Постанова КЦС ВС № 442/6714/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2024 року м. Київ справа № 442/6714/22 провадження № 61-14352св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: заявник - Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувач - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Бодрова О. П. від 17 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. від 14 серпня 2023 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2022 року заступник начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір С. Т. звернулася до суду із поданням, в якому просила визначити обов`язкову частку боржника - ОСОБА_2 у спадковому майні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 та держави заборгованості на суму 315 733,88 грн та 23 907,85 Євро. В обгрунтування подання зазначала, що на примусовому виконанні Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та держави заборгованості на суму 315 733,88 грн та 23 907,85 Євро, а безпосередньо на користь ОСОБА_1 295 187,65 грн та 23 907,85 Євро. З 24 лютого 2020 року по 14 червня 2021 року боржник ОСОБА_2 значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку де мешкали його батьки. Боржник є особою з інвалідністю. У ІНФОРМАЦІЯ_7 померли батьки боржника - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після їх смерті заведені спадкові справи. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 15 вересня 2022 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право спільної часткової власності та часткової власності на будинок на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про прав на спадщину. ОСОБА_8 як особа з інвалідністю, з урахуванням положень статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині. Боржник ухиляється від виконання рішення суду. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року у задоволенні подання заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір С. Т. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - відмовлено. Відмовляючи в задоволенні подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано до суду належних та допустимих доказів, що в розумінні статей 77-78 ЦПК України належності боржнику майна, яким він володіє спільно з іншими особами. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гринди Р. М. та Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишено без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні подання про визначення обов`язкової частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд першої інстанції вірно виходив із того, що доказів того, що боржник володіє разом із ОСОБА_3 будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не надано. Узагальнені доводи вимог касаційної скарги Представник ОСОБА_1 - адвокат Гринда Р. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір С. Т. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 442/6714/22 з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Зазначена справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що на виконанні у Дрогобицькому відділі державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2, з 21 виконавчих проваджень про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_2 15 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про розшук майна боржника. 02 грудня 2020 року старшим державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про зернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 , яка сформована 25 жовтня 2022 року вбачається, що у реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта: АДРЕСА_1 , яка сформована 21 липня 2022 вбачається, що власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №002721/11-2020 від 21 квітня 2020 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 14 червня 2021 року ОСОБА_2 знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 померла. З відповіді на запит №146/02-14 від 04 серпня 2022 року приватного нотаріуса Манзілевської Т.С. вбачається, що ОСОБА_2 не вступив у права спадкоємця після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . З відповіді на запит №147/02-14 від 04 серпня 2022 року приватного нотаріуса Манзілевської Т. С. вбачається, що ОСОБА_2 не вступив у права спадкоємця після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно інформаційної довідки №310195588 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається набуття права власності ОСОБА_3 . Станом на 07 жовтня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 відсутні зареєстровані особи. 2.

Мотивувальна частина Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Частина шоста цієї статті передбачає, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Отже, предметом дослідження (доказування) при розгляді даного подання є визначення правого статусу майна боржника. Установлено, що житловий будинок загальною площею 110,3 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0369 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610600000:01:076:0155, які знаходяться на АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т. С. 15 вересня 2022 року після смерті спадкодавців ОСОБА_5 (3/4 частки на житловий будинок і земельну ділянку) і ОСОБА_6 (1 частки на житловий будинок і земельну ділянку). Звертаючись до суду із цим поданням заступник начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір С. Т. указувала на те, що боржник ОСОБА_2 має обов`язкову частку у вищезазначеному нерухомому майні, оскільки є особою з інвалідністю третьої групи, а тому це майно є об`єктом спільної власності боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) Отже, право на обов`язкову частку у спадщині існує тільки при наявності заповіту та є гарантією на спадок спадкоємців першої черги померлої особи не залежно від волі спадкодавця. Установлено, що спадкодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за життя заповіт щодо належного їм майна не залишили, спадщину за законом після смерті останніх прийняв ОСОБА_3 . Відмовляючи в задоволенні подання про визначення обов`язкової частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що боржник ОСОБА_2 не набув права право власності на спадкове майно у розмірі обов`язкової частки, оскільки спадкодавці за життя не розпорядилися спадковим майном, заповіт не залишили. Крім того, боржник ОСОБА_2 спадщину за законом після смерті своїх батьків не прийняв, оскільки не проживав разом із спадкодавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час їх смерті, а також не звертався до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після смерті батьків у строки визначені статтею 1270 ЦК України. Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 щодо фактичного прийняття боржником ОСОБА_2 обов`язкової частки за наведених підстав є неприйнятними. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції. Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун