Постанова 4854 № 420/22986/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22986/23 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 13.11.2023 року; Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000204/2 від 02.03.2023 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000404 від 02.03.2023 року. В обґрунтування позову зазначено, що в межах зовнішньоекономічного контракту позивачем ввезено на митну територію України товари апельсин свіжий. На підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідачу представлено повний пакет документів, які підтверджують правильність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту. Наполягає на тому, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Представлені матеріалами підтверджують як умови постачання товару на митну територію України так і його кількісні та вартісні характеристики. Проте, митним органом не надано вірної правової оцінки представленим до митного оформлення документам, фактично вказані матеріали не досліджувались належним чином, що призвело до помилкових висновків про наявність у них розбіжностей, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Зазначене у сукупності свідчить про те, що рішення про коригування митної вартості та відмову у митному оформленні товарів є необґрунтованими, прийняті без достатніх правових підстав, що є безумовною підставою для їх скасування в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000204/2 від 02.03.2023 року. Визнав протиправною та скасував картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000404 від 02.03.2023 року. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» суму сплаченого судового збору в розмірі 4294 грн. 40 коп. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору. В свою чергу, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. В апеляційній скарзі Одеська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст.ст. 51, 53, 54, 58 Митного кодексу України та обставинам справи і помилково не враховано, що під час здійснення митного контролю митним органом встановлена невідповідність в поданих декларантом документах, відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлену митну вартість, у тому числі умови поставки та підтверджують оплату товару. Не надання декларантом основних документів, що підтверджують митну вартість товару, розбіжності та невідповідності у представлених до митного оформлення матеріалах, відсутність належних документів, які мали вплив на визначення митної вартості, підтверджує наявність у митного органу правових та обґрунтованих підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості товару та відмову у його митному оформленні. Отже, під час прийняття своїх рішень відповідач діяв мотивовано, з дотриманням чинного законодавства та на виконання своїх повноважень, а тому обставин для задоволення позову у суду першої інстанції не виникло. Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» у визначений апеляційним судом строк не надійшов. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, що 10.03.2022 року між Фірмою «ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VESANAYI TICARET LIMITED SIRKETI», Туреччина (Постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія», Україна (Покупець), укладено Контракт за №13/22, за яким Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті. У п. 1.2 Контракту Сторони обумовили, що поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого Товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару. Згідно із п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Контракту загальна сума Контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього Контракту. Покупець зобов`язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, які він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Ціна Товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару. Валютою платежу на вибір Сторін є долар США. Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 3.4 Контракту оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: -100% від вартості партії Товару у якості переоплати; або -100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД. Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу. Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити Постачальника, зазначені в інвойсі. У п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 Контракту передбачено, що Покупець здійснює вибір Товару на підставі комерційної пропозиції Постачальника, яка направляється останнім Покупцеві для ознайомлення і узгодження по електронній пошті. Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020»: СPT «Фрахт/перевезення оплачено до», CFR (місце/порт відправлення/призначення вказується в інвойсі). Умови поставки кожної партії товару вказуються окремо в замовленні та в інвойсі. Обов`язок та витрати з транспортування Товару до порту/місця відправки такого Товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають. Обов`язок та витрати з навантаження/вивантаження Товару, що пов`язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають. Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень Покупця, які направляються електронною поштою. Згідно із п.п. 7.1, 7.2 Контракту Товар постачається Покупцеві в тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування Товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають. Пунктом 11.2 передбачено, що Контракт укладається строком на один рік і вступає в силу з моменту його підписання Сторонами. У разі якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Контракту жодна із Сторін не заявить про його припинення, то даний Контракт вважатиметься продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. В межах вказаного Контракту Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» імпортовано на територію України товар апельсин свіжий. З метою митного оформлення імпортованого товару ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подано до митного органу митну декларацію №23UA500500006878U8 від 02.03.2023 року. Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Митна вартість товару під час митного оформлення позивачем підтверджена, у тому числі на вимогу митного органу: зовнішньоекономічним договором; рахунком-фактурою (інвойсом); сертифікатом походження товару; фітосанітарним сертифікатом; автотранспортною накладною; інформацією про позитивні результати державних видів контролю. 02.03.2023 року Одеською митницею прийнято рішення за №UA500500/2023/000204/2 про коригування митної вартості товарів. У рішенні зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість, а саме: 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно контракту 13/22 від 10.03.2022 передбачено передплату або 100% або 14 днів після здійснення митного оформлення, однак ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати. Платіжні документи не надавалися. Щодо додатково отриманих документів митницею зазначено, що 05.01.2023 року декларантом надіслано висновок про вартісні характеристики товару, прайс-лист, копію митної декларації країни відправлення (без перекладу на українську мову), калькуляцію. В копії митної декларації країни відправлення наявне посилання на E-Faturu, яка до митного оформлення не надавалася. Не надано виписку з бухгалтерської документації. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. З посилання на неможливість визначити митну вартість товарів шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митницею зазначено, що митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість збільшено до USD 17 000,00, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю USD 10 000,00. Картку від 02.03.2023 року №UA500500/2023/000404 митниця відмовила позивачу у митному оформленні товарів. Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішень відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України). Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів. У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України). Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Аналіз наведених норм показав, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи. При цьому, такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів піддаються законодавчим обмеженням у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості товару. Лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган має право витребувати, а позивач зобов`язаний надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці. Апеляційний суд враховує, що під час митного оформлення товару позивачем подано митниці, у тому числі, митну декларацію; зовнішньоекономічний договір; інвойс; транспортні документи, в яких містяться відомості про оцінюваний товар, його характеристики, кількість та вартість. Отже, під час митного оформлення товару позивачем подано документи, обумовлені у Контракті від 10.03.2022 року №13/22, та за якими відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України має підтверджуватись заявлена митна вартість. Відомості про вартість кожної партії товару відповідно до умов Контракту від 10.03.2022 року №13/22, який підлягає оплаті, містяться в рахунку (інвойсі), виставленому продавцем на постановлений товар. Покладення згідно п.п. 7.1, 7.2 Контракту обов`язку з пакування та маркування товару на Постачальника підтверджує включення у ціну товару вартості тари, упаковки та маркування. Обумовлення у вказаний спосіб учасниками зовнішньоекономічного контракту угоди щодо пакування товару свідчить про віднесення цих витрат до основної складової митної вартості товару. Таким чином, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартість пакування та тари, оскільки така входить до вартості товару та є її складовою частиною. До того ж, відповідачу до митного оформлення надавалася Калькуляція, в якій зазначено, що Постачальником до ціни Товару додано таку складову, як вартість тари та пакування. Також, апеляційний суд враховує, що інвойс є розрахунковим документом, який використовується під час міжнародної торгівлі та містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені, формальні особливості товару тощо. Одночасному врахуванню підлягає також і те, що у будь-якому випадку, згідно умов п. 3.1 Контракту, учасники зовнішньоекономічного договору домовились про повну оплату відповідної партії товару або ж перед постачанням товару, або ж після закінчення митного оформлення товару. При цьому, на переконання апеляційного суду, оформлення на ім`я Покупця інвойсу щодо оплати партії товару підтверджує відповідне замовлення Покупця на цей товар. При цьому, не надання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів, що підтверджують сплату Товару, відбулось з об`єктивних причин, адже Товар на той момент ще не був оплачений. Щодо посилань відповідача на ненадання рахунка-фактури, що зазначений в експортній митній декларації, судом першої інстанції правильно враховано, що в Експортній декларації зазначено номер рахунку-фактури (E-Fatura) №23243160110886027786134/1 від 23.02.2023 року, який є єдиним рахунком-фактурою в межах цих операцій. Зазначений номер 23243160110886027786134/1 являється ідентифікаційним номером інвойсу, який було йому присвоєно на «Порталі експортних рахунків (інвойсів)» (https://efatura.gtb.gov.tr/) як електронному документу згідно з турецьким митним законодавством програмним забезпеченням для митного оформлення, що є аналогом української Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), яка об`єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю. Правила заповнення експортної митної декларації регулюються законодавством країни експортера, дотримання якого покладається на продавця товару. Слід також зазначити, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента. Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами. Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не обґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийнятих на підставі неправомірних висновків митного органу. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для задоволення позову та скасування оспорюваних рішень митниці. З огляду на те, що висновки суду про наявність підстав для задоволення позову є правильними, проте під час ухвалення рішення судом неповно з`ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає зміні шляхом доповнення його мотивувальної частини. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий суддя: О.В. Єщенко судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв