Постанова Полтавський апеляційний суд № 644/10463/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 644/10463/21 Номер провадження 22-ц/814/1871/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківський плитковий завод» на рішення Київського районного суду міста Полтави від 17 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський плитковий завод» про стягнення моральної шкоди, завданої професійним захворюванням , треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області , - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківський плитковий завод» про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 12.07.1979 була прийнята на роботу до Харківського плиткового заводу забірником, з 21.07.1989 переведена сортувальником сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів, з 06.09.1990 переведена пресувальником виробів будівельної кераміки, де працювала до 01.08.2014. Позивач вказувала на наявність шкідливих чинників її праці на Харківському плитковому заводі, які призвели до змін в її організмі, внаслідок чого є особою з інвалідністю, має 55 % втрати професійної працездатності. Вважає, що ПрАТ «Харківський плитковий завод» повинен відшкодувати шкоду, завдану моральними стражданнями, спричиненими ушкодженням здоров`я умовами виробництва у сумі - 220 000 грн. Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 17 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківський плитковий завод» на корить ОСОБА_1 40 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківський плитковий завод» на користь держави судовий збір у розмірі 3028 грн. В апеляційному порядку рішення оскаржило Приватне акціонерне товариство «Харківський плитковий завод». Скарга мотивована тим , що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на докази надані відповідачем та не прийняв їх до уваги. Апелянт вказує, що на момент розслідування позивач працювала сортувальником сировини - дана професія не відноситься до шкідливих . Попередні умови праці були допустимі. Проте 15.11.2014 пріоритетно взято за основу показники за 1993 рік , а результати послідуючих років не прийнято до уваги. Щодо причинного зв`язку у завданні шкоди та вини заподіювача , апелянт вказує, що позивач свідомо та добровільно погодилася на виконання робіт в особливих умовах праці впродовж всієї трудової діяльності. Підприємство зазначає, що під час трудових відносин з ОСОБА_1 здійснювало підвищену оплату праці, що свідчить про вже проведену підприємством додаткову компенсацію можливих наслідків при роботі на підприємстві в особливих умовах , які відповідають встановленим нормам. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Судовим розгядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на ПрАТ «Харківський плитковий завод» з 12.07.1979 по 01.08.2014 на різних посадах. Також встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 3 групи безстроково, перебуває на обліку з 05.08.2014 як потерпіла внаслідок професійного захворювання, отриманого під час роботи на ПАТ «Харківський плитковий завод», акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16.06.2014. Також дослідженими в справі доказами встановлено, що з 05.08.2014 ОСОБА_1 було встановлено 50 % втрати професійної працездатності по 01.09.2015. Під час повторних переоглядів встановлено: 50 % втрати професійної працездатності з 04.08.2015 по 01.09.2017 згідно довідки Харківської обласної МСЕК № 3 від 05.08.2015 серії 10ААА№077605; 55 % втрати професійної працездатності з 07.08.2017 по 01.09.2019 згідно довідки Харківської обласної МСЕК № 3 від 09.08.2017 серії 10ААА№078757; 55 % втрати професійної працездатності з 23.07.2019 безстроково згідно довідки Харківської обласної МСЕК № 3 від 31.07.2019 серії 12ААА№028060. Встановлено, що ОСОБА_1 призначена та виплачена одноразова допомога в разі стійкою втрати професійної працездатності та щомісячні страхові витрати, які вона отримує, відшкодування моральної шкоди не нараховувалося та не виплачувалося. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. З аналізу змісту ст.1167 ЦК України вбачається, що підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина останнього. Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. У відповідності до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно частини 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі - Постанова) хронічне професійне захворювання (отруєння) - захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов`язаних з роботою; медичний висновок - висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу. Пунктом 89 постановлено, що усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню. Таким чином, з аналізу наведеного законодавства колегія суддів наголошує, що при вирішенні дійсного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди внаслідок професійного захворювання підлягають доказуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому, чинне законодавство встановлює, що наявність зв`язку між погіршенням стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу підтверджується висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано належні та допустимі докази втрати нею професійної працездатності, що складає 55% та третю групу інвалідності, а саме згідно довідок МСЕК від 31.07.2019 , а саме до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №989348 та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 078757, вбачається, що після огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та 55 відсотків втрати професійної працездатності. Показано реабілітаційне лікування в санаторно-курортному закладі . Судинна терапія два рази на рік. Вказані лікарські документи, колегія суддів вважає належними та допустимими доказами втрати позивачем професійної працездатності, оскільки останні в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства. Колегія суддів зауважує, що відповідні висновки, незважаючи на наявність у сторін такого права, до суду, зокрема, роботодавцем не оскаржувалися. Крім того, колегія суддів зауважує, що усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню, за результатом якого складається відповідний акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4, в якому, зокрема, зазначаються обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння). В матеріалах справи наявний акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 за формою П-4 від 16 червня 2014 року, затвердженого лікарем з гігієни праці відділу санітарного нагляду Харківського міського Управління Головного управління Держсанепідемслужби у Харківській області Скрипником В.В., відповідно до якого встановлено, що хронічне професійне захворювання виникло, внаслідок тривалої дії комплексу шкідливих виробничих факторів, який в судовому порядку відповідачем не оскаржувався. Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що хронічні професійні захворювання позивача, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «Харківський плитковий завод», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Зважаючи на те, що позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, був вимушений звертатися до лікарів та проходити лікування, тривалий час перебуває під наглядом лікарів, потребує медикаментозного та санаторного лікування, що у свою чергу впливає на звичний спосіб життя позивача, втрата працездатності є невідновною, колегія суддів вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди. Зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди апеляційний суд вважає таким що відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості , а аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , колегія суддів вважає що скарга не підлягає до задоволення. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд -, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський плитковий завод» - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Полтави від 17 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: В.М.Триголов Судді: А.І.Дорош О.А.Лобов