2014 року, розглянути в належний спосіб, передбачений КПК, клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 23 березня 2018 року шляхом ухвалення відповідної постанови (а. с. 168-169, т. 1).

98. У зв`язку з невиконанням прокурором даної ухвали 14 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до Генерального прокурора України зі скаргою на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області, яка була надіслана за належністю до Прокуратури Харківської області для організації перевірки та прийняття рішення (а. с. 170-172, 173, т. 1).

99. Листом від 23 березня 2018 року за № 04/2/2-444-14 прокурор Харківської області повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про повторне направлення Харківською місцевою прокуратурою № 1 листа УІАЗ ГУНП в Харківській області про необхідність внесення відомостей про скасування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (а. с. 174-175, т. 1).

100. Згідно довідки ТСЦ № 6341 РСЦ МВС в Харківській області серії ІАА № 0499294 станом на 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться таким, що до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а. с. 176, т. 1). 101. 17 грудня 2018 року позивач звернувся до прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренка Р. М. із заявою про надсилання належним чином завіреної копії процесуального рішення про скасування запобіжного заходу та копії Витягу з ЄРДР з внесеною датою про закриття кримінального провадження, проте прокурор вказану заяву не розглянув та її вимоги не виконав (а. с. 177, т. 1).

102. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, за адміністративним позовом ОСОБА_1 визнано протиправною бездіяльність службової особи Харківської місцевої прокуратури № 1 - прокурора Петренка Р. М., яка полягає у нерозгляді звернення ОСОБА_1 - вимоги від 17 грудня 2018 року, та зобов`язано прокурора ОСОБА_8 надіслати на адресу ОСОБА_1 відповідь по суті поставлених у зверненні питань (а. с. 178-186, т. 1). Позиція Верховного Суду

103. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

104. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

105. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

106. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

107. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова - залишенню без задоволення. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

108. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

109. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

110. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

111. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

112. Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

113. Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: - 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; - 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; - 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

114. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема при закритті кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

115. Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

116. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

117. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

118. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

119. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

120. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

121. Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.

122. Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди з урахуванням конкретних обставин справи не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

123. Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.

124. Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили із того, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 21 вересня 2009 року (дата затримання) до 12 грудня 2014 року (дата допиту позивача у якості свідка), тобто 50 місяців 21 день. При цьому ОСОБА_1 перебував під вартою 44 місяці 28 днів.

125. Колегія суддів не може погодитись із обрахованим судами попередніх інстанцій строком перебування позивача під слідством та судом.

126. Так, з матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2009 року ОСОБА_1 затримано згідно протоколу про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину (т. 1, а. с. 51-22), також 21 вересня 2009 року прийнято постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 190, частиною другою статті 358 КК України.

127. Отже, суди попередніх інстанцій правомірно врахували, що позивач перебував під слідством та судом з 21 вересня 2009 року.

128. Разом із тим, вказуючи кінцевий строк перебування під слідством та судом, а саме 12 грудня 2014 року (дата допиту позивача у якості свідка), суди не врахували, що 11 жовтня 2016 року прийнято постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 24-25).

129. Обставини щодо закриття кримінального провадження саме 11 жовтня 2016 року також встановлено у справі № 615/448/17, судові рішення у якій набрали законної сили.

130. В той же час, ОСОБА_1 перебував під вартою з 21 вересня 2009 року по 19 червня 2013 року.

131. З наведеного вбачається, що знайшли підтвердження доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо помилкового обрахування строку його перебування під слідством та судом.

132. Також у касаційні скарзі заявник посилається на наявність нескасованого запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд після закриття кримінального провадження, який тривав до 23 липня 2018 року.

133. Так, у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 610/381/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, вказано, що «судом апеляційної інстанції належно не обґрунтовано відсутність підстав для включення до строку кримінального переслідування строку, протягом якого діяв нескасований після закриття кримінального провадження запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд».

134. Наведене дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, допустились арифметичної помилки під час обрахування строку перебування ОСОБА_9 під слідством та судом й, відповідно, невірно визначили розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

135. Виходячи з того, що ОСОБА_9 перебував під слідством та судом з 21 вересня 2009 року (порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 ) по 11 жовтня 2016 року (закриття кримінального провадження), тобто 7 років 20 днів (84 місяці 20 днів), з яких 44 місяці та 28 днів під вартою, щодо нього був наявний нескасований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд після закриття провадження у справі до 23 липня 2018 року, тобто 21 місяць 12 днів, загальна сума відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, має становити 700 000 грн. Вказана сума є більш ніж достатньою для компенсації моральної шкоди, яку позивач зазнав під час кримінального переслідування.

136. Доводи касаційної скарги керівника Шевченківської прокуратури м. Харкова про те, що відсутні підстави для застосування підвищеного коефіцієнта мінімальних заробітних плат, відхиляються колегією суддів та спростовуються матеріалами справи. При цьому судом враховано, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди не більший, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не призводить до його збагачення.

137. Також відхиляються доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо доведеності ним порушення своїх майнових прав та інтересів при арешті його майна, яке повернулось у власність ВАТ «Трест Житлобут-1».

138. Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовуються (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

139. Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди (частина друга статті 4 Закону).

140. Судами встановлено, що арешт, накладений на квартири в межах кримінальної справи № 60091283 постановами старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ГУМВС України в Харківській області Литвиненка В. Л. від 04 вересня 2009, було скасовано постановами цього слідчого від 27 жовтня 2009 року у зв`язку з реєстрацією права власності на нерухоме майно за ВАТ «Трест Житлобуд-1» (т. 1, а. с. 67-69).

141. Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2009 року у справі № 2-8484/09, яке набрало законної сили, за позовом ВАТ «Трест Житлобуд-1» до ОСОБА_1 визнано недійсними договори пайової участі в будівництві житлового будинку, укладені між ВАТ «Трест Житлобуд-1» та ОСОБА_1 , № 01/03028-3 від 09 листопада 2005 року, № 01/03028-4 від 09 листопада 2005 року та № 01/03028-6 від 09 листопада 2005 року та визнано недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані ОСОБА_1 на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 загальною проектною площею 143,00 кв. м, трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною проектною площею 142,00 кв. м та трикімнатну квартиру АДРЕСА_7 та скасовано їх.

142. Таким чином, оскільки правочини, на підставі яких ОСОБА_1 набув права власності на вказані квартири, визнані недійсними в судовому порядку, тому відсутні підстави вважати, що таке майно підлягає поверненню йому в порядку, встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки доказів, що саме діями органів, визначених вказаним Законом, спричинено позивачу матеріальну шкоду, матеріали справи не містять.

143. Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

144. Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій невірно обрахували строк перебування позивача під слідством та судом й, відповідно, неправильно визначено розмір моральної шкоди, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваних судових рішень в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь відповідача. Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 700 000 (сімсот тисяч гривень) грн на відшкодування моральної шкоди».

3. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року залишити без змін.

4. Касаційну скаргу керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович