Постанова Київський апеляційний суд № 357/9634/23

справа № 357/9634/23 головуючий у суді І інстанції Гаврищук А.В. провадження № 22-ц/824/6154/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 29 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: В серпні 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 209145071 в розмірі 21 327,00 грн., з яких: 6 000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 327, 00 грн. сума заборгованості за відсотками. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 червня 2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитором, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №209145071. Відповідач вимог зазначеного Договору не виконав. Згідно договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 209145071. 20 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 21 жовтня 2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 21 327,00 грн., з яких 6 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 327,00 грн. сума заборгованості за відсотками, які позивач і просив стягнути з відповідача. Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 рокупозов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішенням суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує про те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання кредитних коштів відповідачем, не містить даних про розрахунок суми заборгованості від первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», також в позові відсутні розрахунки відсотків, а також відомості про те на підставі яких пунктів договору вони нараховані, а отже не можливо встановити правильність нарахування таких. Крім того, зазначив, що до позовної заяви не додано доказів на підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс». У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційнк скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вважаючи рішення законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - безпідставною та необґрунтованою. Позивач зазначає, що позичальник добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі, бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, які були відомі тільки йому (ПІБ, РНОКПП, дату народження, серію та номер паспорту) в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. Зазначає, що Договір було підписано Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор (міститься вкінці Договору) MNV5W75B, відправлено 13 червня 2021 року о 21:23:37 на номер мобільного телефону вказаний ним під час заповнення заявки на отримання кредиту, а саме + НОМЕР_3. Одноразовий персональний ідентифікатор було введено Позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 13 червня 2021 року о 21:24:58, після чого Позичальник натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, Товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту НОМЕР_1 , що належить Позичальнику, що слугує доказом того, що Позичальник акцептував оферту Товариства. У відповідності до умов укладеного договору в електронній формі, кошти надаються в безготівковій формі на банківську картку вказану власноруч позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: НОМЕР_1. Щодо нарахування відсотків, пояснював, що кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а дата 13 липня 2021 року є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору, отже нарахування заборгованості здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до нього. Щодо відступлення права вимоги, вказував, що ним долучалось до позову копію витягу з договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 та копію витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року. З метою повного, всебічного, об`єктивного з`ясування всіх обставин справи просив долучити до матеріалів справи додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та витяг з реєстру прав вимоги № 147 від 17 серпня 2021 року, до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, як Позичальником, 13 червня 2021 року було укладено договір кредитної лінії № 209145071 (а.с.6-8), згідно умов якого Товариство зобов`язалося надати Позичальникові Кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 6 000, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.8, 1.9). Згідно п.4.4 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Зазначений Кредитний договір був укладений в електронній формі та підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Крім того, сторони підписали Паспорт споживчого кредиту до зазначеного Договору (а.с. 5). 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступило позивачу належні йому права вимоги до боржників, вказаних у витягу з Реєстру прав вимоги №1 (а.с. 9-11). Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 327,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 327,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.11). Згідно Розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 209145071 від 13 червня 2021 року за період з 21 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 21 327,00 грн., яка складається з залишку заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 000,00 грн., залишку заборгованості за відсотками в сумі 15 327,00 грн (а.с.12). Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надано новий доказ, а саме додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та витяг з реєстру прав вимоги № 147 від 17 серпня 2021 року, до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Виходячи з викладеного, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, та оскільки позивачем не надано докази неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказів та про приєднання нових доказів, за наведених обставин та згідно вимог ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття нових доказів та надання їм оцінки. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вказувало на те, що кредитний договір був укладений первісним кредиторам з ОСОБА_1 з використанням підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 4.4 кредитного договору. З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про надання кредитних коштів. Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряється апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги, і відповідач рішення суду першої інстанції щодо обставин укладення договору не оскаржував. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив із того, що викладені в позові обставини підтверджується Витягом з реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року, а також наданим позивачем Розрахунком заборгованості, з чого суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором підтверджені належними та допустимими доказами, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 209145071 від 13 червня 2021 року у сумі 21 327,00 гривень, з яких: 6 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 327,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України). Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Судом першої інстанції не враховано, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Судом першої інстанції також не враховано, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір. З урахуванням того, що наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не є зведеним документом, який не був погоджений з відповідачем і не підтверджений первинними обліковими бухгалтерськими документами, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках. Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові і який досліджувався судом першої інстанції, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Також, апеляційний суд враховує та погоджується з доводами апеляційної скарги, що стягнення відсотків, нарахованих після закінчення терміну дії кредитного договору, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року в справі № 14-154цс18 та законодавства України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 707/206/22 (провадження № 61-9369св22). Крім того, у відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Вважаючи, що право вимоги до відповідача належить позивачу, суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переуступки прав вимоги, а, відтак, і права вимоги позивача до відповідача. Зазначені обставини помилково вважав встановленими суд першої інстанції. Судом першої інстанції не звернуто увагу, що в матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», що позивач в якості доказів надав лише копію договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, укладеного ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Таліон плюс». Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що витяг з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року не підписано та не завірено печатками другої сторони. Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його керівником, що не є ідентичним копії оригінального документа. Зазначені аргументи викладені відповідачем у відзиві на позов, проте суд першої інстанції всупереч п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, мотивовану оцінку наведеним аргументам не надав. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про відмову в позові. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 026 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача на його користь у зазначеному розмірі. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 рокускасувати та прийняти постанову. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ідентифікаційний код - 35625014, на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.