Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/9550/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2106/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клопот С.Л., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасуванням рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідачі, ГУ ПФУ в Чернігівській області, ГУ ПФУ України в Івано-Франківській області) в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ України в Івано-Франківській області від 04.05.2023 №254150023356 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з підвищенням, з 01.01.2022 посадових окладів прокурорським працівникам, відповідно до оновленої довідки Чернігівської обласної прокуратури №21- 72 від 14.09.2022 року. - зобов`язати ГУ ПФУ України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 , з 30.01.2023 року, перерахунок та виплату пенсії, у зв`язку з втратою годувальника по Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, на підставі оновленої довідки Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких останні просять скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційні скарги подані на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційних скарг за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення - скасувати в частині, виходячи з наступного. Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 30.01.2023, отримує пенсію по втраті годувальника, відповідно до ч.19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», у розмірі 60% середньомісячного заробітку чоловіка ОСОБА_2 , в розмірі 13 242,18 грн. із середнього заробітку чоловіка 22070,28 грн., за матеріалами пенсійної справи. Чоловік позивачки - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з вересня 2001 року, ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримував пенсію по Закону України «Про прокуратуру», в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001, чинній на час виходу на пенсію, в розмірі 90% від суми відповідного заробітку 14.09.2022 ОСОБА_2 звертався до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою щодо перерахунку пенсії за вислугу років, на підставі довідки Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. У зв`язку з відмовою ГУ ПФУ в Чернігівській області у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022 про розмір заробітної плати, ОСОБА_2 звернуся до суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 по справі № 620/7177/22 скасовано рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 22.09.2022 про відмову у проведенні ОСОБА_2 перерахунку та зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві провести з 01.09.2022 перерахунок та виплати пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, на підставі довідки Чернігівської обласної прокуратури від 11.09.2022 № 21-72, з урахуванням раніше виплачених сум. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2023 рішення Чернігівського адміністративного суду № 620/7177/22 від 28.12.2022 залишено без змін. 21.02.2023 ОСОБА_1 зверталась з письмовою заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області про обчислення їй пенсії по втраті годувальника з урахуванням довідки Чернігівської обласної прокуратури №21-72 від 14.09.2022. 24.03.2023 пенсійним органом надано відповідь, що пенсія по втраті годувальника призначена, починаючи з 30.01.2023, за матеріалами пенсійної справи. Отримавши постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2023, 28.04.2023 ОСОБА_1 повторно звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок мені пенсії, згідно довідки № 21-72 та долучила постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 620/7177/22. За результатом розгляду звернення позивачки, рішенням № п/с 254150023356 відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 04.05.2023 відмовлено в перерахунку пенсії по втраті годувальника за вказаною оновленою довідкою Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022 про розмір заробітної плати ОСОБА_2 (далі по тексту - оскаржуване рішення). Підставою відмови в перерахунку пенсії стало те, що в ході розгляду заяви позивачки від 28.04.2023 про перерахунок пенсії було встановлено, що рішенням Чернігівського адміністративного суду 620/7177/22 від 28.12.2022 зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_2 (померлому годувальнику). Вважаючи, рішення про відмову в перерахунку пенсії по втраті годувальника протиправним, позивачка звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не застосовано під час призначення пенсії позивачці підвищення посадових окладів прокурорських працівників, яке передбачено ч.20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», і відповідає оновленій довідці Чернігівської обласної прокуратури №21- 72 від 14.09.2022. Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 , з 30.01.2023, перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника по Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, на підставі оновленої довідки Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до п. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697- VII від 14.10.2014 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія, у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягай 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» зі змінами частково втратив чинність, окрім зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону. У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому, положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення № 7-р(II)/2019: - частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірні правовідносини між померлим годувальником ОСОБА_2 та пенсійними органами тривали за життя останнього, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 620/7177/22. Під час призначення пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, пенсійним органом застосовано середньомісячний заробіток померлого годувальника ОСОБА_2 , в розмірі 13 242,18 грн., із середнього заробітку чоловіка 22070,28 грн., за матеріалами пенсійної справи, у розмірі 60%. Натомість, пенсійним органом протиправно не взято до уваги оновлену довідку Чернігівської обласної прокуратури №21- 72 від 14.09.2022, яка визначає розмір заробітної плати померлого годувальника за відповідною (прирівняною посадою), за нормами чинними станом на 01.01.2022 року. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.05.2023 № п/с 254150023356 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з підвищенням з 01.01.2022 посадових окладів прокурорським працівникам, відповідно до оновленої довідки Чернігівської обласної прокуратури №21- 72 від 14.09.2022, є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині зобов`язання саме ГУ ПФУ в Чернігівській області провести ОСОБА_1 , з 30.01.2023, перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника по Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, на підставі оновленої довідки Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022, з огляду на наступне. Як вже вище зазначено колегією суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.05.2023 № п/с 254150023356 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по втраті годувальника. Відповідно, законними є висновки суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії, у зв`язку з втратою годувальника по Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, на підставі оновленої довідки Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022. Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що дії зобов`язального характеру щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року по справі № 500/1216/23. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У зв`язку із зазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційні скарги частковому задоволенню, з зобов`язанням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії, ОСОБА_1 , починаючи з 30.01.2023, у зв`язку з втратою годувальника по Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, на підставі оновленої довідки Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022. Стосовно інших посилань учасників справи, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст. 5 КАС України). Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а апеляційні скарги частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 , з 30.01.2023, перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника по Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, на підставі оновленої довідки Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасуванням рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 30.01.2023, у зв`язку з втратою годувальника по Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, на підставі оновленої довідки Чернігівської обласної прокуратури № 21-72 від 14.09.2022. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 30.05.2024 року