Постанова КЦС ВС № 545/1750/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 року м. Київ справа № 545/1750/21 провадження № 61-1177св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 рокуу складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») про визнання кредитного договору нікчемним, а виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовна заява мотивована тим, що він як інвалід третьої групи отримує пенсію на картковий рахунок, відкритий в акціонерному товаристві комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), за допомогою відповідної банківської картки. Вказував, що 12 лютого 2020 року йому на телефон надійшли повідомлення про зарахування, а потім через короткий термін про зняття з його картки 8 тис. грн, що його здивувало, але він не надав цьому особливого значення. У подальшому на його телефон почали надходити дзвінки від чоловіка на ім`я ОСОБА_2 , який представився працівником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та повідомив про необхідність сплатити прострочений кредит, який йому нібито надало вказане товариство. Проте, ні він, ні члени його родини ніколи не укладали кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Вважаючи себе ошуканим, він 07 квітня 2020 року звернувся із письмовою заявою до прокуратури щодо безпідставних вимагань та погроз з боку представника зазначеного товариства. У подальшому йому стало відомо про перебування на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого напису № 85271, виданого 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. В., та заяви ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про відкриття виконавчого провадження. У ході подальших з`ясовувань йому стало відомо, що у кредитному договорі, який нібито укладений між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також виконавчому написі нотаріуса та в документах виконавчого провадження зазначено не його адресу, де він зареєстрований і весь час постійно проживає, а саме: АДРЕСА_1 , а адреса: АДРЕСА_2 , до якої він жодного відношення не має. За цією адресою він ніколи не проживав і не був зареєстрований. При цьому, будинок за № 13 по цій вулиці взагалі не існує, а є лише будинок АДРЕСА_3 . Його прізвище у вищевказаних документах зазначено як «Подгрушний» і паспорт йому видавав Полтавський районний відділ міліції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, а не «Полтавський рс удмс», як зазначено у спірному кредитному договорі. Крім того, у договорі зазначена невідома йому адреса електронної пошти, якої він взагалі не має. Тобто, його особа не ідентифікована і невідомо, про яку особу йдеться у вищевказаних документах. Зазначав, що згоди на укладення договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» він не надавав, ніколи туди не телефонував, не відкривав особистого кабінету та не вчиняв будь-яких інших дій для отримання кредиту. На запити його адвоката до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з проханням надати роз`яснення по суті зазначених вище порушень в оспорюваному договорі, представники цього товариства під різними надуманими приводами уникають відповіді, що, на його думку, характеризує ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як недобросовісного надавача фінансових послуг та підсилює його правову позицію щодо заявлених вимог. Вважав, що кредитний договір від 12 лютого 2020 року № 627642212, за яким відбувається стягнення з нього коштів, не відповідає вимогам статей 203, 215, 228 ЦК України, а тому він є нікчемним, порушує його права та законні інтереси. Крім того, зазначав, що нотаріальна дія, а саме видача 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. В. виконавчого напису, була вчинена з порушенням законодавства та без з`ясування обставин, що сталися у процесі виконання оспорюваного кредитного договору. Нотаріусом не було з`ясовано питання безспірності заборгованості. Нотаріус не переконався, чи було йому відомо про будь-які взаємовідносини з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Перед вчиненням виконавчого напису нотаріус зобов`язаний спочатку надіслати боржнику вимогу про усунення порушень і лише після закінчення 30-денного строку з моменту направлення письмової вимоги виконавчий напис може бути вчинено. Будь-яких повідомлень щодо існування заборгованості він від нотаріуса не отримував. Тому нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат». Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: - визнати кредитний договір від 12 лютого 2020 року № 627642212, який нібито укладений між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», нікчемним; - забов`язати відповідачів повернути йому стягнені з нього за цим договором кошти; - визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса № 85271, вчинений 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С; - стягнути з відповідачів на його користь витрати на правову допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року у складі судді Гальченко О. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай О. С., зареєстрований у реєстрі за № 85271, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та зобов`язано повернути стягнуте. У решті вимог про визнання нікчемним кредитного договору від 12 лютого 2020 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та стягнення з відповідачів судових витрат за надання правничої допомоги відмовлено. Рішення районного суду мотивовано тим, що виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі документів, які не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Отже, не перевірив факт безспірності заборгованості. Крім того, вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, що є незаконним, пославшись на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Щодо вимоги позивача про визнання нікчемним кредитного договору та стягнення з відповідачів судових витрат за надання правничої допомоги, то такі задоволенню не підлягають, оскільки не доведені належними та допустимими доказами. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору від 12 лютого 2020 року № 627642212 нікчемним скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Визнано кредитний договір від 12 лютого 2020 року № 627642212, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», недійсним. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у заяві про укладення спірного кредитного договору від 12 лютого 2020 року № 627642212 зазначено особу позичальника « ОСОБА_3 », телефон « НОМЕР_1 », електронна адреса « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак зазначена інформація не відповідає дійсності і не свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації. Правильне прізвище позивача « ОСОБА_4 », а за вищевказаною електронною поштою значиться інтернет-магазин автозапчастин «Audi Dill», вказаний номер телефону згідно з відповіді «Vodafone» від 13 жовтня 2021 року не належить ОСОБА_1 , зазначений номер був у користуванні в період з 01 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року і обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна». Крім того, картка, на яку були зараховані кредитні кошти, належить ОСОБА_1 , однак номер телефону, який є фінансовим згідно з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» інший, а саме: « НОМЕР_2 », що унеможливлює підтвердження проведення операції по замовленню оспорюваного кредитного договору. Отже, беручи до уваги вищенаведені факти та те, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення, чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або у застосунку «Приват24», що виключає підписання ОСОБА_1 спірного кредитного договору через будь-який із зазначених способів та взагалі подання заявки на отримання кредитних коштів. Враховуючи, що грошові кошти за вказаним кредитним договором перераховані на банківську картку, яка хоча і належить позивачу, однак електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 у вищевказаний спосіб зроблено не було, тому твердження позивача про невикористання ним ідентифікатора електронного підпису та укладення оспорюваного кредиту з невідомою особою - заслуговують на увагу. Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами, тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останнього. Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту про визнання кредитного договору нікчемним не є ефективним, оскільки в цьому випадку ефективним способом захисту, який спрятиме відновленню прав позивача, буде визнання оспорюваного правочину недійсним. Апеляційний суд застосував принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який за своєю правовою сутністю зводиться до надання судом власної правової кваліфікації спору, яка може і не співпадати з позиціями сторін. При цьому, таке неспівпадіння саме по собі не може бути самостійною підставою для відмови у здійсненні судового захисту порушеного відповідачами права позивача. У зв`язку з наведеним рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо законності кредитного договору від 12 лютого 2020 року № 627642212 підлягає скасуванню, з постановленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Отже, судові рішення в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не оскаржуються, а тому в цій частині в силу вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Полтавського районного суду Полтавської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про визнання кредитного договору нікчемним, а виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягаю виконанню, за касаційною скаргою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 рокупризначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову про визнання укладеного між сторонами кредитного договору недійсним. Так, 12 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 627642212, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Вказаний договір укладений між сторонами в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивачем при користуванні сайтом відповідача, 12 лютого 2020 року було вчинено певну сукупність дій, спрямованих на отримання кредиту, у тому числі, після введення логіну та паролю через особистий кабінет, він подав заявку на отримання кредитних коштів, в якій самостійно вказав номер телефону, адресу електронної пошти, паспортні дані та інші обов`язкові для заповнення дані, які він використовував при укладанні договору. Апеляційний суд при прийнятті рішення зазначив, що у справі відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитним договором. Указане спростовується тим, що 12 лютого 2020 року відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», грошові кошти у розмірі 8 тис. грн. Вказаний номер банківської карти був зазначений позивачем особисто при заповненні заявки на отримання кредиту. При оформленні договору відповідач здійснив процес належної верифікації банківської карти № НОМЕР_3 та встановив, що банківська карта, на яку перераховані кредитні кошти, дійсно належить позивачу, що підтверджується протоколом шифрування обміну даними між відповідачем та надавачем платіжних послуг. Те що грошові кошти на виконання договору були перераховані саме на банківську карту, яка належить позивачу, не оспорювалось під час розгляду справи та підтверджується письмовими поясненнями позивача та доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, листами з банківської установи. При цьому апеляційний суд також дійшов висновку, що банківська карта, на яку відповідач перерахував кредитні кошти, належить саме позивачу. У зв`язку з зазначеним посилання