Постанова Київський апеляційний суд № 759/8808/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 759/8808/23 Головуючий у 1 інстанції: Бабич Н.Д. Провадження №22-ц/824/292/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 22 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст обставин справи У травні 2023 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованості в розмірі 61 933,34 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання зобов`язань угоди про надання кредиту. 28 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа Банк»), підписана оферта на укладення угоди про надання кредиту № 631502721, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит 43 450,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом 39,99 % річних. Також з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено суму кредиту 43 450,00 грн, процентну ставку 39,99 %, а також неустойку (штраф) в розмірі 100,00 грн за кожне прострочення платежу від 1 до 4 днів та 300,00 грн за кожне прострочення платежу, яке триває 5 і більше днів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за договором від 28 жовтня 2020 року на загальну суму 61 933,34 грн та витрати зі сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн, а всього разом 64 617,34 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин справи, які мають значення для справи. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, було вказано, що умовами зробленої нею оферти на надання угоди з обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії від 28 жовтня 2020 року, яку додав до справи позивач, не передбачено право кредитора на дострокове повернення кредиту. Вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки факту зарахування коштів відповідача в рахунок погашення неустойки у період з жовтня 2022 року всього на загальну суму 400,00 грн. Зазначає, що позивачем неналежним чином здійснено розподіл коштів відповідача, а це могло призвести або до неналежного погашення кредиту, або до неналежної сплати процентів за користування кредитом. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано правову норму при вирішенні справи, а саме статтю 643 ЦК України, якою визначається поняття договору приєднання, оскільки пред`явлення відповідачем оферти позивачу та акцепт позивачем оферти регулюються іншими положеннями ЦК України, а саме статтями 640-642, 646 ЦК України. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачу відзиву. Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що 28 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» була підписана оферта на укладення угоди про надання кредиту № 631502721, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит 43 450,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом 39,99 % річних (а. с.4-8). Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти з нею угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 43 450,00 грн, процентна ставка 39,99 % річних - базова ставка, тип ставки - фіксована, строк кредиту 12 місяців з правом пролонгації. Всі відносини, що не врегульовані угодою, ОСОБА_1 запропонувала врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, є невід`ємною частиною угоди та чинна редакція якого розміщена на сайті банку www.alfabank.ua. Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за цим кредитним договором узгоджено суму кредиту 43 450,00 грн, процентну ставку 39,99 %, а також неустойку (штраф) в розмірі 100,00 грн за кожне прострочення платежу від 1 до 4 днів та 300,00 грн за кожне прострочення платежу, яке триває 5 і більше днів. 01 грудня 2022 року найменування АТ «Альфа-Банк» змінено на АТ «Сенс Банк» (а. с. 23-24). Так, відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» №2/2022 від 12 серпня 2022 року, вирішено змінити найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Відповідно до листа Національного банку України від 01 грудня 2022 року № 27-0010/83901, Національним банком України на виконання вимог абзацу другого пункту 226 глави 24 розділу IV Положення про ліцензування внесено запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АТ «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа-Банк») на АТ «Сенс Банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк»). Відповідний запис було внесено на підставі повідомлення про державну реєстрацію змін до статуту АТ «Сенс Банк». Як вбачається з витягу з державного реєстру банків, 01 грудня 2022 року Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АТ «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа-Банк») на АТ «Сенс Банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк»). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачка умови укладеного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому позов підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит, що підтверджується випискою за особовим рахунком. З огляду на норми ч. 1 ст. 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів. За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 22 липня 2020 року в справі № 210/1504/13-ц, від 03 грудня 2020 року в справі № 569/16767/16-ц, від 07 грудня 2022 року в справі № 953/1904/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 159/36087/15-ц. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги заперечення відповідача, викладене у апеляційній скарзі, щодо необхідності відмови у задоволенні позову з тих підстав, що умовами договору не передбачено право кредитодавця вимагати повернення кредиту достроково. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитом в сумі 61 933,34 грн. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що відповідач користувався наданими кредитними коштами. Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не наданий. Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що на порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 933,34 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку. Отже, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості у вказаному розмірі.. Доводи апеляційної скарги щодо здійснення неналежного розподілу коштів відповідача, що призвело до неналежного погашення кредиту та до неналежної сплати процентів за користування кредитом, є безпідставними та не підтверджені належними доказами, а умовами договору про надання споживчого кредиту визначено порядок зарахування грошових коштів. Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко