Постанова Чернівецький апеляційний суд № 723/1656/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2024 року м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подану на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 травня 2024 року, - ВСТАНОВИВ: Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 травня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 204-1, ч.2 ст. 185-10 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою районного суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 19.04.2024 року о 14 год. 15 хв., на напрямку 759 прикордонного знаку, на відстані 500 метрів до лінії державного кордону України, що на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на території Красноїльської ОТГ, Чернівецького району. Чернівецької області, був затриманий в складі групи осіб прикордонним нарядом «Секрет» за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України та вчинив злісну непокору законному розпорядженню прикордонного наряду, а саме почувши його законну вимогу зупинитися, здійснив спробу втечі, чим вчинив На вказану постанову районного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 травня 2024 року щодо нього, а провадження у справі закрити. ЄУНСС: 723/1656/24 НП:33/822/381/24 Головуючий у І інстанції: Бужора В.Т. Категорія:ч.2, ст.204-1, Доповідач: Потоцький В.П. ч. 2 ст. 185-10 КУпАП Вважає, що районним судом при винесенні постанови не було враховано принципу «поза розумним сумнівом», відповідно до якого доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом. У судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучи повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання повістки про виклик від 21.05.2024р., не з`явився та про причини свої неявки суд не повідомив, що у відповідності до ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи без його участі. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого. Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що вказаних вимог закону суддею місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення повністю дотримано не було. Так, частиною 2 статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України групою осіб. Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв`язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України». Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Крім того, ч. 3 ст.9 вказаного Закону визначено що, пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Згідно з ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи. Із протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №249756 вбачається, що 19.04.2024р. о 14год. 15хв. на напрямку 759 прикордонного знаку на відстані 500м до лінії державного кордону України, що на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на території Красноїльської ОТГ, Чернівецького району, Чернівецької області, ОСОБА_1 був затриманий прикордонним нарядом «Секрет» за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон України в складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 , чим порушив вимоги ст.9,12 Закону України» від 04.11.1991 р., відповідальність за що передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП (а.с. 2). Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою, права та обов`язки ОСОБА_1 роз`яснено, зі змістом протоколу він ознайомлений на зрозумілій йому мові, примірник протоколу отримав, доповнень та зауважень не має, послуг захисника та перекладача не потребує, від підпису ОСОБА_1 відмовився. Згідно з протоколом про адміністративне затримання від 19 квітня 2024 року, ОСОБА_1 19.04.2024р. о 14год. 15хв. на напрямку 759 прикордонного знаку на відстані 500м до лінії державного кордону України, що на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на території Красноїльської ОТГ, Чернівецького району, Черніевцької області, був затриманий прикордонним нарядом «Секрет» за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон України в складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 (а.с1). Жодних зауважень щодо підстав затримання ОСОБА_1 у протоколі не вказував. Крім того, ним не надано будь-яких копій звернень до правоохоронних органів щодо його незаконного затримання. Відповідно до акту уточнення анкетних даних затриманого від 19.04.2024р., під час перевірки особи затриманого ОСОБА_3 надав неправдиві дані щодо себе, а тому громадянина України ОСОБА_4 слід вважати громадянином України ОСОБА_1 (а.с.3). Згідно з поясненнями, які містяться на а.с.6, наданими старшим солдатом ОСОБА_5 , 19.04.2024р. близько 14 год. 00 хв. на відстані 200 м до державного кордону України ним було виявлено рух групи осіб лісовим масивом, які намагалися подолати загороджувальний паркан. Ним було подано команду голосом зупинитися та лягти на землю, однак група невідомих йому осіб цю вказівку проігнорувала і почала валити загороджувальний паркан, щоб швидше його подолати. Після чого ним здійснено постріл вгору з метою оповіщення сусідніх прикордонних нарядів, при цьому вказані особи вдалися до втечі в тил ділянки. У ході переслідування на відстані 500 м до державного кордону він затримав ОСОБА_6 , а згодом і іншу особу, яка була у групі з ним. Таким чином, вищезазначені докази, які наявні у матеріалах справи, у своїй сукупності та взаємозв`язку свідчать про порушення ОСОБА_1 вимог cт. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991р., а відтак скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за вказаних у протоколі обставин. Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись із висновками суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, з огляду на наступне. Так, диспозицією ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України. При цьому, диспозицією ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №249755, 19.04.2024р. о 14год. 15хв. на напрямку 759 прикордонного знаку на відстані 500м до лінії державного кордону України, що на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на території Красноїльської ОТГ, Чернівецького району, Чернівецької області, ОСОБА_1 був затриманий прикордонним нарядом «Секрет» за вчинення злісної непокори, а саме за спробу втечі від прикордонного наряду у складі групи осіб (а.с. 14). Поряд з цим, у вказаному вище протоколі, в порушення вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, не зазначено законні вимоги представника Державної прикордонної служби та в чому полягало законне розпорядження чи вимога представника Державної прикордонної служби, не додані докази і дані факти не були встановлені також в суді першої інстанції. Тобто районним судом в порушення вимог ст. 245, 251, 252, 278, 280 КУпАП, не було встановлено фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим позбавлений такої можливості і апеляційний суд. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що в матеріалах справи відсутні фото чи відео докази фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на злісну непокору ОСОБА_1 , яке ставиться йому у провину. З огляду на досліджені у справі докази, апеляційний суд не вбачає в діях ОСОБА_1 скоєння злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, вчинене групою осіб. Інших доказів, які б підтверджували факт вчинення злісної непокори ОСОБА_1 вчинене групою осіб судом також не встановлено. Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За таких обставин, постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу цього правопорушення. Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що закриття провадження у справі за ч.2 ст. 185-10 КУпАП, не тягне за собою зміни призначеного судом адміністративного стягнення, оскільки таке стягнення було застосовано судом в межах санкції ч.2 ст.204-1 КУпАП, вину в порушені якої і було належним чином доведено в ході розгляду справи. Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а постанову районного суду в частині визнання його винуватим за ст.185-10 КУпАП скасувати і провадження у цій частині закрити. На підставі наведеного та керуючись ст. 245, 247, 252, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд Чернівецької області,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.185-10 КУпАП скасувати, а провадження у справі у цій частині закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення. У решті постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Чернівецького апеляційного суду В.П. Потоцький