Постанова 4816 № 582/1181/23

Справа №582/1181/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яковенко Н. М. Номер провадження 33/816/371/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кордюка В.П. на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 листопада 2023 року, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 рік. Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 листопада 2023 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 28 жовтня 2023 року близько 22 год. 40 хв. в с. Віхове по вул. Сумській, керував автомобілем «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Кордюк В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 листопада 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, підставою для направлення водія для проходження огляду в закладі охорони здоров`я є відмова особи від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж його не згоди з результатом огляду. Проте, як вбачається із долучених відеозаписів, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Водночас, якщо працівники поліції вважали, що ОСОБА_1 таки відмовився пройти огляд із використанням спеціального технічного засобу, йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, ні усно, ні в письмовому вигляді, шляхом вручення направлення. Таким чином, працівниками поліції порушено встановлений законом України, процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Окрім цього, апелянт звертає увагу на те, що долучений відеозапис із нагрудних камер працівників поліції є не безперервним та постійно переривається. Від так, даний доказ не можна вважати належним та допустимим. За таких обставин, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Розгляд апеляційної скарги було проведено без участі як апелянта адвоката Кордюка В.П. так і без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки вони повторно до апеляційної суду не з`явились, клопотань про відкладення судового розгляду з поважних причин не направляли, і їх участь з врахуванням доводів і вимог апеляційної скарги не є обов`язковою. Тому перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов наступних висновків. У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням: - протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2023 серії ААД № 007697; - відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Із відеозаписів записаних на нагрудних камерах працівників поліції вбачається, як в с. Віхове на вул. Сумській був зупинений автомобіль «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці з використанням спеціального технічного засобу, на що останній погодився. Проте, згодом ОСОБА_1 на неодноразові повторення працівника поліції вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`ягніння, ухилявся від відповіді «так» чи «ні» на питання чи буде він проходити огляд, фактично ігнорував вимогу працівників поліції щодо його проходження, не надаючи стверджувальної відповіді. Тобто, поводив себе суперечливо та вчиняв дії спрямовані на ухилення від проходження огляду. На пропозицію проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я, для проходження медичного огляду, ОСОБА_1 категорично відмовився. Після цього останньому було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду не відмовлявся, оцінюються апеляційним судом критично, оскільки з матеріалів справи встановлено, що під час довготривалого спілкування з поліцейськими останній не висловлював чіткої згоди чи незгоди щодо огляду, тому такі його дії розцінено працівниками поліції, як умисне уникнення ним проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, про що його і було попереджено. Отже, у даному випадку мала місце пасивна форма відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому Законом порядку, оскільки попри те, що ОСОБА_1 прямої відмови не висловив, однак фактично вчиняв дії, спрямовані на уникнення огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу так і в закладі охорони здоров`я. Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що вданому випадку відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки йому не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом вручення письмово направлення, з огляду на наступне. Так, пунктом 8 та 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, визначено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп`яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що копія направлення має бути вручена особі, щодо якої передбачається проведення огляду. Крім того, Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або які перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не передбачає вручення копії направлення на проведення огляду на стан сп`яніння особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, воно є лише підставою для проведення відповідного медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Враховуючи наведене, а також те, що в даному випадку протокол про адміністративне правопорушення складено за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, на переконання суду апеляційної інстанції, працівники поліції не були зобов`язані вручити ОСОБА_1 письмове направлення на огляд, а пропозиція пройти такий огляд в усному порядку відповідає вимогам законодавства. Доводи апеляційної скарги щодо того, що відеозапис із нагрудної камери працівників патрульної поліції, не є безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з наступних підстав. Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським. У даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано відеозапис, який стосується безпосередньо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме виявлення ознак алкогольного сп`яніння в ОСОБА_1 та відмова останнього від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із протоколом про адміністративне правопорушення, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є правильними. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було. Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об`єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено. Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кордюка В.П. на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.