Постанова 4807 № 335/12454/23

Дата документу 04.06.2024 Справа № 335/12454/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/12454/23 Головуючий у 1-й інстанції Романько О.О. Провадження №22-ц/807/1007/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Трофимової Д.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім.. А.М. Кузьміна» в особі представника Білик Оксани Володимирівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім.. А.М. Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням, - В С Т А Н О В И ЛА: У грудні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вельможко А.І., звернулась до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову зазначено про те, що ОСОБА_1 тривалий час перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» та за час роботи на підприємстві у цехах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці отримала хронічне професійне захворювання. Згідно із медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 27.12.2022 №1827, їй встановлені наступні захворювання професійного характеру: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією; виражений астено-невротичний синдром; синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня),деформуючого артрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових(ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів та силікоз першої стадії (s /t;1/1; em;) (пізній розвиток), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Згідно із Актом розслідування від 24.01.2023 причиною виникнення хронічного професійного захворювання є наявність шкідливих виробничих факторів на робочому місці позивача за професією оператора поста управління прокатного цеху ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь». У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивачу було встановлено 60% втрати працездатності, що підтверджується довідками МСЕК від 20.03.2023 серії 12 ААА №125042 та третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 20.03.2023 серії 12 ААГ №159609. Позивач вважає, що внаслідок не створення роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці на підприємстві вона отримала професійні захворювання, що призвели до зменшення обсягу трудової діяльності, проходження амбулаторного та стаціонарного лікування, фізичного болю та моральних переживань, порушення нормальних життєвих зв`язків (змушена проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, у зв`язку з чим не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно впливає на її душевний та фізичний стан). Окремо, зазначили, що розмір відшкодування моральної шкоди обґрунтовується ступенем фізичних страждань, їх характером, інтенсивністю, тривалістю, що підтверджується скаргами та анамнезом захворювання зазначених у виписках за результатами стаціонарного лікування позивача. Скарги пов`язані з вираженим стійким болем, обмеженістю рухів. При цьому, лікування не здатне відновити стан здоров`я позивача, повна реабілітація неможлива, що підтверджується індивідуальною програмою реабілітації інваліда. Позивач має середній реабілітаційний потенціал, відповідно до якого лікування може призвести лише до несуттєвого поліпшення стану її здоров`я та часткового відновлення соціально-побутового стану та трудової діяльності. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 100 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, а також судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи з урахуванням останніх вимог в розмірі 7000 грн.. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоди спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 80 000 гривень 00 копійок. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 тисяч гривень 00 копійок. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» на користь держави судовий збір у розмірі 858 гривень 88 копійок. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПрАТ «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім.. А.М. Кузьміна» в особі представника Білик О.В. подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу скасувати та прийняти нове, яким зменшити суму відшкодування моральної шкоди до суми 30 000 грн та зменшити відшкодування судових витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано підстави для зменшення суми стягнення відшкодування моральної шкоди. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності спричинення позивачу моральної шкоди при цьому зменшивши суму стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» з 12.05.2000 по 21.04.2004 на посаді оператором поста управління стана гарячої прокатки по 3 розряду. 21.04.2004 за даною професією встановлено 4 розряд. 01.09.2015 переведена на посаду оператором поста управління стана гарячої прокатки по 4 розряду. 23.02.2022 звільнена за власним бажанням, на пенсію, ст. 38 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 . Позивачем надано суду медичний висновок лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 27.12.2022 №1827 згідно якого ОСОБА_1 встановлені наступні захворювання професійного характеру: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією; виражений астено-невротичний синдром; синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових(ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів та силікоз першої стадії (s /t;1/1; em;) (пізній розвиток), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Також з медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 27.12.2022 №1827 вбачається, що позивач працювала у шкідливих умовах у прокатному цеху ПрАТ «Дніпроспецсталь» 21 рік 9 міс., та підпадала під вплив наступних шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу: пилу (силікатовмісний) 4.4-6.3 мг/м3 при ГДК (гранично допустима концентрація) =4.0 мг/м3; шуму 82-83 дбА при ГДР (гранично допустимий рівень) = 80 дбА; мікроклімату: температура в теплий період року +24+35 при нормі +18+28, вологість 32-39% при нормі 55 %, температура в холодний період року +4+18 при нормі +17+23, вологість 34-64% при нормі 75%; інфрачервоного випромінювання 165-638 Вт/м2 при ГДР=140 Вт/м2; загальної вібрації 93-101.1 дб при ГДР = 92 дб; важкості праці: стереотипні робочі рухи при локальному навантаженні (за участю м`язів кистей та пальців рук) 81223-96868 при нормі до 40000; статичне навантаження при утриманні вантажу однією рукою 22330 при нормі до 22000; робоча поза незручна 34.0-89.4%; вібрація (загальна) - 93-101,1 дБ при ГДР-92 дБ; запиленість повітря робочої зони: пил переважно фіброгенної дії (силікатовмісний) 4,4-6,3 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенко В. від 24.01.2023, хронічне професійне захворювання ОСОБА_1 : вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією; виражений астено-невротичний синдром; синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня),деформуючого артрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових(ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів та силікоз першої стадії (s /t;1/1; em;) (пізній розвиток), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня виникло внаслідок тривалої роботи на ПрАТ «Дніпроспецсталь» в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, а також відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг та стан здоров`я та ознак його погіршення під час проходження хворим періодичних медичних оглядів. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання є наявність шкідливих виробничих факторів на робочому місці Позивача за професією вальцювальника стана гарячого прокату прокатного цеху ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь», а саме: вібрація (загальна)- 93,3-101 дб при ГДР=92 дб; пил переважно фіброгенної дії (сілікатовмісний)- 4.4-6.3 мг/м3 при ГДК=4.0 мг/м3. Позивач пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією за результатами якого 20.03.2023 їй встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 60%, що підтверджується довідкою МСЕК від 20.03.2023 серії 12 ААА №125042. Згідно з довідкою МСЕК від 20.03.2023 року серії 12 ААГ №159609 позивачу ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням безстроково, рекомендовано «Д» нагляд у профпатолога, пульмонолога, лора, сімейного лікаря, невролога, стаціонарне лікування. Позивач періодично проходить стаціонарне лікування, зокрема в ЛПЗ МЦ ТОВ «ВІТАЦЕНТР». 20.03.2023 позивачу була затверджена Індивідуальна програма реабілітації інваліда № 678 у зв`язку з профзахворюванням. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Положеннями статті 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу. Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до частин першої та другої статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно із статтею 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов`язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому та членам їх сімей моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст.ст. 1167, 1168 ЦК України. Судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, не може вести активний спосіб життя, зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, він переносить фізичні страждання. Отримане позивачкою професійне захворювання призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач в період тривалого виконання роботи на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна», через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримала ряд професійних захворювань, в результаті чого їй 20.03.2023 року встановлена 3 група інвалідності з втратою професійної працездатності 60% безстроково. Колегія суддів вважає встановленим та доведеним спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається на відповідача ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна». Судом вірно враховано, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу. Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, судом першої інстанції вірно враховано значимість здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості. Відповідач визнає факт ушкодження здоров`я позивача під час виконання трудових обов`язків, проте не погоджується саме з сумою відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів, звертає увагу, що судом першої інстанції позов задоволено частково та зменшено первісну вимогу з 100 000 гривень моральної шкоди до 80 000 гривень. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди є співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Щодо стягнення з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 тисяч гривень 00 копійок, колегія суддів зазначає наступне. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням. Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

1. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України. Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1152956 від 11.12.2023; договір №247/2023 про надання правничої допомоги від 27.11.2023, згідно якого загальна вартість наданих послуг за договором складає 7 000,00 грн.; розрахунок №1 суми оплати за правову (правничу) допомогу від 27.11.2023; опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 09.01.2024; платіжну інструкцією № 0.0.3402276583.1 від 09.01.2024 згідно якої позивачем сплачено 7 000,00 грн. за договором про надання правничої допомоги від 27.11.2023 №247/2023. Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом правової допомоги позивачу. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції взято до уваги, що у відзиві на позовну заяву представник заявника зазначав, що вважає заявлений позивачем розмір на професійну правничу допомогу завищеними та посилаючись на судову практику в аналогічних справах просив зменшити розмір витрат на професійну і на підставі зазначеного, суму витрат на правничу допомогу зменшено на 1 000 гривень. Колегія суддів, вважає, що стягнення користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 тисяч гривень 00 копійок є співмірним з складністю справи та обсягом виконаних робіт. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім.. А.М. Кузьміна» в особі представника Білик Оксани Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2024року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 червня 2024 року. Головуючий Судді: