Постанова КЦС ВС № 332/2625/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2024 року м. Київ справа № 332/2625/22 провадження № 61-18086св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Погрібної І. Г., та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат») про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Уточнена позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 18 листопада 2010 року до 28 вересня 2022 року він працював в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на посаді водія. Наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 28 вересня 2022 року № 1037 його звільнено з посади водія автотранспортного засобу 5 розряду цеху № 15 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників. З даним звільненням він не погоджується, вважає його незаконним та таким, що порушує його права, оскільки протягом останніх років ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» постійно порушувало відносно нього чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про працю», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що полягало в систематичному недоотриманні ним належної заробітної плати та не наданні йому робочого місця за спеціальністю і посадою на підприємстві. Наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 19 березня 2020 року його вже звільняли з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. Однак рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2020 року у справі № 332/890/20 зазначений наказ скасовано, його поновлено на роботі та стягнуто з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на його користь 28 301,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На виконання цього судового рішення 27 січня 2021 року відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3, згідно з яким ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» повинно було сплатити на його користь 28 301,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У порушення вимог статті 116 КЗпП України ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» цього не зробило, рішення суду не виконало. Отже, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в день його звільнення 28 вересня 2022 року повинно було сплатити йому 28 301,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10 000,00 грн моральної шкоди та 4 631,86 грн витрат на професійну правничу допомогу, чого зроблено не було, чим порушено вимоги частини першої статті 116 КЗпП. Крім того, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» під час звільнення не запропонувало йому ніякої роботи, не зважаючи на те, що він працював в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» безперервно більше 12 років за своєю спеціальністю, дисциплінарних стягнень не мав, має 5 розряд, є учасником бойових дій та інвалідом третьої групи, належить до осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто має переважне право для залишення на посаді. Тому він розцінює своє звільнення як чергову спробу позбавити його роботи у незаконний спосіб. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: - визнати незаконним його звільнення на підставі наказу від 28 вересня 2022 року № 1037; - поновити його на посаді водія автотранспортного засобу 5 розряду цеху № 15 в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат»; - стягнути з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 46 621,28 грн. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників, у зв`язку з чим 26 липня 2022 року ОСОБА_1 було повідомлено про майбутнє вивільнення. Відповідно до довідки «Пропозиції з працевлаштування» від 24 жовтня 2019 року повідомлено ОСОБА_1 , що автомобіль ВАЗ 21213, на якому він працював, знаходиться у аварійному стані і відновленню не підлягає. Вакансій водія легкового автомобіля на даний час на підприємстві немає. Для продовження роботи в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» йому запропоновано, за рахунок коштів підприємства, з врахуванням стану його здоров`я, пройти професійну перепідготовку та перевестись за однією з нижче приведених професій: транспортувальник реторт (електровізок); транспортувальник вакуум ковша і кришок (електровізок); водій навантажувача. Однак, на цій пропозиції наявна відмітка ОСОБА_1 «Не згоден» із зазначенням дати - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно із медичною довідкою щодо придатності керування транспортним засобом на ім`я ОСОБА_1 від 04 січня 2023 року він має обмеження, придатний до керування транспортними засобами категорії В та В1. Відповідно до переліку транспортних засобів ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», зокрема категорії В та В1 станом на 27 травня 2022 року за цехом № 15 були закріплені транспорті засоби категорії В та В1 в кількості 35 автомобілів, з яких 19 автомобілів непридатні до використання, ремонту не підлягають; 3 автомобілі передані до Збройних Сил України; 1 автомобіль закріплений за службою охорони; за 12 автомобілями закріплені водії, які мають, крім категорій В та В1, інші категорії: А1, А, С1, С, С1Е, D1 та інші. Крім того, до роботи водіями ряду автомобілів висунуті додаткові вимоги: цілодобова робота, включаючи роботу в нічний та вечірній час, або додаткове виконання роботи вантажника. Отже, з дати повідомлення ОСОБА_1 про вивільнення (26 липня 2022 року) до моменту його звільнення (28 вересня 2022 року) в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» були відсутні пропозиції з вакансій, кількість штатних одиниць зменшувалася, тому на підприємстві не було вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу. Таким чином, звільнення позивача проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, ОСОБА_1 не мав переважного права на залишення на роботі. Відповідно, відсутні правові підстави і для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку, оскільки вони є похідними. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що під час проведення в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» скорочення чисельності працівників у підприємстві відбувався прийом на роботу водіїв автотранспортних засобів ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», які взагалі не працювали на підприємстві. Також судами попередніх інстанцій було невірно зазначено про те, що ОСОБА_1 не має переважного права на залишення на роботі. Підставою касаційного оскарження рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 755/14564/18 (провадження № 61-2029св21). Відзив на касаційну скаргу не надходив. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. У січні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Згідно з наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 18 листопада 2010 року № 467 ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія легкового автомобіля у цех № 15 ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Відповідно до наказу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 29 грудня 2018 року № 1816 та додатком до вказаного наказу, транспортні засоби закріплені за працівниками УАТТ персонально під підпис. За ОСОБА_1 закріплений ВАЗ -21213, реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що міститься підпис ОСОБА_1 у додатку до цього наказу. Під час перевірки Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області встановлено, що у період із 19 лютого 2018 року до 20 червня 2019 року ОСОБА_1 неодноразово тимчасово переводили на іншу роботу. Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» трудового законодавства. Відповідно до відповіді голови комітету Запорізької обласної організації ПМГУ Сєдова В. М. від 13 вересня 2019 року № 137 розглянуто звернення ОСОБА_1 при виїзді на підприємство та встановлено, що автомобіль, який був закріплений за ОСОБА_1 , визнаний таким, що не підлягає до експлуатації та не підлягає відновленню. Придбання нового автомобіля визнано недоцільним. Відсутність постійного робочого місця примушує керівництво організовувати працю ОСОБА_1 , надаючи іншу роботу. Перед керівництвом поставлене питання про надання постійного робочого місця відповідно до кваліфікації, а за необхідністю та зі згоди ОСОБА_1 , провести перенавчання. Згідно з наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 01 жовтня 2019 року № 492 та додатком до нього, із 01 жовтня 2019 року виведено з експлуатації основні засоби, що підлягають списанню та ліквідації, у тому числі автомобіль ВАЗ-21213, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 30 жовтня 2019 року № 536 у зв`язку із перебуванням автомобіля ВАЗ-21213 в аварійному стані та неможливістю його подальшого відновлення, ОСОБА_1 встановлено з 02 січня 2020 року неповний робочий час тривалістю 1 година на день (5 годин на тиждень) з оплатою пропорційно відпрацьованому часу. Зазначено, що у разі, якщо працівник не згодний на продовження роботи в нових умовах, договір припинити за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Наказом від 19 березня 2020 року № 00000000127 ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів (легковика) 13 Управління логістики (цех № 13)/13.02 Дільниці автотракторної техніки ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України - відмова працівника від переведення на іншу роботу у зв`язку із зміною істотних умов праці. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року, у справі № 332/890/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 19 березня 2020 року № 00000000127 про звільнення ОСОБА_1 з посади водія легкового автомобіля на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія легкового автомобіля ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Стягнуто з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 301,25 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія легкового автомобіля ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та стягнення середнього заробітку за один місяць. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Відповідно до наказу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 10 липня 2020 року № 352/ВІ ОСОБА_1 поновлено на колишньому місці роботи в цеху № 13 водієм автотранспортних засобів (легковика) 1-го класу на дільницю автотранспортної техніки. Наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 29 грудня 2020 року № 1255 ОСОБА_1 переведено у цех № 15 на посаду водія автотранспортного засобу 5 розряду з 04 січня 2021 року. Згідно з листом Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради від 01 березня 2022 року за вих. № 140/03-00 у зв`язку із веденням військових дій на території Запорізької області та реальною загрозою руйнування місць зберігання та використання хімічно-небезпечних речовин, керівникам хімічно-небезпечних об`єктів запропоновано негайно зменшити запаси цих речовин до мінімально можливих об`ємів. Відповідно до листа АТ «ДНІПРОАЗОТ» від 24 лютого 2022 року за № 478/01-6 ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» повідомлено про призупинення роботи виробничих потужностей АТ «ДНІПРОАЗОТ», пов`язану з початком військових дій на території України, та неможливість виконання зобов`язань на поставку хімічної продукції у поточному 2022 році, зокрема, хлору рідкого. Листом ПАТ Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» від 26 лютого 2022 року № 33/2009739 ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» повідомлено про те, що у зв`язку з проведенням військових дій у регіоні можливе аварійне припинення водопостачання від водорозподільних мереж комбінату та запропоновано вжити всі заходи для запобігання можливих аварійних ситуацій на підприємстві. Наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 02 березня 2022 року № 174 «Про організацію позапланової безаварійної зупинки комбінату» у зв`язку із воєнним станом на території України, наявності небезпечних речовин на території комбінату, перебоїв з поставкою сировини та матеріалів, а також вірогідним раптовим відключенням від джерел електроенергії, призначено комісію з безаварійної зупинки ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та затверджено програму зупинки виробництва ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 27 травня 2022 року № 321 «Про внесення змін до штатного розпису цеху № 15», у зв`язку із зменшенням об`ємів виробництва та реалізації продукції, що викликало необхідність оптимізації та раціоналізації штатної структури, з 01 серпня 2022 року із штатного розпису цеху № 15 виключено посади та професії (штатні одиниці), згідно із додатком до наказу, зокрема 14 посад водіїв автотранспортних засобів. Виконуючому обов`язки заступника начальника СУП доручено організувати внесення змій до штатного розпису, планової чисельності та планового фонду оплати праці. Заступнику начальника СУП доручено підготувати письмові повідомлення про майбутнє скорочення з 01 серпня 2022 року працівникам товариства та направити підготовлені повідомлення до структурних підрозділів для ознайомлення осіб, що підлягають звільненню; ознайомити працівників з наданими повідомленнями під підпис; оформити необхідні документи по скороченню/переводу працівників; надати до Державної служби зайнятості інформацію про майбутнє скорочення працівників. Відповідно до пункту 1.2 Статуту ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 10 серпні 2020 року № 2/2020, (далі - Статуту) підприємство здійснює свою діяльність відповідно до вимог законодавства України та цього Статуту. Згідно з пунктом 11.6 Статуту директор має право без довіреності вчиняти юридичні дії від імені товариства, в тому числі: затверджує щорічний кошторис, штатний розклад і посадові оклади працівників, встановлює показники, строки та розмір їх преміювання (підпункт 11.6.2); приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Товариства (підпункт 11.6.3). На виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, 31 травня 2022 року ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» надало звіт форми №4-ПН, в якому зазначено про вивільнення 15 працівників з посади водія автотранспортних засобів, дата наказу про звільнення - 27 травня 2022 року, дата запланованого звільнення працівників - 01 серпня 2022 року. 26 липня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про майбутнє вивільнення. У цьому повідомленні зазначено, що на підставі наказу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 27 травня 2022 року № 321 і статті 49-2 КЗпП про майбутнє вивільнення 01 серпня 2022 року з посад (професій) у зв`язку із скороченням цеху № 15 , про майбутнє вивільнення повідомлені 34 працівники, в тому числі водій автотранспортних засобів ОСОБА_1 . Із зазначеним повідомленням ОСОБА_1 ознайомився 26 липня 2022 року без будь-яких зауважень, про що свідчить його особистий підпис. Відповідно до наказу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 28 вересня 2022 року № 1037 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) звільнено ОСОБА_1 з 28 вересня 2022 року з посади водія автотранспортних засобів 5 розряду 15 транспортного цеху/15.02 дільниці автотранспортної техніки, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. ОСОБА_1 із зазначеним наказом ознайомлений 28 вересня 2022 року та власноруч зазначив, що із заказом не згоден, оскільки він є учасником бойових дій та має пріоритет при скороченні. З довідки ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 07 грудня 2022 року № 09/06-10 вбачається, що у зв`язку із зменшенням об`ємів виробництва та реалізації продукції, пов`язаних з введенням воєнного стану з 24 лютого 2022 року на всій території України, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з травня 2022 року розпочато оптимізацію та раціоналізації штатної структури, шляхом виключення із штатного розпису ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» посад та професій (штатних одиниць). З Переліку транспортних засобів ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» цех № 15 категорії В та В1 станом на 27 травня 2022 року вбачається, що станом на 27 травня 2022 року за цехом № 15 були закріплені транспорті засоби категорії В та В1 в кількості 35 автомобілів, з яких 19 автомобілів непридатні до використання, ремонту не підлягають; 3 автомобілі передані до Збройних Сил України; 1 автомобіль закріплений за службою охорони; за 12 автомобілями закріплені водії, які мають, крім категорій В та В1, інші категорії: А1, А, С1, С, С1, Е, D1 та інші. Крім того, до роботи водіями ряду автомобілів висунуті додаткові вимоги: цілодобова робота, включаючи роботу в нічний та вечірній час, або додаткове виконання роботи вантажника.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства України. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6268св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 06 квітня 2023 року у справі № 686/2549/22 (провадження № 61-12734св22) та інших. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18). Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано позивачем і матеріалами справи те, що наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 27 травня 2022 року № 321 «Про внесення змін до штатного розпису цеху № 15 », у зв`язку із зменшенням об`ємів виробництва та реалізації продукції, що викликало необхідність оптимізації та раціоналізації штатної структури, з 01 серпня 2022 року із штатного розпису цеху № 15 виключено посади та професії (штатні одиниці), згідно із додатком до наказу, зокрема 14 посад водіїв автотранспортних засобів. На виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, 31 травня 2022 року ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» надало звіт форми №4-ПН, в якому зазначено про вивільнення 15 працівників з посади водія автотранспортних засобів, дата наказу про звільнення, - 27 травня 2022 року, дата запланованого звільнення працівників, - 01 серпня 2022 року. 26 липня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про майбутнє вивільнення. У цьому повідомленні зазначено, що на підставі наказу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 27 травня 2022 року № 321 і статті 49-2 КЗпП про майбутнє вивільнення 01 серпня 2022 року з посад (професій) у зв`язку із скороченням цеху № 15 , про майбутнє вивільнення повідомлені 34 працівники, в тому числі водій автотранспортних засобів ОСОБА_1 . Із зазначеним повідомленням ОСОБА_1 ознайомився 26 липня 2022 року без будь-яких зауважень, про що свідчить його особистий підпис. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на час ознайомлення ОСОБА_1 із повідомленням про скорочення штатної посади водія автотранспортних засобів цеху № 15 (26 липня 2022 року) до часу його звільнення (28 вересня 2022 року) в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» були відсутні вакантні посади, які б він міг зайняти з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» належним чином виконало приписи частини другої статті 40 КЗпП України, тому при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не допущено будь-яких порушень його прав. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанції про те, що в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» відбулися зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників. Роботодавець дотримався процедури вивільнення працівника в частині повідомлення про наступне скорочення штату у встановлені законом строки. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України. У постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18 (провадження № 61-6712св20), від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17 (провадження № 61-11983св18) зроблено висновок, що роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» проводило порівняльний аналіз критеріїв всіх 46 водіїв автотранспортних засобів, які працювали в цеху № 15 в ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на момент скорочення ОСОБА_1 за сукупністю показників: кваліфікацією та продуктивністю праці, та за іншими показниками. Також ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» проводило порівняний аналіз критеріїв щодо працівників, посади яких скорочувалися по цеху № 15 станом на 20 травня 2022 року з відповідним розрядом та серед чотирьох робочих місць працівників, місця яких підлягали виключенню із штатного розпису цеху № 15 , а згідно цього порівняльного аналізу з врахуванням кваліфікаційних характеристик, продуктивності праці підлягали вивільненню наступні працівники - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У Переліку транспортних засобів ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» цеху № 15 категорії В та В1 станом на 27 травня 2022 року зазначено ряд критеріїв водіїв автотранспортних засобів категорії В та В1, які працювали в цеху № 15 ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та були закріплені за автомобілями на момент скорочення ОСОБА_1 , що впливали на визначення більш високої кваліфікації та продуктивності праці водіїв автотранспортних засобів. ОСОБА_1 мав право керувати транспортним засобами тільки двох категорій В та В1, отже, не мав переваги щодо переважного залишення на роботі перед іншими водіями автотранспортних засобів, які мали право керувати транспортними засобами і інших категорій. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили про дотримання ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» під час звільнення ОСОБА_1 вимог статті 42 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 не мав переважного права на залишення на роботі. Отже, суди першої та апеляційної інстанції дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на якій міститься посилання в касаційній скарзі. Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник