Постанова Київський апеляційний суд № 757/10611/24-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2024року м. Київ Унікальний номер справи № 757/10611/24-п Суддя в суді першої інстанції: Смик С.І. Провадження № 33/824/2903/2024 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Дячук І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в : Постановою Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. (а.с. 33-34). Не погодившись з вказаною постановою, 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана постанова не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а також судом першої інстанції неправильно надано правову оцінку доказам. Вказував, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції суддя не заслухала ні особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ні його захисника. Все спілкування відбувалось з помічником, яка повідомила, що в судді того дня було призначено 70 справ, а тому у неї немає часу. Зазначав, що свою вину в вказаному правопорушенні не визнає, оскільки в стані наркотичного сп`яніння не перебував та не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Працівники патрульної поліції близько 12 год. 25 хв. 18 лютого 2024 року зупинили його на підставі того, що начебто є інформація, що особа вчинила кримінальне чи адміністративне правопорушення. Проте, працівники поліції не надали жодних доказів на підтвердження своїх слів, тобто у останніх не було підстав для зупинки. Звертав увагу, що працівники поліції роз`яснили йому його права, в тому числі право на правову допомогу вже після того, як отримали у нього відмову від огляду на сп`яніння. Вважав, що працівники поліції повинні були детально проінформувати його про суть висунутої ними вимоги, порядок вчинення певних процесуальних дій та наслідки, які можуть для нього настати, як у випадку проходження огляду, так і у випадку відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Лише при наявності усіх зазначених обставин поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стверджував, що працівниками поліції не надано жодного допустимого, належного та безспірного доказу про те, що він перебував в стані наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога. Звертав увагу, що у нього наявна на утриманні неповнолітня дитина, яка зараз з матір`ю перебуває за кордоном, він є інвалідом 3 групи війни, отримав дві серйозні контузії, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, проте не зважаючи на це, після початку повномасштабної війни повернувся до воєнної служби, виконує бойові завдання та приймає участь в волонтерській діяльності. Стверджував, що на відео не зафіксовано факт керування ним транспортним засобом, він не був відсторонений від керування транспортним засобом (а.с. 36-41). Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кормушина О.І. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені на зазначені ними поштові адреси. Крім того, ОСОБА_1 був сповіщений повідомленням його представника - адвоката Кормушиної О.І., факт належного сповіщення ОСОБА_1 його представник - адвокат Кормушина О.І. підтвердила в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 44-53). Виходячи з положень ст.ст. 268, 271 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визначена як обов`язкова процесуальним законом (ст. 268 КУпАП). Європейський суд з прав людини вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04). Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції (а.с. 1-6). Судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 524337 від 18 лютого 2024 року, 18 лютого 2024 року о 12 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Хрещатик, 7/11 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, звужені зіниці, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). До протоколу додані: відеозапис з нагрудних камер 472401, 472979, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння (а.с. 3, 6). Від підпису протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився. Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, звужені зіниці, що не реагують на світло, які виявлені працівниками поліції 18 лютого 2024 року у ОСОБА_1 в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - працівники поліції визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що в діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки працівниками поліції не надано доказів на підтвердження того, що він керував транспортним засобом та не надано доказів, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Проте, суд відхиляє вказані доводи, оскільки з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що 18 лютого 2024 року о 12 год. 29 хв. працівники поліції під`їхали до автомобіля, з якого виходив ОСОБА_1 . Після спілкування з водієм працівники поліції виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували проїхати до лікаря-нарколога для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. З відеозапису з нагрудних камер 472401, 472979 вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що вживав наркотичні засоби «десь пів року тому, як з хлопцями бачились» до події його зупинки під час керування транспортним засобом (а.с. 6). На відеозаписі зафіксовано, чітку відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, мотивував свою відмову тим, що в нього немає часу. При цьому, жодних заперечень щодо дій працівників поліції не висловлював, не заперечував щодо керування транспортним засобом та не скористався своїм правом зазначити відповідні заперечення в протоколі (а.с. 6). Також, апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи немає документального підтвердження правомірності його зупинки працівниками поліції, оскільки такі посилання не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім того, з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що під час зупинки автомобіля працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про те, що є інформація, що водій транспортного засобу причетний до адміністративного чи кримінального правопорушення (а.с. 6). Долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час проведення огляду. Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта, що йому не було роз`яснено працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння, оскільки з відеозапису вбачається, що працівником поліції неодноразово у доступній формі було роз`яснено ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду. Також посилання апелянта на те, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом спростовується наявним у справі відеозаписом, на якому зафіксовано, що після складення протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції було наголошено на відстороненні водія від керування. Твердження ОСОБА_1 на те, що він є інвалідом 3 групи війни, отримав дві серйозні контузії, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, проте не зважаючи на це, після початку повномасштабної війни повернувся до воєнної служби, виконує бойові завдання та приймає участь в волонтерській діяльності, вищевказаних висновків районного суду не спростовують, не можуть бути визнані підставою для скасування постанови районного суду із закриттям провадження у адміністративній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про наявний і зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак, переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об`єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах. Отже, відсутні підстави для скасування постанови Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя _________________ Б.Б. Левенець