Постанова 4815 № 569/8513/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 травня 2024 року м. Рівне Справа № 569/8513/23 Провадження № 22-ц/4815/355/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М. секретар судового засідання: Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Рудики С.Ю. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2023 року, ухвалене в складі судді Кучиної Н.Г., повний текст рішення складено 01.01.2024 року у справі № 569/8513/23 в с т а н о в и в : У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод щодо участі у спілкуванні з онуком. Позов обґрунтувала тим, що 21 листопада 2021 року між її сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. В шлюбі у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 її син, ОСОБА_3 загинув при виконанні бойового завдання в районі н.п Гатище Вовчанського району Харківської області. З моменту мобілізації сина, її внук - ОСОБА_5 постійно проживав разом з нею за адресою АДРЕСА_1 . Вона самостійно займалась його вихованням, забезпечувала харчуванням та всебічним розвитком. Після смерті її сина, матір - ОСОБА_6 , забрала онука ОСОБА_5 проживати до себе. Фактично з того моменту виникли спори щодо її участі у вихованні внука, зокрема, щодо визначення порядку побачень з останнім. Так, відповідач будь-якими засобами намагається перешкоджати їй спілкуванню та контакту з онуком, зокрема вона ігнорує її телефонні дзвінки, створює різні штучні перешкоди у відвідуванні внука. Просила суд встановити наступний час спілкування з малолітнім онуком: кожну п`ятницю - з 14:00 години п`ятниці до 11:00 години суботи за місцем фактичного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 без обмеження адрес та прогулянок; кожну середу - з 14:00 години середи до 18:00 години за місцем фактичного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 без обмеження адрес та прогулянок; кожен день народження дитини ОСОБА_5 , 27 липня, до досягнення дитиною повноліття з 10:00 до 12:00 години; кожен день народження батька дитини ОСОБА_3 , 30 липня, до досягнення дитиною повноліття з 10:00 до 12:00 години; кожне державне свято України - День захисників і захисниць України, 14 жовтня, до досягнення дитиною повноліття з 12:00 до 16:00 години. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2023 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод щодо участі у спілкуванні з онуком - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онуком, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити явку малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення спільних побачень (контактів) з бабусею дитини ОСОБА_1 на період воєнного стану у присутності матері дитини ОСОБА_2 забезпечити виконання такого графіку побачень бабусі з онуком: у І та ІІІ суботу кожного місяця з 11 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв.; на другий день неділі після Дня народження дитини з 11 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв.; побачення з дитиною під час зимових та літніх канікул за місцем проживання бабусі; необмежене спілкування засобами телефонного зв`язку бабусі з онуком. По завершенню воєнного стану зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити явку малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення спільних побачень (контактів) з бабусею дитини ОСОБА_1 без присутності матері дитини ОСОБА_2 , забезпечити виконання такого графіку побачень бабусі з онуком: у І та ІІІ суботу кожного місяця з 11 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв.; на другий день неділі після Дня народження дитини з 11 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв.; побачення з дитиною під час зимових та літніх канікул за місцем проживання бабусі; необмежене спілкування засобами телефонного зв`язку бабусі з онуком. Початок побачень бабусі з онуком відбувається за місцем проживання дитини. В іншій частині вимог відмовлено. Роз`яснено сторонам можливість звернення до суду з позовом про зміну порядку спілкування бабусі ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням вікових змін та особливостей формування соціальних та сімейних зв`язків дитини. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник відповідача звернулася з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів чинення нею перешкод у спілкуванні баби з онуком. Судом не враховано пропозиції відповідача, що позивач за добу до побачення з онуком повинна зателефонувати і дізнатися про стан здоров`я дитини. Крім того нею було запропоновано, що «побачення з онуком позивача під час зимових та літніх канікул за місцем проживання бабусі можливо лише у випадку знаходження дитини у м. Рівне», проте судом це не було враховано. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам відповідає. Встановлено, що син позивачки ОСОБА_3 перебував шлюбі з відповідачкою, ОСОБА_6 , в подальшому змінено прізвище відповідача з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 ". ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 12). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (син позивачки) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 18). Згідно з довідкою про склад сім"ї від 17.01.2023 року за адресою АДРЕСА_1 , гуртожиток зареєстровані ОСОБА_1 (позивачка) та ОСОБА_5 (онук позивачки) (а.с. 17). На даний час ОСОБА_5 разом з матір`ю проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з висновком Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-2415 від 14.11.2023 р. орган опіки та піклування, вважає, за доцільне усунути перешкоди бабусі ОСОБА_1 у спілкуванні з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши можливість систематичних побачень із дитиною у І та III суботу місяця; на другий день після Дня народження дитини; побачення з дитиною під час зимових та літніх канікул за місцем проживання бабусі; необмежене спілкування засобами телефонного зв`язку бабусі з онуком (а.с.63, 64). В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України - 27 вересня 1991 року). Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України). Статтею 257 СК України передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення. Частини п`ята та шоста статті 19 СК України передбачають, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини п`ята та шоста статті 19 СК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що «законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування». За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України. Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями ЄСПЛ дає апеляційному суду підстави вважати, що дід, баба має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. При цьому тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року). Убачається, що між сторонами існує спір, що стосується прав баби на спілкування зі своїм онуком та встановлення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини. Установивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивачку можливості вільно спілкуватися з онуком, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, врахував права та бажання бабусі брати участь у вихованні та спілкуванні з онуком, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з онуком. Визначаючи спосіб участі бабусі у вихованні та спілкуванні з онуком, суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, його вік, статус, місце проживання, місце навчання та інші обставини, що мають істотне значення, обґрунтовано частково задовольнив позов та визначив порядок участі баби у спілкуванні та вихованні онука шляхом побачень у І та ІІІ суботу кожного місяця з 11 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв.; на другий день неділі після Дня народження дитини з 11 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв.; побачення з дитиною під час зимових та літніх канікул за місцем проживання бабусі; необмежене спілкування засобами телефонного зв`язку бабусі з онуком. Початок побачень бабусі з онуком відбувається за місцем проживання дитини. На переконання колегії суддів, встановлений графік побачень є справедливим, не порушує принцип рівності принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами усіх учасників сімейних відносин. При цьому колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, ставлення до бабусі, остання не позбавлена у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітнього онука, що буде відповідати, насамперед, якнайкращим інтересам дитини. Доводи апеляційної скарги проте, що відповідач не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з онуком, оскільки із матеріалів справи убачається, що відповідач після загибелі батька дитини, змінила місце проживання дитини із бабусею та переїхала із сином проживати у м. Київ і з цього часу між сторонами виникли спори щодо вільного спілкування баби із дитиною. Зокрема судом встановлено, що позивач до вересня 2023 року не знала де проживає онук, через ігнорування телефонних дзвінків відповідачем та створення останньою штучних перешкод у зустрічах бабусі та онука. Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року, у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23) вважає, що відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (у випадку не встановлення таких перешкод) не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі баби та діда у вихованні дитини. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації дідом і бабою прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Судом правомірно відхилено доводи відповідача проте що «побачення з онуком позивача під час зимових та літніх канікул за місцем проживання бабусі можливо лише у випадку знаходження дитини у м. Рівне», оскільки у такому випадку можливість побачень позивача з онуком буде залежить від волевиявлення матері дитини, що унеможливить спілкування баби та онука. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновком суду. Такі доводи фактично зводяться до викладення обставин справи із тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Рудики С.Ю. залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 30 травня 2024 року Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М.