Постанова ККС ВС № 679/218/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024року м. Київ справа № 679/218/22 провадження № 51-850 км 24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021244060000816, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сільце Славутського району Хмельницької області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили вирішено не обирати. Початок строку відбування покарання вирішено обчислювати з дня набрання вироком законної сили. Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_7 на її користь 250 000 грн моральної шкоди та 3 500 грн витрат на правову допомогу. Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін. За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 02 жовтня 2021 року, близько 14 год 05 хв., перебуваючи у літній альтанці, розташованій в дворі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив у словесну суперечку з ОСОБА_9 , під час якої наніс останній не менше двох ударів кулаком правої руки в ліву лобно-тім`яну ділянку голови та ліву скулову ділянку обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, а також тяжкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим 04 жовтня 2021 року потерпілу було доставлено до лікарні, де 23 жовтня 2021 року остання померла. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_7 . Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_6 вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався як на основні докази щодо доведеності вини ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні на висновки експерта, які на її думку, не можуть вважатися достовірними, оскільки відрізняються від показань свідка ОСОБА_10 , а також не носять принципу категоричності, в результаті чого не становлять найбільшу доказову цінність. Зазначає, що в основу обвинувального вироку не було покладено достатніх, необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо так і в їх сукупності свідчили б про винуватість ОСОБА_7 у вчиненому злочині. Разом з цим стверджує, що судом не були з`ясовані та взяті до уваги з достатньою повнотою дані про особу засудженого, що призвело до призначення суворого покарання. Окрім того, наголошує, що апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги сторони захисту не розглянув належним чином,лише навів перелік доказів, не перевіривши їх та не проаналізувавши, а також не перевірив правильність кваліфікації дій обвинуваченого та дійшов до необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 , чим порушив норми чинного кримінального законодавства. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_11 підтримали доводи касаційної скарги. Прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень, просив касаційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Відповідно до положень ст. 91 КПКУкраїни у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПКУкраїни), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПКУкраїни при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Так, в апеляційній скарзі захисник оскаржила вирок місцевого суду з підстав однобічності та неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. Зазначала, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та покладеними судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 , які містять істотні суперечності. Звертала увагу, зокрема, що показання свідків не підтверджують вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а висновки проведених судово-медичних експертиз, які наведені судом у вироку, є суперечливими між собою, тому є неналежними доказами. Спростовуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначила, що погоджується з висновком суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який зроблено на підставі, зокрема, наступних доказів: - показань свідка ОСОБА_12 , яка вказала, що 02 жовтня 2021 року, прийшовши з кладовища додому разом з ОСОБА_9 , вони сіли на лавці біля під`їзду відпочити, де до них приєднались ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , а пізніше прийшов ОСОБА_7 , який приніс із собою декілька млинців та поклав їх на стіл. ОСОБА_9 взяла один млинець і надкусила його, після чого ОСОБА_7 щось їй сказав, а у відповідь на це вона кинула млинець йому в обличчя та почала нецензурно виражатися. У зв`язку з цим ОСОБА_7 підійшов до потерпілої, взяв її за верхній одяг та почав шарпати. Самого моменту нанесення удару ОСОБА_7 вона не бачила, оскільки почала вставати та на деякий час обернулась до них спиною, однак зрозуміла, що відбулося, коли побачила під лівим оком ОСОБА_9 почервоніння. Після того як вона насварила ОСОБА_7 , останній відпустив ОСОБА_9 та пішов у невідомому напрямку, а потерпіла повідомила, що удар був не сильним, проте почала телефонувати у поліцію. На наступний день бачила у ОСОБА_9 маленький затонований синець; - показань свідка ОСОБА_13 , який під час судового розгляду надав аналогічні показання, але зазначив, що в той час коли ОСОБА_7 та ОСОБА_9 сперечались між собою, він відвернувся щоб викинути недопалок у смітник. Коли знову повернувся то побачив, що ОСОБА_9 відбігла від альтанки та почала викликати поліцію. Він не бачив щоб ОСОБА_7 завдавав ОСОБА_9 удари, а також не бачив на обличчі потерпілої будь-яких тілесних ушкоджень; - показань свідка ОСОБА_10 , з яких вбачається, що вона була присутньою під час конфлікту між ОСОБА_9 і ОСОБА_7 та бачила, як останній наніс один удар кулаком чи долонею в ліву сторону обличчя потерпілої, після чого вона відійшла від альтанки і почала викликати поліцію. На наступний день бачила невеличку цятку на обличчі ОСОБА_9 ; - протоколу слідчого експерименту від 14 грудня 2021 року за участю свідка ОСОБА_10 , яка вказала, що ОСОБА_7 наніс один удар кулаком лівої чи правої руки в ліву половину обличчя ОСОБА_9 ; - рапорту інспектора відділу поліцейської діяльності АДРЕСА_3 ОСОБА_14 , яким встановлено, що ОСОБА_15 спричинив тілесні ушкодження громадянці ОСОБА_16 у вигляді «удар кулаком по обличчю та прикусаний язик»; - висновку судово-медичної експертизи № 229 від 25 жовтня-07 грудня 2021 року з якого вбачається, що у ОСОБА_9 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді: а) внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім`яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м`які покрови тім`яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті; б) укушеної рани язика, яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості по відношенню до живої людини та в прямому причинному зв`язку із настанням смерті не перебувають. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім`яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м`які покрови тім`яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, що призвело до набряку головного мозку; - висновку судово-медичної експертизи № 275 від 21-31 грудня 2021 року, в якому зазначено, що виявлені тяжкі тілесні ушкодження утворилися від, щонайменше, двох ударних травмуючи дій тупих твердих предметів та не могли утворитися внаслідок падіння з висоти власного зросту або внаслідок самоспричинення. Після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 могла здійснювати активні цілеспрямовані дії, самостійно пересуватися (ходити) по мірі наростання симптомів внутрішньочерепної травми. Нанесені тяжкі тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_9 , могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_10 ; - висновку судово-медичної експертизи № 36 від 31 січня 2022 року, відповідно до якого при проведені додаткової експертизи трупа ОСОБА_9 встановлено, що виявлені на тілі трупа ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті, виникли в один і той же короткий проміжок часу, в швидкій послідовності одне за одним; - висновку комісійної судово-медичної експертизи № 20 від 27 березня-06 квітня 2023 року з якого вбачається, що ОСОБА_9 була заподіяна: закрита черепномозкова травма у вигляді крововиливу під твердою мозковою оболонкою в лівій лобно-тім`яній ділянці, що спричинив здавлення речовини головного мозку та зміщення серединних структур головного мозку (терміном виникнення за морфологічними даними та даними мікроскопічного дослідження не менше 2 тижнів), з можливими місцями прикладання травмуючої сили у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в лівій тім`яній ділянці і крововиливу в апоневроз в проекції лівої тім`яної кістки та синця і осаднення лівої виличної ділянки, які могли утворитись від не менше ніж двох дій тупих твердих предметів із обмеженою або виступаючою контактуючою поверхнею. Крововилив під тверду мозкову оболонку виник після нанесення травмуючих дій в ділянку обличчя та волосистої частини голови, в результаті чого як місця прикладання травмуючої сили утворились синець і осаднення лівої виличної ділянки, крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в лівій тім`яній ділянці, крововилив в апоневроз в проекції лівої тім`яної кістки. В ході слідчого експерименту 14.12.2021 свідок ОСОБА_10 показала, як 02.10.2021 ОСОБА_7 наніс один удар кулаком в ліву половину обличчя ОСОБА_9 . Тілесні ушкодження у ОСОБА_9 , які мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті та спричинили настання смерті, - закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під твердою мозковою оболонкою в лівій лобно-тім`яній ділянці, що спричинив здавлення речовини головного мозку та зміщення серединних структур головного мозку, з можливими місцями прикладання травмуючої сили у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в лівій тім`яній ділянці і крововиливу в апоневроз в проекції лівої тім`яної кістки та синця і осаднення лівої виличної ділянки, частково могли утворитись за обставин та у спосіб, на які вказала свідок ОСОБА_10 в ході проведення за її участі слідчого експерименту, а саме свідок вказала, що ОСОБА_9 був нанесений ОСОБА_7 один удар кулаком в ліву половину обличчя, в результаті чого міг утворитись синець із осадженням в лівій виличній ділянці. На думку колегії суддів, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника, суд апеляційний інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК України, оскільки не навів належного спростування доводів вказаної скарги та мотивів прийнятого рішення. Так, слід зазначити, що ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 лютого 2023 року було задоволено клопотання прокурора про призначення комісійної судово-медичної експертизи у цьому кримінальному провадженні. В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначав, що у висновку № 275 від 31.12.2021 судово-медичного експерта ОСОБА_17 є протиріччя, яке полягає у тому, що у п. 8 даного висновку експертом зазначено, що тілесні ушкодження у вигляді синця та осаднення лівої скулової ділянки обличчя, що є точкою прикладання травмуючої сили тупого предмета, з виникненням внутрішньочерепного крововиливу під тверду мозкову оболонку, що перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_10 під час допиту та проведення за її участі слідчого експерименту. А згідно п. 1а висновку вказані тілесні ушкодження утворилися від, щонайменше, двох ударних травмуючих дій тупих твердих предметів. В той же час, свідок ОСОБА_10 під час слідчого експерименту та в ході допиту останньої в якості свідка в судовому засіданні вказала про те, що бачила нанесення лише одного удару. У висновку комісійної судово-медичної експертизи № 20 від 27.03-06.04.2023 вказано, що в ході слідчого експерименту 14.12.2021 свідок ОСОБА_10 показала як 02.10.2021 ОСОБА_7 наніс один удар кулаком в ліву половину обличчя ОСОБА_9 . Тілесні ушкодження у ОСОБА_9 , які мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті та спричинили настання смерті, - закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під твердою мозковою оболонкою в лівій лобно-тім`яній ділянці, що спричинив здавлення речовини головного мозку та зміщення серединних структур головного мозку, з можливими місцями прикладання травмуючої сили у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в лівій тім`яній ділянці і крововиливу в апоневроз в проекції лівої тім`яної кістки та синця і осаднення лівої виличної ділянки, частково могли утворитись за обставин та у спосіб, на які вказала свідок ОСОБА_10 в ході проведення за її участі слідчого експерименту від 14.12.2021, а саме свідок вказала, що ОСОБА_9 був нанесений ОСОБА_7 один удар кулаком в ліву половину обличчя, в результаті чого міг утворитись синець із осадженням в лівій виличній ділянці. Таким чином з висновку комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що тілесні ушкодження у ОСОБА_9 , які мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті, могли лише частково утворитись від протиправних дій ОСОБА_7 за обставин та у спосіб, на які вказала свідок ОСОБА_10 . Разом з цим, у висновку додаткової судово-медичної експертизи № 30 від 27.01.2022, на яку додатково послався апеляційний суд в оскарженій ухвалі, зазначено, що виявлені на трупі ОСОБА_9 тілесні ушкодження не могли виникнути внаслідок одного удару сторонньої людини, як зазначила свідок ОСОБА_10 , а утворились від, щонайменше, двох ударів тупими предметами. Однак, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані суперечності у висновках зазначених судово-медичних експертиз, показаннях свідка ОСОБА_10 , протоколі слідчого експерименту проведеного із вказаним свідком, які покладені місцевим судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не дослідив та не надав належної оцінки усім обставинам кримінального провадження з огляду на положення ст. 94 КПК України, при цьому безпідставно зазначив, що висновки проведених судово-медичних експертиз не суперечать один одному. З урахуванням наведеного, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, її зміст не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону, в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу, є істотними, тому висновок суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність щодо ОСОБА_7 є передчасним. Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що ухвала підлягає скасуванню з наведених підстав, Суд не перевіряє інші доводи касаційної скарги, які необхідно перевірити при новому розгляді у суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам статей 370, 419 КПК України. Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції. Колегія суддів не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу враховуючи, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування і судового розгляду запобіжний захід не обирався та відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд ухвалив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3