Постанова 4852 № 185/9433/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 травня 2024 року м. Дніпросправа № 185/9433/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, третя особа: УСБУ у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, третя особа: УСБУ у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії. Позивач просить зобов`язати відповідача виключити з числа службових квартир квартиру АДРЕСА_1 та надати квартиру АДРЕСА_1 у постійне користування позивачу разом із членами його сім`ї. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не взято до уваги, що УСБУ у Дніпропетровській області не відповіло на рапорт позивача від 13.05.2021 та не надало клопотання до відповідача щодо виключення з числа службових спірної квартири. Звернення саме до відповідача було обґрунтованим та правомірним, оскільки відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок публічної служби, різновидом якої є служба військова. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, позивач 05.10.2022 звернувся до міського голови м. Павлограда, в якому просив розглянути питання щодо виключення з числа службових приміщень СБУ трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (заг. пл. 67,9 кв.м., жит.пл. 42 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та надання її для постійного проживання позивачу та його родині у складі осіб. Виконавчий комітет Павлоградської міської ради надав відповідь на вказане звернення позивача листом «Про розгляд заяви» №144/ж від 31.10.2022 року, в якому повідомив, що рішенням виконкому Павлоградської міської ради від 26.10.2022 року №1066 позивачу відмовлено у виключенні з числа службових квартиру АДРЕСА_4 , оскільки не надано клопотання відділу в м. Павлограді Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, за яким закріплена ця квартира як службова, про виключення квартири з числа службових. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про наявність певного правового механізму для виключення житлового приміщення з числа службового, який у даному випадку був врахований відповідачем при прийнятті рішення від 26.10.2022 №1066. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Відповідно до статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 ЖК України). Стаття 119 ЖК України передбачає категорії осіб, яким може бути надано службові жилі приміщення, стаття 121 порядок надання таких приміщень. Порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання. Пунктом 2, 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим Постановою РМ УРСР від 04.02.1988, регламентовано, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення. Згідно з п. 6 вказаного Положення жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Пунктом 3 Порядку розподілу квартир передбачено, що придбані Державною іпотечною установою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2009 року №1037, який був чинним на час надання позивачу службової квартири, передбачалося, що квартири, які розподілялися між працівниками державних органів, а також військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, що проходили службу у військових формуваннях, підпорядкованих таким органам, мали статус службових. Згідно із пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу. Відповідно до пункту 5.20 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 06.11.2007 року №792, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.11.2007 року за №1308/14575, житлове приміщення виключається з числа службового у випадках: якщо в Центральному управлінні, органі, закладі, установі СБ України, штабі Антитерористичного центру при СБ України відпала потреба в його використанні; якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Пунктом 5.21 Інструкції №792 передбачено, що за бажанням співробітника або особи, звільненої з військової служби в СБ України, що перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та проживає у службовому житловому приміщенні, це житлове приміщення може бути надано для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових у випадках, якщо ця особа: а) має вислугу на військовій службі 20 років і більше; б) звільнена з військової служби за вислугою років, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, унаслідок інвалідності, захворювання, отриманого при виконанні обов`язків військової служби; в) перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24.06.2004 року №1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і належить до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службових приміщень без надання іншого житлового приміщення. Факт проживання в службових житлових приміщеннях осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових (пункт 5.22 Інструкції №792). Згідно з пунктом 5.12 Інструкції №792 рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ СБ України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з житлово-побутовою комісією Центрального управління СБ України, що затверджується заступником Голови СБ України, до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями»). Як встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи наявний рапорт №17/5-2595 від 13.05.2021 ОСОБА_1 до начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області щодо розгляду питання про виключення з числа службових житлових приміщень СБ України трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 (заг. пл. 67,9 кв.м., жит.пл. 42 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та надання її для постійного проживання позивачу та його родині у складі 4 осіб (дружина ОСОБА_2 , син дружини ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 ). Також суд першої інстанції встановив, що позивачем до заяви від 05.10.2022 було надано наступні документи, які вказані у додатках,: копія службового посвідчення співробітника СБ України; копія посвідчення учасника бойових дій; копія рапорту №17/5-2595 від 13.05.2021. Матеріали справи не містять доказів долучення до заяви відповідного клопотання начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу, чи отримання відповідачем від третьої особи такого рішення. Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказане виключає протиправність та незаконність рішення відповідача від 26.10.2022 №1066, тож відсутні і підстави для зобов`язання Виконавчого комітету Павлоградської міської ради виключити з числа службових квартир квартиру АДРЕСА_1 та надати таку квартиру у постійне користування позивачу разом із членами його сім`ї, оскільки відповідач, приймаючи рішення від 26.10.2022 року №1066, діяв у межах та спосіб, встановлений законодавством. Суд першої інстанції вірно врахував, що лише сам факт проживання позивача у квартирі та його бажання про виключення займаної квартири з числа службових не може вказувати на порушення його житлових прав, що, у свою чергу, кореспондує пункту 5.22 Інструкції №792, відповідно до якого факт проживання в службових житлових приміщеннях осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Також судом першої інстанції вірно було взято до уваги, що подання позивачем заяви 05.10.2022 року до міського голови м. Павлограда щодо виключення з числа службових приміщень СБУ квартиру АДРЕСА_1 відбулось за відсутності клопотання від третьої особи щодо виключення спірної квартири з числа службових житлових приміщень. Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п. 5.12 Інструкції №792 рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ СБ України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з житлово-побутовою комісією Центрального управління СБ України, що затверджується заступником Голови СБ України, до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення. А питання виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями»). Вірними є висновки суду першої інстанції про наявність певного правового механізму для виключення житлового приміщення з числа службового, який у даному випадку був врахований відповідачем при прийнятті рішення від 26.10.2022 №1066. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують, позивачем не надано доказів оскарження дій третьої особи щодо розгляду рапорту позивача від 13.05.2021 та не надання клопотання до відповідача щодо виключення з числа службових спірної квартири Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, третя особа: УСБУ у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 29 травня 2024 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш