Постанова 4824 № 362/70/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 362/70/24 Головуючий у І інстанції Марчук О.Л. Провадження №22-ц/824/9875/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 30 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борщенко Владлени Валеріївни на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, УСТАНОВИВ: У грудні 2023 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Бруско О.В. звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 0867-3252 від 07 грудня 2021 року в розмірі 116 655,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 грудня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 0867-3252. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа з наданням позивачу одноразового ідентифікатора А128 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 16 500 грн зі строком кредитування 300 днів, заявленим строком 21 днів, зниженою процентною ставкою 2,00 % в день, стандартної % ставкою 3,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Всупереч умов кредитного договору, відповідач не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав інші грошові зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим станом на 28 грудня 2023 року виникла заборгованість в загальному розмірі 116 655,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 16 500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 100 155,00 грн. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість в розмірі 116 655,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Борщенко В.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінки доказів по справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу коштів за договором, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача є необґрунтованою та безпідставною. Із наданих ТОВ «Укр Кредит Фінанс» доказів не вбачається куди мали бути зараховані кошти та не зазначено отримувача коштів, а також номеру картки отримувача чи його рахунок. Розрахунок вимог банку та довідка не може підтверджувати існування кредитної заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Вказує, що позивач не довів належними доказами отримання відповідачем кредитних коштів взагалі, а також не обґрунтував нарахування відсотків, які є таким, що не відповідають ЗУ «Про захист прав споживачів». В апеляційній скарзі адвокат Борщенко В.В. порушує питання про витребування від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» оригіналу кредитної справи, що стосується ОСОБА_1 , однак судова колегія не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання, оскільки представником відповідача не наведено обґрунтування на підтвердження чи спростування яких саме обставин він просить витребувати зазначений доказ, чим підтверджується неможливість самостійно надати зазначений доказ. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Репін В.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вважає безпідставними посилання апелянта на те, що до позову не додано доказів здійснення перерахунку коштів та такий перерахунок здійснено третьою особою ТОВ «ФК «Контрактовий дім». Звертає увагу, що позивач через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір про надання послуг з приймання та переказу платежів, видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 16 500,00 грн на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на картку отримувача, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. П. 10 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» передбачено, що Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу ІІ цього положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у формі НОМЕР_1 . Вказує, що довідка про перерахування коштів від фінансово - розрахункової установи ТОВ «ФК «Контрактовий дім» щодо видачі грошових коштів та довідка про перерахування суми кредиту є достатніми доказами перерахування відповідачу коштів. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 07 грудня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 0867-3252 для задоволення особистих потреб позичальника з сумою кредиту 16500,00 грн, строком кредитування 300 календарних днів. Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі підтверджено даними витягу з реєстрів банків щодо видачі кредиту, розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 28 грудня 2023 року у боржника перед кредитодавцем виникла заборгованість в загальному розмірі 116 655,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 16 500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 100 155,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула. Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними. Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших. Договір про відкриття кредитної лінії № 0867-3252 від 07 грудня2021 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А128» відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом ч. 13 ст. 11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАС України. Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Так, за умовами укладеного сторонами договору кредитної лінії від 07 грудня 2021 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 суму кредиту 16 500,00 грн, а останній зобов`язалася повернути гроші у повному обсязі протягом 300 днів. За довідкою про перерахування суми кредиту № 0867-3253 від 07 грудня 2021 року підтверджено перерахування кредитором позичальнику 20 000 грн кредитних коштів за договором (а.с. 31). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до п. 2.6. вищевказаного кредитного Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день прострочення кредитом (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Знижена процентна ставка - 2,00 %, право користування кредитом за такою ставкою згідно умов, визначених п. п. 3.4 - 3.9 цього договору). Пільгова процентна ставка - 0,01 %, право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п. п. 3.4 - 3.6 цього договору. Заявлений строк користування кредитом, який складає 21 день і нараховані за цей період проценти в сумі 6930,00 грн, на стягнення яких і погодився відповідач, згідно п. 2.4 кредитного договору від 07 грудня 2021 року № 0867-3252 є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою. За пунктом 2.8 вищевказаного кредитного Договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 днів (до 02.10.2022 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування. Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 07 грудня 2021 року по 02 жовтня 2022 року за користування кредитними коштами. При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості кредитодавцем за період з 07 грудня 2021 року по 27 грудня 2021 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2 % в день, з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року - за стандартною процентною ставкою 3 % в день, за період з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року - позивач відсотки не нараховував, з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року позивач відсотки не нараховував, з 25 квітня 2022 року по 25 липня 2022 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2 % в день, а з 26 липня 2022 року по 02 жовтня 2022 року - за стандартною процентною ставкою 3 % в день, з 03 жовтня 2022 року по 28 грудня 2023 року позивач відсотки не нараховував (а. с. 37-48). Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором. Стороною відповідача не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач до суду не надав власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності. Крім того, відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку. Відповідачем не спростовано обставин, які встановлені на підставі зазначених вище доказів, доводи відповідача про неналежність вказаних доказів також нічим не обґрунтовані та оцінюються судом, як намагання уникнути відповідальності за кредитним договором. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у справі 370/1949/23, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд критично оцінює, оскільки обставини, встановлені апеляційним судом у вказаній справі не носять преюдиційного характеру для справи, яка переглядається. Враховуючи викладене, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованість за тілом кредиту 16 500,00 грн та процентів за користування кредитними коштами у розмірі 100 155,00 грн за період дії кредитного Договору визначений позивачем. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2023 року ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борщенко Владлени Валеріївни залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 30 травня 2024 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Т.А. Слюсар