Постанова 4857 № 607/11560/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/11560/23 пров. № А/857/6703/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. з участю секретаря судового засідання Слободян І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2024 року, ухвалене суддею Братасюком В.М. у м. Тернополі, у справі № 607/11560/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії поліцейського патрульної поліції та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 721223 від 12 червня 2023 року. 04 березня 2024 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав докази, які доводять вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 (рух автомобілем в темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар) та ч. 1 ст. 126 КУпАП (відсутність реєстраційних документів на транспортний засіб). Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Таку позицію обґрунтовує тим, що наданим суду відеозаписом події адміністративного правопорушення не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 (рух автомобілем в темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар) та ч. 1 ст. 126 КУпАП (відсутність реєстраційних документів на транспортний засіб). Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що відповідач 12.06.2023 року прийняв постанову серії БАБ № 721223, якою позивача визнав винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 і наклав на позивача адміністративне стягнення за сукупністю правопорушень у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до цієї постанови, 12.06.2023 року о 23 год 45 хв. в м. Тернопіль, по вул. Іванни Блажкевич, позивач керував транспортним засобом «Пежо Експерт» д.н.з. НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світлом фар у темну пору доби, а також за відсутності реєстраційного документа на ТЗ, чим порушив п. 19.1 «а»., і п.2.1 «б» ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 ст.122, ч.1 ст. 126 КУпАП. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Пунктом 19.1 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, на всіх механічних транспортних засобах повинні бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла. Відповідальність за це порушення Правил дорожнього руху передбачена ч. 2 ст.122 КУпАП, згідно з якою, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 2.1 «б» Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб. Відповідальність за це порушення Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП, згідно з якою, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивач вчинив адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 122 та ч.1 ст.126 КУпАП, відповідач надав відеозапис з відеореєстратора поліцейського автомобіля та відеозапис із нагрудної камери поліцейського. Апеляційний суд, дослідивши ці докази, встановив те, що вони не підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП - рух автомобілем в темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар). Отже, факт руху позивачем на автомобілі в темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар відповідач не довів. Водночас, виходячи із даних відеозапису нагрудної камери поліцейського, позивач при перевірці документів не пред`явив технічний паспорт на автомобіль, яким керував. Тому, на думку апеляційного суду, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП є правомірним через відсутність у позивача реєстраційного документа на транспортний засіб. Водночас, ч.1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн. Отже, в цій частині постанови, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. У той же час, на переконання апеляційного суду, необхідно змінити розмір стягнення, оскільки такий застосовується до відповідача за ч.1 ст.126 КУпАП, а не за сукупністю вчинених правопорушень, та визначити розмір стягнення 425 грн. Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Виходячи з цих обставин, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 721223 від 12 червня 2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення в цій частині закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказані висновки є підставою для часткового задоволення позову. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з неправильним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи, внаслідок чого суд зробив неправильний висновок про задоволення позову, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити частково. Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 та 4 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив за подання позову 536,80 грн., а за подання апеляційної скарги 644,16 грн. Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1180,96 грн. судового збору. Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2024 року у справі № 607/11560/23 скасувати та прийняти, якою позов задовольнити частково. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 721223 від 12 червня 2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення в цій частині закрити. Змінити розмір стягнення, що накладений на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП України, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. (чотириста двадцять п`ять гривень 00 копійок). Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області судовий збір в сумі 1180,96 грн. (одна тисяча сто вісімдесят гривень 96 копійок). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складений 28.05.2024 року