Окрема думка КЦС ВС № 490/6040/20

ОКРЕМА ДУМКА (частково розбіжна) судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Гудими Д. А. Справа № 490/6040/20 Провадження № 61-17291св23 1. 29 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою касаційну скаргу касаційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури залишив без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 1 листопада 2023 року залишив без змін. З таким вирішенням цієї справи з огляду на практику Великої Палати Верховного Суду погоджуюся стосовно всіх позовних вимог, крім вимоги про повернення земельної ділянки.

2. Верховний Суд у постанові звернув увагу, зокрема на те, що: 2.1. Звертаючись до суду, прокурор стверджував, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, її передання у приватну власність фізичній особі відбулося з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, надалі цю ділянку первісний набувач відчужив іншій фізичній особі, що є перешкодою для держави у користуванні та розпорядженні майном, яку треба усунути шляхом: - визнання незаконними та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради; - визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку; - визнання недійсним договору її купівлі-продажу; - зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення, що відповідає негаторному позову. 2.2. Встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї було зареєстроване за первісним набувачем, який надалі відчужив її кінцевому набувачеві за договором купівлі-продажу, суди попередніх інстанцій правильно виснували, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки у контексті обставин справи не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду. 2.3. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та обґрунтовано зазначили, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена володіння земельною ділянкою.

3. Зауважу, що кваліфікація позовної вимоги, тобто її оцінка як позову негаторного чи віндикаційного, не залежить від думки позивача. Суд, застосовуючи належні норми матеріального права, сам визначає, до якого виду позову належить та чи інша позовна вимога.

4. Прокурор справді хибно вважав, що якщо держава не виявляла волі на вибуття земельної ділянки з її володіння, то не втратила володіння, незважаючи на державну реєстрацію права приватної власності на цю ділянку спершу за первісним набувачем, а надалі - за кінцевим. За обставинами справи держава не втратила права власності (тобто права володіння, права користування та права розпорядження) земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яку вона не відчужувала. Але втратила володіння цією ділянкою внаслідок державної реєстрації права приватної власності на вказаний об`єкт за первісним набувачем, який надалі продав земельну ділянку кінцевому набувачеві. Тому ефективним способом захисту права власності держави є саме вимога про витребування такої ділянки від кінцевого набувача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 51-72, провадження № 14-2цс21, № у ЄДРСР 101829985)).

5. З-поміж інших вимог, які заявив прокурор, одну сформулював так: повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,099 га з кадастровим номером 4810137200:01:052:0035 на вул. Аеродромній, 59-А у м. Миколаєві . Ця вимога за буквального її прочитання не є ні негаторним позовом, ні віндикаційним. І перший, і другий може заявити лише власник: негаторний - якщо володіючому власнику чинять перешкоди у користуванні та розпорядженні майном; віндикаційний - якщо неволодіючий власник хоче відновити володіння його майном. Прокурор просив повернути земельну ділянку «у власність держави», тобто, якщо тлумачити ці слова дослівно, держава втратила власність і хоче її повернути. Мова не йде ні про повернення можливості користування та розпорядження земельною ділянкою державі як володіючому власникові, ні про витребування цієї ділянки на користь держави як неволодіючого власника з незаконного володіння кінцевого набувача.

6. Колегія суддів кваліфікувала зазначену позовну вимогу як негаторний позов, як стверджував прокурор, і зазначила, що ефективним способом захисту має бути віндикаційний позов. Такий висновок щодо ефективного способу захисту є правильним. Однак помилковою є кваліфікація вимоги «повернути у власність держави … земельну ділянку» як негаторного позову.

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не звернув увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, а саме на такі: «11.2. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). 11.3. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. 11.4. Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння. 11.5. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна. 11.6. Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна. 11.7. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. … 11.9. Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. … 11.10. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди. У справі № 633/408/18 мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою. Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Харківській області «Про передачу земельної ділянки у власність» … та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації … про державну реєстрацію прав та їх обтяжень … 11.11. … у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. 11.12. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)). 11.13. Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати … повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку … слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння … на користь власника».

8. Близький за змістом підхід до необхідності інтерпретації позовних вимог відповідно до мети позивача Велика Палата Верховного Суду застосовувала і в інших справах за 2003 рік (див., наприклад, постанови від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункти 7.47, 7.50, провадження № 14-76цс22), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункти 24, 57-60, провадження № 14-10цс23)).

9. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово наголошувала, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (див. постанови від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.58, провадження № 14-206цс21)). З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не вважала Верховний Суд зв`язаним тими посиланнями на норми права, які зазначені у позовній заяві та в інших письмових заявах учасників справи (див. також постанову від 8 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (пункт 11.16), провадження № 14-58цс22).

10. Тому те, що прокурор тлумачив його позовні вимоги у справі № 490/6040/20 як негаторні, не зобов`язувало Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджуватися з такою інтерпретацією стосовно вимоги про повернення земельної ділянки «у власність держави». Саме цю вимогу колегія суддів мала розглядати як віндикаційний позов, (а) ураховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 11.12-11.13), (б) маючи можливість з`ясувати з усіх процесуальних документів, яку мету насправді переслідував позивач, (в) розуміючи неможливість дослівного (буквального) тлумачення слів «повернути земельну ділянку у власність держави» (підстав інтерпретувати цю вимогу як вимогу усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном не було; навпаки, слова позивача про повернення ділянки у власність держави-власника більше нагадували вимогу щодо відновлення володіння цим об`єктом).

11. З огляду на викладене, погоджуючись із постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року у частині вимог про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та про визнання недійсним договору купівлі-продажу, вважаю, що у частині вимоги про повернення земельної ділянки «у власність держави» потрібно було скасувати оскаржені судові рішення, а справу щодо такої вимоги скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Суддя Д. А. Гудима