Постанова 4856 № 560/4/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 03 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в не зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 10.01.1992 по 13.10.1992, з 27.10.1992 по 21.06.1993, з 06.09.1993 по 05.09.1994 та з 19.09.1994 по 03.02.1998 до її стажу при призначенні.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.01.1992 по 13.10.1992, з 27.10.1992 по 21.06.1993, з 06.09.1993 по 05.09.1994 та з 19.09.1994 по 03.02.1998 та зробити перерахунок пенсії починаючи з дня її призначення, а саме з 03.09.2023. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при призначенні пенсії за віком визначено, що страховий стаж позивача становить 34 роки 04 місяці 6 днів. Так, відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки, чим допущено надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій). Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 12.09.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Відповідно до положень пункту 4.2 № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №222430003744 від 21.09.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 03.09.2023. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивачки становить 34 роки 4 місяці 6 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 12.06.1987 НОМЕР_1 : - з 10.01.1992 по 13.10.1992 в Комерційному центрі "Альфа", оскільки запис про прийняття (звільнення) не містить інформації про розпорядчий документ (наказ, розпорядження), внесений на підставі контракту, який при призначенні пенсії позивачкою не надано; - з 27.10.1992 по 21.06.1993 в ТОВ "МАК" ЛТД, оскільки містяться розбіжності між датою звільнення "21.06.1993" та датою наказу про звільнення "01.06.1983"; - з 06.09.1993 по 05.09.1994 в Виробничому підприємстві "Атомремонт", оскільки запис про звільнення з роботи не містить посилання на відповідну статтю, пункт закону у відповідності до чинного законодавства, згідно пункту 2.3 Інструкції; - з 19.09.1994 по 03.02.1998 в Малому підприємстві "АРС", оскільки запис про звільнення з роботи завірений печаткою, на якій відсутній код ЄДРПОУ. Вважаючи вищенаведене рішення відповідача щодо незарахування стажу, позивач звернулася до суду з цим позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Положеннями частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV. Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Абзацом 2 статті 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи1 на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22- 1 (далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку). За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637). Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача, колегія суддів зважає на наступне. Так, до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 12.06.1987 НОМЕР_1 : - з 10.01.1992 по 13.10.1992 в Комерційному центрі "Альфа", оскільки запис про прийняття (звільнення) не містить інформації про розпорядчий документ (наказ, розпорядження), внесений на підставі контракту, який при призначенні пенсії позивачкою не надано; - з 27.10.1992 по 21.06.1993 в ТОВ "МАК" ЛТД, оскільки містяться розбіжності між датою звільнення "21.06.1993" та датою наказу про звільнення "01.06.1983"; - з 06.09.1993 по 05.09.1994 в Виробничому підприємстві "Атомремонт", оскільки запис про звільнення з роботи не містить посилання на відповідну статтю, пункт закону у відповідності до чинного законодавства, згідно пункту 2.3 Інструкції; - з 19.09.1994 по 03.02.1998 в Малому підприємстві "АРС", оскільки запис про звільнення з роботи завірений печаткою, на якій відсутній код ЄДРПОУ. Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивач працювала: - з 10.01.1992 по 13.10.1992 в Комерційному центрі "Альфа", - з 27.10.1992 по 21.06.1993 в ТОВ "МАК" ЛТД, - з 06.09.1993 по 05.09.1994 в Виробничому підприємстві "Атомремонт", - з 19.09.1994 по 03.02.1998 в Малому підприємстві "АРС". Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявні у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача. Крім того, слід врахувати, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Таким чином, позиція апелянта про те, що записи в трудовій книжці позивача про роботу у спірні періоди вчинені з порушенням законодавства, тому відповідні періоди зарахуванню до страхового стажу позивача не підлягають, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними. Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано. Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що періоди роботи позивача зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , неправомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому порушене право позивача правильно відновлено шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.01.1992 по 13.10.1992, з 27.10.1992 по 21.06.1993, з 06.09.1993 по 05.09.1994 та з 19.09.1994 по 03.02.1998. Кім того, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 03.09.2023 одержує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно зі статтею 42 Закону №1058-IV передбачено забезпечення індексації пенсії, проведення індивідуальних перерахунків пенсій, перерахунків у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, у разі виникнення права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Враховуючи встановлену судом протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудової книжки серії НОМЕР_1 при призначенні пенсії за віком, а тому вимоги позивача щодо здійснення перерахунку, починаючи з дня її призначення, а саме з 03.09.2023 обґрунтовано задоволенні судом першої інстанції, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.