апеляційного суду на те, що у справі відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитним договором, є безпідставними та такими, що спростовується матеріалами справи. А отримання грошових коштів з банківської карти, яка належить позивачу, без особистого пароля унеможливлює доступ до неї інших осіб, у тому числі, у матеріалах справи відсутні докази того що банківська карта позивача втрачена. Іншою підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції послугувало те, що оспорюваний кредитний договір нібито не був підписаний позивачем. При цьому суд встановив, що номер телефону « НОМЕР_1 » та електронна адреса не належать позивачу. Разом з тим, вказане спростовується тим, що після погодження заявки на отримання кредиту вінформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, позивачу було надіслано на вказану ним у заявці електронну адресу «ІНФОРМАЦІЯ_2» електронний лист, який містив перенаправлення на договір (оферту). Позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 12 Закону «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Зазначена іконка може стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Вказаний ідентифікатор згенерувався відповідачем в інформаційно телекомунікаційній системі та був надісланий позивачу в смс-повідомленні на номер телефона « НОМЕР_1 » (вказаний в особистому кабінеті позивача). Після підпису електронного повідомлення позивачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-телекомунікаційну систему відповідача, що свідчило/повідомило про те, що позивач надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) щодо укладення договору. Після зазначених дій договір між відповідачем та позивачем вважається укладеним і відповідач здійснив дії передбачені умовами укладеного договору щодо перерахування коштів позивачу на його банківський рахунок. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що номер телефону « НОМЕР_1 », який використовувався при укладанні договору та на який був направлений одноразовий ідентифікатор, не належить позивачу, оскільки телефонний номер міг значитись у оператора мобільного зв`язку як знеособленим і вказане не протирічить вимогам законодавства. Позивачу може належати як декілька номерів телефонів, так і безліч адрес електронної пошти, а довідки, які надані позивачем та які апеляційний суд прийняв за основу свого рішення, не є підтвердженням того, що номер телефону та електронна скринька не належить позивачу і договір укладений іншою особою, ніж позивачем. Позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт незаконного заволодіння його персональними даними, зокрема, відсутні вироки/рішення суду в кримінальному провадженні про встановлення винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення та/або дій третіх осіб стосовно позивача, що стосуються незаконності заволодінням його персональними даними чи банківською картою. Апеляційний суд всупереч наданим відповідачем у справі поясненням, які підтверджують факт проходження верифікації банківської картки та отримання позивачем на свій рахунок грошових коштів, не врахував вищевказані обставини укладення договору та не надав належної оцінки доказам, які надані відповідачем у першій інстанції та наявні в матеріалах справи. У матеріалах справи відсутні належні докази про те, що договір укладено іншою особою, натомість наявні всі підтверджуючи докази, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка належить позивачу, а тому оспорюваний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Окрім того апеляційний суд порушив процесуальний порядок розгляду апеляційної скарги, внаслідок чого позбавив ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» можливості надати заперечення (відзив) щодо поданої апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання принципу рівності сторін. Так, у матеріалах справи міститься супровідний лист від 27 листопада 2023 року про направлення копії ухвали Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги учасникам справи, зокрема, відповідачу. Однак, у матеріалах справи відсутні докази направлення зазначених у супровідному листі документів саме відповідачу та отримання ним цих документів, оскільки, крім супровідного листа, інших доказів направлення матеріали справи не містять. Окрім того, апеляційну скаргу суд направив лише 27 листопада 2023 року, тоді як оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята 04 грудня 2023 року, тобто через 7 днів після нібито направлення повідомлення відповідачу. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Відповідач фактично визнає, що він уклав кредитний договір з неідентифікованою, невідомою особою, а посилання на те, що позивачу може належати декілька номерів телефонів та електронних адрес є його припущенням. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи та отримує пенсію на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», за допомогою банківської картки за № НОМЕР_3 . ОСОБА_1 стверджував, що 12 лютого 2020 року йому на телефон надійшло повідомлення про зарахування 8 тис. грн, а згодом - повідомлення про зняття з його картки 8 тис. грн. Через місць йому почали надходити регулярні дзвінки від працівника ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на ім`я ОСОБА_2 , який повідомляв про необхідність сплатити кредит. У зв`язку з чим, він звернувся до правоохоронних органів та прокуратури з проханням найти шахраїв та припинити тиск на нього, які останні здійснюють у ході телефонних розмов. Працівникам поліції не вдалось встановити особу, яка здійснювала дзвінки, тому розгляд заяви було припинено. На підставі виконавчого напису № 85271, виданого 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. В., та заяви ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем відкрито виконавче провадження, у ході виконання якого накладено арешт на рахунки боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про стягнення 18 894 грн. Судом також установлено, що у кредитному договорі 12 лютого 2020 року № 627642212 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у виконавчому написі нотаріуса та в документах виконавчого провадження адреса божника вказана як: АДРЕСА_2 . Натомість, згідно з паспортних даних ОСОБА_1 місцем реєстрації та постійним місцем проживання є адреса: АДРЕСА_1 . Згідно з повідомлення управління з питань містобудування та архітектури на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 07 жовтня 1977 року № 569 трьом будинкам по АДРЕСА_3 надано нові адреси: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . У будинку по АДРЕСА_5 , тобто за адресою, вказаною в оспорюваному договорі, проживають та зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Крім того, в оспорюваному договорі у графі позичальник вказано прізвище « ОСОБА_3 », тоді як прізвище позивача « ОСОБА_4 ». Також невірно вказано паспортні дані останнього - замість паспорт виданий «Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області», вказано «Паспорт виданий рс удмс». У кредитивному договорі зазначено електронну адресу позичальника « ІНФОРМАЦІЯ_1 », натомість будь-яких об`єктивних даних про те, що ця адреса має відношення до позивача, який категорично заперечує наявність у нього останньої, матеріали справи не містять. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У справі, яка переглядається, судом установлено, що у заяві про укладення спірного кредитного договору від 12 лютого 2020 року № 627642212 зазначено особу позичальника: « ОСОБА_3 », телефон: « НОМЕР_1 », електронна адреса: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак зазначена інформація не відповідає дійсності і не свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації. Правильне прізвище позивача: « ОСОБА_4 », а за вищевказаною електронною поштою значиться інтернет-магазин автозапчастин «Audi Dill», вказаний номер телефону згідно з відповіді «Vodafone» від 13 жовтня 2021 року не належить ОСОБА_1 , зазначений номер був у користуванні в період з 01 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року і обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна». Крім того, картка, на яку були зараховані кредитні кошти, належить ОСОБА_1 , однак номер телефону, який є фінансовим згідно з відповіді АТ КБ «ПриватБанк», інший, а саме: « НОМЕР_2 », що унеможливлює підтвердження проведення операції по замовленню оспорюваного кредитного договору. Отже, беручи до уваги вищенаведені факти та те, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або у застосунку «Приват24», що виключає підписання ОСОБА_1 спірного кредитного договору через будь-який із зазначених способів та взагалі подання заявки на отримання кредитних коштів. Враховуючи, що грошові кошти за вказаним кредитним договором перераховані на банківську картку, яка хоча і належить позивачу, однак електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 у вищевказаний спосіб зроблено не було, тому твердження позивача про невикористання ним ідентифікатора електронного підпису та укладення оспорюваного кредиту з невідомою особою - заслуговують на увагу. Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами, тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останнього. При цьому апеляційний суд вірно зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання кредитного договору нікчемним не є ефективним, оскільки в цьому випадку ефективним способом захисту, який спрятиме відновленню прав позивача, буде визнання оспорюваного правочину недійсним. Апеляційний суд застосував принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який за своєю правовою сутністю зводиться до надання судом власної правової кваліфікації спору, яка може і не співпадати з позиціями сторін. При цьому, таке неспівпадіння саме по собі не може бути самостійною підставою для відмови у здійсненні судового захисту порушеного відповідачами права позивача. Таким чином, апеляційний суд, ухвалюючи рішення у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши вірного висновку про задоволення позову в частині позовних вимог щодо законності кредитного договору від 12 лютого 2020 року № 627642212. Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд порушив процесуальний порядок розгляду апеляційної скарги, внаслідок чого позбавив ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» можливості надати заперечення (відзив) щодо поданої апеляційної скарги, є безпідставними, так як супровідним листом Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року на адресу, у тому числі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», було надіслано копію ухвали апеляційного суду від 17 листопада 2023 року про відкриття апеляційного провадження на 01 арк та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 на 04 арк, про що свідчить додаток у вказаному супровідному листі (т. 2, а. с. 58). Крім того, згідно з довідки Полтавського апеляційного суду 27 листопада 2023 року на електронну адресу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було надіслано судову повістку-повідомлення про судове засідання у вказаній справі (т. 2, а. с. 60). Тому відповідач мав можливість надати свої заперечення (відзив) на апеляційну скаргу позивача, проте такою можливістю не скористався. Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Висновки суду апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Щодо судових витрат Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» залишити без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 рокув частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець