Постанова 4852 № 280/5484/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5484/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ», Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (головуючий суддя О.В. Маковська) у справі №280/5484/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» до Запорізької митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, стягнення шкоди, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» звернулось до суду із адміністративним позовом до Запорізької митниці, в якому позивач (з урахуванням уточнень від 19.07.2023) просив: визнати протиправною і скасувати картку відмови №UА112080/2023/000044 (без дати), стягнути з Держаного бюджету України завдану Запорізькою митницею шкоду 2493,53 грн. - втрат від інфляції, 2352,00 грн. - за перебування вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю, диспетчеризацію вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю, зважування транспортного засобу в зоні митного контролю, 9394,00 грн. - вартість професійної правничої допомоги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.02.2023 позивачем для митного оформлення товару «POLYALUMINIUN CHLORIDE APPEARANCE: POWDER; TYPE: MJ-02 /Поліалюміній хлорид» подано митну декларацію №23UA112080001365U9 із визначенням митної вартості за основним (першим) методом, передбаченим статтею 58 Митного кодексу України. Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2023 №UА112000/2023/000002/2, на підставі якого карткою відмови №UА112080/2023/000044 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за МД №23UA112080001365U9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі № 280/797/23 визнано протиправним і скасовано рішення Запорізької митниці №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023 про коригування митної вартості товарів. Наслідком прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що позивач був вимушений сплатити зайві 103255,68 грн. За час з моменту сплати (11.02.2023) до моменту повернення (10.07.2023) втрати від інфляції склали 2493,53 грн. Також, позивач поніс додаткові витрати на оплату перебування вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю за той час, поки відповідач приймав рішення і виносив картку відмови. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.02.2023 № UА112080/2023/000044, прийняту Запорізькою митницею. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що єдиною підставою винесення оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000044 слугувало рішення про коригування митної вартості товару № UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023, яке рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі №280/797/23, яке набрало законної сили 13.06.2023, визнано протиправним і скасовано, тому ця картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню. Що стосується вимог про стягнення шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність таких вимог, зазначив, що між діями митного органу (прийняття оскаржуваної картки відмови) та матеріальною шкодою, пов`язаною з перебуванням, диспетчеризацією, зважуванням транспортного засобу в зоні митного контролю відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Відносно стягнення з відповідача втрат від інфляції суд, посилаючись на ст.509 ЦК України, ч.ч. 7-9 ст. 55 Митного кодексу України, зазначив, що відповідачем не порушено строки повернення позивачу надмірно сплачених коштів. Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9394,00 грн. суд вказав, що дані судові витрати можуть бути заявлені до розподілу в межах адміністративної справи № 280/797/23, а не як окремі позовні вимоги в межах справи № 280/5484/23. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду, стягнути з держаного бюджету України завдану Запорізькою митницею шкоду 2493,53 грн. втрат від інфляції та 2352,00 грн. шкоди за перебування вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю, диспетчеризацію вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю, зважування транспортного засобу в зоні митного контролю. Стосовно втрат від інфляції позивач вказує, що суд не взяв до уваги протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2023 № UА112000/2023/000002/2, оскільки якщо б митниця не приймала протиправного рішення, вона не стягувала б з позивача грошові кошти на виконання такого рішення. Внаслідок здійснення такого стягнення позивач певний час був позбавлений своєї власності стягнутих митницею коштів. Також позивач зазначає, що плата за перебування, диспетчеризацію, зважування транспортного засобу в зоні митного контролю є витратами позивача, обумовленими діями митниці, а не власника території, на якій розташована зона митного контролю. Саме відповідач вирішив здійснити корегування митної вартості товарів, і тримав транспортний засіб в зоні митного контролю протягом всього часу протиправного корегування митної вартості і саме відповідач порушив встановлений Митним кодексом України граничний час митного оформлення, збільшив час на виконання митних формальностей, які складалися з оформлення протиправного рішення. Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої відповідач вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач обрав не правовий (штучний) спосіб захисту, що не породжує правових наслідків, тому вимога про скасування картки відмови не підлягає задоволенню. В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в своїх апеляційних скаргах. Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказує, що позивач жодним чином нормативно не обґрунтував свою позицію стосовно того, що митний орган повинен сплачувати шкоду, не довів наявності складу правопорушення. Також відповідач звертає увагу на положення ч. 5 ст. 21 КАС України і зауважує, що позивачем не зазначається, яким чином оскаржувана картка відмови стосується заявленої шкоди, відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Щодо стягнення втрат від інфляції, позивач не зазначив, на підставі якого нормативно-правового акту, яких норм законодавства митний орган повинен сплачувати будь-які кошти за втрату від інфляційних процесів та як ці інфляційні процеси пов`язані саме з прийнятою карткою відмови. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 10.03.2020 між позивачем TOB «Технохімреагент» та Компанією WEIFANG JS TRADING CO.,LTD (Китай) укладений контракт № 20411/IM на придбання «POLYALUMINIUN CHLORIDE APPEARANCE: POWDER; TYPE: MJ-02 /Поліалюміній хлорид» в кількості та у вартості, що визначаються специфікаціями та додатками до цього Контракту. На підставі вищевказаного Контракту та відповідно до Специфікацій до цього Контракту, TOB «Технохімреагент» придбано та ввезено на митну територію України «POLYALUMINIUN CHLORIDE APPEARANCE: POWDER; TYPE: MJ-02 /Поліалюміній хлорид». 11.02.2023 з метою митного оформлення партії товару «POLYALUMINIUN CHLORIDE APPEARANCE: POWDER; TYPE: MJ-02 /Поліалюміній хлорид» позивач подав до Запорізької митниці митну декларацію №23UA112080001365U9, в якій митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною контракту (ст.58 МК України). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 11.02.2023 № UА112000/2023/000002/2, відповідно до якого митна вартість задекларованого товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. Того ж дня 11.02.2023 відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000044. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначений вище товар, а митниця випустила його у вільний обіг за ЕМД від 11.02.2023 № 23UА112080001368U6 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі № 280/797/23, яке набрало законної сили 13.06.2023, визнано протиправним і скасовано рішення Запорізької митниці №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023 про коригування митної вартості товарів. Вважаючи, що за таких обставин картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000044 підлягає визнанню протиправною та скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду, заявляючи також вимоги про стягнення з митниці завданої йому шкоди. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками судом першої інстанції. Відповідно до ч.1, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 МК України). Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частиною 1 статті 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. Відповідно до п.8.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р. за № 1360/21672, у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. В спірному випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції, єдиною підставою винесення оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.02.2023 № UА112080/2023/000044 слугувало рішення про коригування митної вартості товару № UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з відповідачем, що означена картка відмови носить похідний характер від прийнятого рішення про коригування митної вартості, втім, з огляду на визначену законодавцем правову природу відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю, вважає помилковим твердження митниці, що відносини з прийняття картки відмови не можуть бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки сама по собі картки відмови не створює для позивача ніяких правових наслідків. Приймаючи до уваги, що рішення про коригування митної вартості товару №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023 в судовому порядку, за результатами розгляду справи №280/797/23, визнано протиправним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийнята на підставі цього рішення про коригування митної вартості товару картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.02.2023 № UA112080/2023/000044 також є протиправною та підлягає скасуванню. Стосовно позовних вимог про відшкодування митницею понесених позивачем витрат в розмірі 2352,00 грн та втрат інфляції в розмірі 2493,53 грн, суд першої інстанції правильно вказав, що за змістом приписів статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду. При цьому причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача і є обов`язковою умовою відповідальності та має прояв в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. В даному випадку, суд апеляційної інстанції враховує, що оскільки вимоги про відшкодування шкоди заявлені в одному провадженні з вимогою про визнання протиправною та скасування картки відмови від 11.02.2023 № UA112080/2023/000044 (тобто вимогою вирішити публічно-правовий спір), з`ясуванню в межах цієї адміністративної справи підлягає, окрім іншого, питання наявності причинно-наслідкового зв`язку між прийнятою митницею карткою відмови та понесеними позивачем, визначеними ним, витратами (ч.5 ст. 21 КАС України). В іншому випадку вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень, мають розглядатися в порядку іншого (господарського) судочинства, а відповідно до ч.6 ст.21 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Виходячи з наведених позивачем доводів, вбачається, що фактично позивач обґрунтовує свою позицію щодо спричинення йому шкоди прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товару №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023, яке є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень і було предметом судового оскарження в межах іншої справи адміністративного суду № 280/797/23. Також судом встановлено, що розмір понесеної шкоди в розмірі 2352,00 грн позивачем визначениий з посиланням на рахунок від 28.02.2023 № 000251, згідно якому позивач отримав від ПРАТ «ЗАЗ МЛК» послуги: перебування вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю 10 - 13.02.2023 - 1240 грн. (без ПДВ); диспетчеризація транспортного засобу в зоні митного контролю 10.02.2023 - 600,00 грн. (без ПДВ), зважування транспортного засобу (за 1 зважування) 10.02.2023 - 120 грн. (без ПДВ). Крім того, позивачем надано акт виконаних робіт (послуг) від 28.02.2023 № 000548, платіжне доручення від 16.03.2023 № 38, із змісту яких слідує, що зазначені вище роботи виконані в межах укладеного між позивачем та ПрАТ «ЗАЗ» договору від 01.01.2016 № 41/75/16. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 200 МК України після надання митним органом дозволу на пропуск товарів через митний кордон України власник товарів або уповноважена ним особа зобов`язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Товари і транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю. За правилами ст. 325 МК України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій митний орган зобов`язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами. Відповідно до ст.329 МК України з метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов`язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю. Режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та/або обмеження щодо перебування в зоні митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян, розташування в ній споруд та об`єктів, а також проведення у цій зоні господарських робіт (ч. 1 ст. 332 МК України). Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 червня 2012 р. за № 1052/21364, установлено, яка територія може бути місцем доставки, ведення переліку місць доставки, вимоги до місць доставки. Відповідно до п. 1.1. Наказу № 646 місцем доставки може бути визначена митницею призначення територія (або її частина) пункту пропуску (пункту контролю) через державний кордон України, морського чи річкового порту, аеропорту, залізничної станції, вільної митної зони, підрозділу митниці призначення, у якому безпосередньо проводиться митне оформлення, підприємства з безперервним циклом виробництва, вантажного митного комплексу, територія, що прилягає до центральної сортувальної станції, регіональної сортувальної станції, місця міжнародного поштового обміну, складу тимчасового зберігання або митного складу. Відповідно до п. 1.5. Наказу № 646 на території місця доставки створюється зона митного контролю в порядку, передбаченому законодавством України. В даному випадку за поясненням митниці, що позивачем не спростовано, позивач самостійно визначив та заявив до митниці (в попередній митній декларації № 23UA112080001148U2, типу ІМ40ЕА, яка зазначена в гр. 40 ЕМД № 23UA112080001365U9) відомості про зону митного контролю, до якої будуть доставлятися товари. Місце доставки - автотранспорту «Термінал Набережний», який утримується ПрАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» (ПрАТ «ЗАЗ»). Відповідно до приписів ч.2 ст. 325 МК України у встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами. Згідно з ч.5 ст. 338 МК України, крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою. Враховуючи імперативні приписи наведених норм, у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання вантажу та спричинило збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/374/17). В спірному випадку, як вбачається зі змісту оскаржуваної позивачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.02.2023 № UA112080/2023/000044, прийняття цієї картки відмови жодним чином не пов`язане з діями в зоні митного контролю. Оскаржувана картка відмови не стосується прибуття транспортного засобу з товаром в ту чи іншу зону митного контролю. Це підтверджує і сам позивач, який свої висновки з цього приводу пов`язує виключно з рішенням митниці про коригування митної вартості товарів. Отже, між діями митного органу (прийняття оскаржуваної картки відмови) та витратами позивача, пов`язаними з перебуванням, диспетчеризацією, зважуванням транспортного засобу в зоні митного контролю, відсутній причинно-наслідковий зв`язок, що виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Стосовно вимог про стягнення з відповідача 2493,53 грн. втрат від інфляції суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції про їх безпідставність, вважає прийнятними доводи митниці, що в даному випадку позивач не зазначив правової норми, яка покладає на митний орган обов`язок відшкодовувати втрати від інфляційних процесів та як ці інфляційні процеси пов`язані саме з прийнятою митницею оскаржуваною карткою відмови. Позивач в апеляційній скарзі підтримує наведене в позовній заяві обґрунтування втрат від інфляції протиправністю рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2023 № UА112000/2023/000002/2, зазначає, що предметом спірних правовідносини сторін є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, які є наслідком протиправного рішення державного органу, і таким рішенням є саме рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2023 № UА112000/2023/000002/2. За твердженням позивача, якщо б митниця не приймала протиправного рішення, вона не стягувала б з позивача грошові кошти на виконання такого рішення. Внаслідок здійснення такого стягнення позивач певний час був позбавлений своєї власності - стягнутих митницею коштів. Отже, наявність причинного зв`язку між прийнятою митницею оскаржуваною карткою відмови та надмірною сплатою позивачем митних платежів, які повернені позивачем внаслідок скасування на виконання рішення суду рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2023 № UА112000/2023/000002/2, позивачем не підтверджується, із матеріалів справи не вбачається, що є свідченням відсутності обов`язкової умови виникнення деліктного зобов`язання відповідно до ст.1174 Цивільного кодексу України. З приводу посилання позивача на норми ст. 625 ЦК України з урахуванням висновку в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, що вказані норми спрямовані на відшкодування збитків, а саме: інфляційних, і мають бути застосовані до деліктного зобов`язання так само, як і до будь-якого іншого грошового зобов`язання, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених цією нормою є способом компенсації майнових втрат кредитора у разі, коли боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, а не способом відшкодування шкоди. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Відповідно до ст. 509 МК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 7 - 9 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів. Виходячи з наведених норм, а також враховуючи законодавчо визначений порядок повернення помилково або надміру сплачених сум митних платежів, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин. Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Що стосується заперечень відповідача з приводу стягнення судом першої інстанції на користь ТОВ «Технохімреагент» понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань митниці, суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням поданих позивачем документів, які підтверджують понесення витрат на правничу допомогу, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), складності, справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг, становить 2684,00 грн. Суд вважає також помилковими, такими, що не узгоджуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України (зокрема, ст.134, 139 КАС України), твердження відповідача, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, виникають виключно у разі заявлення клопотання про розподіл таких витрат до розгляду справи по суті. Крім того, обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі (позовна заява та інші документи не містить жодних відомостей про адвоката, підписані безпосередньо представником позивача - заступником директора ТОВ «Технохімреагент» Волтером О.В.), не є такими, що спростовують факт надання позивачу правничої допомоги в межах укладеного з адвокатом Биковим Сергієм Анатолійовичем договору про надання професійної правничої допомоги від 01.07.2023 і свідчать про недостовірність акта виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 13.08.2023. Жодна норма діючого законодавства, що регулює питання надання адвокатом послуг, а також умови означеного вище договору про надання професійної правничої допомоги не визначають, що факт складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру має засвідчуватися безпосереднім підписом адвоката. З огляду на викладене, суд вважає відсутніми передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Технохімреагент», Запорізької митниці залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №280/5484/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко