Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/22532/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/22532/23 пров. № А/857/8625/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. з участю секретаря судового засідання Слободян І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2024 року, ухвалене суддею Бенца К.К. у м. Ужгороді, у справі № 607/11660/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії поліцейського патрульної поліції та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 269466 від 10 грудня 2023 року. 27 березня 2024 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області прийняв рішення, яким позов задовольнив. Скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 269466 від 10.12.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнув з Головного управління національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 2500 грн. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, які доводять вину позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 (рух автомобілем без увімкненого ближнього світла фар). Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідача, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Таку позицію обґрунтовує тим, що відповідач надав достатні докази вчинення позивачкою адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 10.12.2023 року відповідач прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 269466 від 10.12.2023 року, якою позивачку притягнув до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та наклав штраф в сумі 510 грн. Відповідно до цієї постанови, 10.12.2023 року о 12 год 00 хв. між селами Ганичі та Нересниця Тячівського району Закарпатської області, позивачка керувала транспортним засобом «Сітроен С.4» д.н.з. НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світлом фар, чим порушила п. 9.8 «а». та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст.122, КУпАП. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Пунктом 19.1 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар. Відповідальність за це порушення правил дорожнього руху передбачена ч. 2 ст.122 КУпАП, згідно з якою, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивачка вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122, відповідач надав відеозапис із нагрудної камери поліцейського. Апеляційний суд, дослідивши це доказ, встановив те, що він не підтверджує факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП (рух автомобіля без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту). Отже, факт руху позивачкою на автомобілі без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту відповідач не довів. Таким чином, відповідач прийняв постанову в справі про адміністративне правопорушення без з`ясування всіх обставин адміністративного правопорушення, а тому постанову необхідно скасувати, як протиправну. Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Зважаючи на те, що відповідач не довів факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, оскаржену постанову в справі про адміністративне правопорушення необхідно скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1.ч.1 ст. 247 КУпАП. Зважаючи на цей висновок позов необхідно задовольнити. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати новому розподілу не підлягають, оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2024 року у справі № 308/22532/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель