Постанова 4856 № 600/6284/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/6284/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 03 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №241670013015 від 25 серпня 2023 року про відмову ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку пенсії, переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 серпня 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; - здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу"; - здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 18 серпня 2023 року, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в митних органах, а також з врахуванням довідок Чернівецької митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №7.2-08-1/7.2-22/10/6255 від 16 серпня 2023 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №7.2-08-1/7.2-22/10/6256 від 16 серпня 2023 року у розмірі 60 відсотків від заробітку зазначеного в вище вказаних довідках; Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 05.02.2024 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №241670013015 від 25 серпня 2023 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 серпня 2023 року про переведення на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що заяву позивача про переведення на інший вид пенсійного забезпечення згідно принципу екстериторіальності було відправлено на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатами розгляду заяви позивача рішенням №241670013015 від 25 серпня 2023 року Головне управління ПФУ у Вінницькій області відмовило позивачу у перерахунку пенсії (у переведенні на пенсію державного службовця), у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Вважає, що позивачу правомірно відмовлено у переведенні на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця. Також вважає, що оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не розглядало заяву позивача, тому суд першої інстанції помилково зобов`язав саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про переведення позивача на інший вид пенсійного забезпечення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що первинна заява позивача про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», була подана саме до Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області Вважає, що відсутність зі сторони відповідача будь-яких обґрунтованих доводів на підтвердження незаконності прийнятого судом першої інстанції рішення вважаю, що наявні всі підстави для залишення апеляційної скарги без розгляду, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року без змін. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. З трудової книжки № НОМЕР_1 від 05 травня 1977 року вбачається, що ОСОБА_1 у період з 29.10.1991 року по 06.04.2021 року працював на різних посадах Вадул-Сіретської митниці Чернівецької області, Чернівецької обласної митниці та Буковинської митниці Державної митної служби України. 15.06.1995 ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця (10 аркуш трудової книжки). 01.04.2004 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу» (запис №23 трудової книжки). 29.06.2005 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу» (запис №24 трудової книжки). 12.05.2006 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу» (запис №27 трудової книжки). 16.09.2009 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 1 рангу» (запис №33 трудової книжки). 04.06.2013 ОСОБА_1 присвоєно 12 ранг державного службовця (запис №38 трудової книжки). 30.12.2013 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 1 рангу» (запис №40 трудової книжки). 15.09.2020 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 1 рангу» (запис №46 трудової книжки). 18 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просив перевести його на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ. При цьому до заяви долучив довідки Чернівецької митниці про складові заробітної плати від 16 серпня 2023 року №7.2-08-1/7.2-22/10/6255 та №7.2-08-1/7.2-22/10/6256. За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області направило на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заяву позивача від 18 серпня 2023 року про переведення на інший вид пенсійного забезпечення. Рішенням №241670013015 від 25 серпня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 року у позивача відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а тому особа не має права на перехід на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу». Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 05 вересня 2023 року №2400-1706-8/36588 повідомило позивача про прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №241670013015 від 25 серпня 2023 року про відмову у перерахунку пенсії. Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 серпня 2023 року №241670013015 про відмову у проведенні перерахунку пенсії переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, до 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців було врегульованим Законом України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993. З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями якого втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктом 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до положень пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Тобто, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу №3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж. Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 676/4235/17. Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Приписами пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Тобто, як вірно зазначає суд першої інстанції, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені. Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року). Пунктом 5 Порядку №283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Згідно з п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців, зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби, її територіальних органів. Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством. Частиною 17 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України. Зокрема, стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи. Також, статтею 430 Митного кодексу України 2002 року (який набрав чинності 1 січня 2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення. Крім того, частиною 1 статті 569 Митного кодексу України 2012 року встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Відповідно до статті 588 Митного кодексу України 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Також, частиною 2 статті 588 Митного кодексу України 2012 року було визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом. Разом з тим, процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою КМ України № 501 від 17.06.2020). Згідно п. 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. За приписами п. 3 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №889 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, які діють з 01.05.2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Як зазначалось судом вище, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 від 05 травня 1977 року, позивач у період з 29.10.1991 по 06.04.2021 працював на різних посадах Вадул-Сіретської митниці Чернівецької області, Чернівецької обласної митниці та Буковинської митниці Державної митної служби України. Натомість, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VII поширене право на призначення пенсії державного службовця виключно на осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Основним критерієм, за яким визначається віднесення тієї чи іншої посади до відповідних категорій посад державних службовців, який дає право на призначення пенсії до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723 від 16 грудня 1993 року, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. За нормами Митного кодексу України посадовим особам митних органів присвоюють спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб митних органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України. Оскільки станом на 01.05.2016 у позивача відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, то відсутні підстави для переходу на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» №3723 від 16 грудня 1993 року. Як встановлено судом першої інстанції, 01.04.2004 позивачу присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу», 29.06.2005 року присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу», 12.05.2006 року присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу», 16.09.2009 року присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 1 рангу», 30.12.2013 року присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 1 рангу», 15.09.2020 року присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 1 рангу». Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306. Зокрема, Додатками 6, 13 Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання "Інспектор митної служби 1 рангу" прирівнюється до 7 рангу державного службовця, "Радник митної служби І рангу" прирівнюється до 4 рангу державного службовця, "Радник митної служби І рангу" прирівнюється до 5 рангу державного службовця "Радник митної служби IІІ рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця, "Інспектор митної служби I рангу" прирівнюється до 7 рангу державного службовця. Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження позивачем служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу». Таким чином, твердження Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про те, що вказаний стаж роботи позивача в митних органах у зв`язку із присвоєнням позивачу спеціального звання не може бути зарахований як стаж державного службовця, за наявності якого надається право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Крім того, суд звертав увагу, що 15.06.1995 позивач прийняв присягу державного службовця (10 аркуш трудової книжки), а 04.06.2013 позивачу присвоєно 12 ранг державного службовця (запис №38 трудової книжки), що, в свою чергу, також підтверджує факт проходження позивачем служби на посадах в митних органах, віднесених до категорій посад державної служби. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії переході на пенсію за віком до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723 від 16 грудня 1993 року, а тому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №241670013015 від 25 серпня 2023 року є протиправним та підлягало скасуванню. Доводи апеляційної скарги, що оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не розглядало заяву позивача, тому суд першої інстанції помилково зобов`язав саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про переведення позивача на інший вид пенсійного забезпечення, колегія суддів вважає помилковими, оскільки первинна заява позивача про переведення його на пенсію за віком була подана саме до Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області. Крім того, позивач перебуває на обліку саме в Головному управлінні Пенсійного фонду в Чернівецькій області. Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (зважаючи на подання заяви позивачем безпосереднього до вказаного суб`єкта владних повноважень) повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2023 про переведення на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.