Постанова Київський апеляційний суд № 755/7475/23

справа № 755/7475/23 головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В. провадження № 22-ц/824/8376/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 30 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2352608801/752641 в розмірі 12 750,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. суми заборгованості за кредитним договором; 7 750,00 грн. суми заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 05146/12/2021 у розмірі 18 900,00 грн. з яких: 7 000,00 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу; 11 900,00 грн. суми заборгованості за відсотками. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 листопада 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2352608801/7526414. Вказаний кредитний договір було укладено шляхом підписання відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 12 серпня 2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Фінансова агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 2352608801/7526414 у розмірі 12 750,00 грн. Позивач вказує, що до цього часу відповідач не виконала свого зобов`язання, грошові кошти не повернула. Також, 06 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 05146-12/2021. Вказаний кредитний договір було укладено шляхом підписання відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 21 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 05146-12/2021 у розмірі 18 900,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 2352608801/752641 в розмірі 8 125,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за кредитним договором; 3 150,00 грн. сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 05146/12/2021 у розмірі 9 310,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 310,00 грн. сума заборгованості за відсотками, а всього 17 435, 00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує про те, що посилання позивача на розрахунок заборгованості за договором, укладеним з ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», та договором, укладеним з ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Вважає, що позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов Договору про надання фінансового кредиту № 2352608801/752641 від 22 листопада 2021 року та Договору про надання фінансового кредиту № 05146-12/2021 від 06 грудня 2021 року, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пенею відсутні. Звертає увагу, що надані позивачем витяги з Реєстру боржників до договорів факторингу не містять підпису сторін фактору та клієнта, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договорами про надання фінансового кредиту. Безпосередньо реєстр боржників до вищевказаного договору факторингу з якого вбачалося право вимоги за спірним кредитним договором, позивачем надано не було. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вважаючи рішення законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - безпідставною та необґрунтованою. Позивач зазначає, що кредитні договори були укладені шляхом електронного підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і були надіслані на номер телефону НОМЕР_1 . Звертає увагу, що згідно положень ЗУ «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронну торгівлю» різниця між одноразовим ідентифікатором та ЕЦП полягає у способі ідентифікації підписувача та ступеня захисту такого підпису. У відповідності до умов кредитних договорів, їх підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладенні кредитних договорів. Щодо дотримання положень законодавства під час укладання кредитних договорів в електронній формі, позивач посилається на висновки, викладених у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та у справі №524/5556/19 від 12 січня 2021 року. Позивач вказує, що розрахунок відсотків здійснювався згідно умовам Договорів, за якими було узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю в якій надано кредит, строк, умови повернення та нарахування відсотків. Щодо доказів, які підтверджують надання коштів та первинних бухгалтерських документів, позивач вказує, що не володіє вказаними документами, оскільки не є первісним кредитором. Позивач звертався з електронними запитами до первісних кредиторів та 18 липня 2023 року отримав відповіді, за якими первісні кредитори надали розрахунки заборгованості за кредитними договорами та інформаційні довідки щодо номеру транзакцій, які підтверджують отримання відповідачем грошових коштів. Також, позивач вказує, що, оскільки відповідач не згоден з наданим розрахунком заборгованості, ним не надано власного розрахунку та/або не замовлено проведення експертизи для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду. Зазначає, що договори відступлення вимог були укладенні в повній відповідності з нормами чинного законодавства та надано до суду Витяг з реєстру боржників. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 22 листопада 2021 року між ТОВ «Кредитна Установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 2352608801/752641, з електронним підписом одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. строком на 25 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5% на добу (а.с. 8-9). Згідно із пунктом 6.1 Договору, цей Договір укладений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». У пункті 7 Договору зазначено особисті дані відповідача, її номер телефону та рахунок позичальника, а також дані електронного підпису. Факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача за кредитним договором №2352608801/752641, укладеним між ТОВ «Кредитна Установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 від 12 листопада 2021 року підтверджується долученою до матеріалів справи Інформаційною довідкою, зі змісту якої вбачається факт перерахування суми грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн. на номер картки, яка відповідає номеру картки, зазначеної у п. 7 кредитного договору №2352608801/752641. Також, 06 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №05146-12/2021, з електронним підписом одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5% на добу (а.с. 23-24). Згідно із пунктом 6.1 Договору, цей Договір укладений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». У пункті 7 Договору зазначено особисті дані відповідача, її номер телефону та рахунок позичальника, а також дані електронного підпису. Факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача за кредитним договором №05146-12/2021, укладеним між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 від 12 листопада 2021 року, підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою, зі змісту якої вбачається факт перерахування суми грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн. на номер картки, яка відповідає номеру картки, зазначеної у п. 7 кредитного договору №05146-12/2021. 12 серпня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» укладено Договір факторингу №12082022, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за Кредитним договором №2352608801/752641 від 22 листопада 2021 року, укладеного між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 . Факт передачі прав вимоги та виконання умов Договору факторингу №12082022 підтверджується Актом прийому - передачі Реєстру Боржників та Реєстром боржників від 12 серпня 2022 року, який підписано сторонами Договору факторингу, та квитанцією про зарахування коштів на користь ТОВ «КУ «Європейська кредитна група». Також, 21 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «Інвеструм» укладено Договір факторингу №21092022, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за Кредитним договором №05146-12/2021 від 06 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 . Факт передачі прав вимоги та виконання умов Договору факторингу №21092022 підтверджується Актом прийому - передачі Реєстру Боржників та Реєстром боржників від 21 вересня 2022 року, який підписано сторонами Договору факторингу, та квитанцією про зарахування коштів на користь ТОВ «ФК «Інвеструм». Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог. Разом з тим, відмовляючи у частковому стягненні заборгованості по відсотках, суд першої інстанції вважав, що позичальник мав сплачувати позикодавцеві відсотки кожного дня з дати отримання позики до дати повернення грошових коштів. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених вимог з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір від 22 листопада 2021 року №2352608801/752641 підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , про що свідчить п. 7 кредитного договору, в якому зазначені анкетні дані ОСОБА_1 , відомості щодо її паспортних даних, місце проживання, податковий номер, електронна адреса та номер телефону, електронний підпис R15271. Крім того, 06 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 05146-12/2021 підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , про що свідчить п. 7 кредитного договору, в якому зазначені анкетні дані ОСОБА_1 , відомості щодо її паспортних даних, місце проживання, податковий номер, електронна адреса та номер телефону, електронний підпис НОМЕР_3. Вказані обставини не були спростовані ОСОБА_1 . Посилаючись на ненадання належних доказів підписання договорів, відповідач не спростувала того, що вона укладала відповідні договори та отримувала кошти за таким договорами. Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 про ненадання доказів надання їй грошових коштів за договорами. На підтвердження надання кредиту на підставі кредитного договору від 22 листопада 2021 року № 2352608801/752641 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало детальний розрахунок заборгованості, де висвітлені транзакції нарахування кредитних коштів на банківську карту клієнта ОСОБА_1 , відсотки та суми сплачених/повернутих коштів ОСОБА_1 . Крім того, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало інформаційну довідку про переказ коштів згідно договору № 2352608801/752641 від 22 листопада 2021 року. У вказаній інформаційній довідці зазначено про зарахування коштів на картку НОМЕР_2 . На підтвердження надання кредиту на підставі кредитного договору від 06 грудня 2021 року №05146-12/2021 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало детальний розрахунок заборгованості, де висвітлені транзакції нарахування кредитних коштів на банківську карту клієнта ОСОБА_1 , відсотки та суми сплачених/повернутих коштів ОСОБА_1 . Крім того, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало лист про переказ коштів згідно договору № 05146-12/2021 від 06 грудня 2021 року. У вказаному листі зазначено про зарахування коштів на картку НОМЕР_2 . Заперечуючи проти наявності доказів отримання коштів, відповідач не надала суду першої інстанції доказів того, що картка на яку здійснювалось зарахування кредитних коштів їй не належить. Також відповідач жодного разу не вказувала, що не отримувала коштів за укладеними кредитними договорами. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав встановленим отримання ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором від № 2352608801/752641 від 22 листопада 2021 року в сумі 5 000,00 грн. та отримання ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором від №05146-12/2021 від 06 грудня 2021 року в сумі 7 000,00 грн. Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» мало право на стягнення відсотків з ОСОБА_1 за невиконання нею обов`язку з повернення кредитних коштів. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивач довів належними та допустимими доказами порушення його прав, яке відбулось внаслідок невиконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження отримання нею грошових коштів за кредитними договорами, не заслуговують на увагу, оскільки нею особисто було підписано кредитні договори. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.