LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Львівський апеляційний суд464/4701/22

від 14.05.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 464/4701/22 Головуючий у 1 інстанції: Мички Б.Р. Провадження № 22-ц/811/1922/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. за участю секретаря: Псярук О.В. з участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном та стягнення аліментів, ВСТАНОВИЛА: 05.10.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном та стягнення аліментів. З урахуванням уточнення позовних вимог просила: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_5 ; ОСОБА_4 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_5 ; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини; встановити опіку над малолітньою особою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і призначити ОСОБА_1 її опікуном. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона є бабусею ОСОБА_5 Батьками дитини є її син ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після народження сина між батьками дитини на основі зловживання алкоголем постійно виникали непорозуміння і сварки, що призвело до розпаду сім`ї у серпні 2016 року. Дитина проживає з позивачем, яка займається його вихованням, забезпечує достатній рівень проживання. Батьки дитини самоусунулися від виконання батьківських обов`язків, зловживають алкоголем, не спілкуються з дитиною. Батько дитини ОСОБА_3 проживає з своєю матір`ю та дитиною, матір дитини проживає у с. Поляна, Львівської області. Останні 6 років вона повністю відсутня у житті дитини. Жодної участі у вихованні дитини не беруть. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном та стягнення аліментів - відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не дав оцінки такому доказу, як характеристика учня 3-В класу СЗШ № 73 м. Львова, ОСОБА_5 , у якому зазначено про те, що батько і мати дитиною не цікавляться, з класним керівником контакту не підтримують. Учнем опікується бабуся, яка відвідує батьківські збори, допомагає класному керівнику у організаційних питаннях, хвилюється за успішність і виховання онука. Також не досліджено, як доказ заяву ОСОБА_3 , якою він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_5 . Дана заява є нотаріально посвідчена приватним нотаріусом, що свідчить про те, що ОСОБА_3 витратив свій власний час, доклав зусилля та оплатив працю приватного нотаріуса виключно для того щоб документально підтвердити своє свідоме небажання виконувати батьківські обов`язки. Також суд не дав оцінку встановленому факту, що мати ( ОСОБА_4 ) відсутня у житті дитини впродовж щонайменше 6 років. Кожен день ОСОБА_4 свідомо та умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Крім того, суд не дає оцінку доводу позивача про гостру необхідність призначення її опікуном дитини. Вказує, що головною метою позову є захист прав і свобод дитини, захист її здоров`я, як фізіологічного так і психічного, захист її права на отримання освіти, забезпечення її гідним рівнем життя, достатнім харчуванням, одягом та взуттям тощо. Вважає, що відповідачі систематично, впродовж тривалого часу, умисно ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, а жодні заходи впливу не призводять до будь-яких істотних змін у їхній поведінці. Таким чином, є всі підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав, призначення позивача опікуном ОСОБА_5 та стягнення аліментів із відповідачів. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги у частині оскарження рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , призначення опікуном ОСОБА_1 та стягнення аліментів. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , просили апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. ОСОБА_3 просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України). Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати, як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19). У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58). У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, посилалася на те, що ОСОБА_4 не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться сином, тобто взагалі не виконує батьківських обов`язків, що є достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.04.2013. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 листопада 2018 року, шлюб, зареєстрований 06 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у Сихівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 267 - розірвано. Згідно довідки середньої загальної освітноьої школи №73 від 31.05.2022 № 146, ОСОБА_5 навчається у СЗШ №73 м. Львова у 3 класі. Згідно Акту обстеження умов проживання від 20.05.2022, складеного представниками Служби у справах дітей Сихівського району, проведено обстеження умов проживання у квартирі АДРЕСА_1 та встановлено, що дитині забезпечені належні умови для навчання, проживання та розвитку. У вказаній квартирі проживають позивач ОСОБА_1 (бабуся дитини), ОСОБА_3 (батько дитини) та ОСОБА_5 (а.с.36 т.1). Відповідно до висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 18 січня 2023 року № 260001-вих.-6574, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним (а.с.96 т.1). Як встановлено судом першої інстанції, малолітній син відповідачів ОСОБА_5 має бажання спілкуватися з батьками, які в певній мірі беруть участь у його вихованні, коли не зловживають алкогольними напоями. У матеріалах справи відсутні дані про обставини, які б свідчили про винну поведінку ОСОБА_4 щодо дитини. В суді першої інстанції, відповідач зазначала, що бажає спілкуватися зі своєю дитиною. Отже, сам факт заперечення відповідачем позовної заяви про позбавлення батьківських прав, свідчить про її інтерес до сина, бажання брати участь у його вихованні, допомагати йому матеріально, її бажання бути матір`ю. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача ОСОБА_4 від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. Встановивши відсутність фактів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також того, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 Проживання дитини з бабусею не є підставою для позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довела. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20). Верховний Суд зазначає, що позивач не позбавлена права на пред`явлення нового позову щодо позбавлення відповідача батьківських прав у разі, зокрема, якщо вона ухилятиметься від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 149/2510/21). Отже, задоволення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , яка бажає брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, не відповідає як найкращим інтересам дитини, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 443/643/21 (провадження № 61-12609св22), від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21). Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, апелянтом не оскаржується, тому в апеляційному порядку колегією суддів не переглядається. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 червня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 31.05.2024 Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»