Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/23601/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2024 р.Справа № 520/23601/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 12.12.23 у справі № 520/23601/23 за позовом Приватного підприємства «ПРОФІТ АГРО» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "ПРОФІТ-АГРО" (далі за текстом також - позивач, ПП "ПРОФІТ-АГРО") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №0006880901 від 11 січня 2022 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування до Приватного підприємства "ПРОФІТ-АГРО" фінансових санкцій №0006880901 від 11 січня 2022 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплаті судового збору на користь Приватного підприємства "ПРОФІТ-АГРО" в сумі 7500 грн 00 коп. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року заяву представника Приватного підприємства "ПРОФІТ-АГРО" задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Приватного підприємства "ПРОФІТ-АГРО" понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп. В іншій частині вимог заяви відмовлено. Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ПП "ПРОФІТ-АГРО" про розподіл судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що аналіз змісту складених та поданих до суду представником позивача процесуальних документів свідчить про те, що на їх підготовку не потребувалося витрачання значного часу (позовна заява складена на 9 аркушах, в якій здебільшого цитуються норми закону); щодо розгляду подібних спорів вже існує судова практика, ознайомитися з якою можливо у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що, беззаперечно, спрощує процес аналізу норм чинного законодавства, яке унормовує спірні правовідносини, та підготовку документів до суду. Просить урахувати, що до заяви про розподіл судових витрат не надано жодних документів на підтвердження того, які саме роботи були виконані адвокатом для захисту інтересів позивача в суді, який обсяг часу було витрачено на виконання конкретного виду робіт; факт здійснення оплати адвокату виконаних робіт/наданих послуг у заявленій сумі також документально не підтверджено. Додатково зазначає, що судом першої інстанції не досліджено наявність у позивача у штаті працівників, які можуть здійснити підготовку відповідної позовної заяви, з огляду на що у відповідача могла бути відсутня необхідність для залучення адвоката для надання правничої допомоги. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення досліджувалися документи щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та надано відповідну оцінку з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України. За результатами апеляційного розгляду позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах апеляційного розгляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України). Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатську діяльність» від 05.07.2012 за № 5076-VI (далі також Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI). Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Cуд також має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Разом з цим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. Як убачається із матеріалів справи, представництво інтересів позивача здійснювалося адвокатом Павлуненко К.Л. на підставі ордеру серії АХ №1147895, виданого 08.09.2023. Згідно з актом наданих послуг від 30.11.2023 за договором про надання правової допомоги №0809 у межах надання правової допомоги адвоката згідно до умов договору адвокатом надано, а клієнтом отримано допомогу: - підготовлено проекти позовної заяви, додаткових пояснень, попередньої заяви про відшкодування адвокатських витрат, інших необхідних документів по справі; - взято участь у судових засіданнях у справі; - здійснено інші належні та необхідні дії для забезпечення представництва клієнта як позивача по справі № 520/23601/23. З детального опису витрат на правову допомогу у межах надання правової допомоги по справі № 520/23601/23 адвокат надав клієнту таку правову (правничу) допомогу:

1. Підготовка правової позиції позивача, аналіз можливості подання позову, аналіз актуальної судової практики.

2. Підготовка проекту адміністративного позову, формування переліку додатків.

3. Підготовка та подання додаткових документів: заяви про поновлення строку звернення до суду; заяви про закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті у письмовому провадженні.

4. Участь у судових засіданнях у справі від 10.10.2023, 26.10.2023, 07.11.2023, 28.11.2023.

5. Підготовка та подання заяви про стягнення судових витрат у порядку ст. 139 КАС України. На підтвердження оплати понесених витрат на правову допомогу надані платіжні інструкції від 29.08.2023 за №6635 на суму 12500,00 грн, від 28.11.2023 за №6637 на суму 12500,00 грн. Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, слід виходити з того, що ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, а витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними з ціною позову та завищеними. Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, наявність значного обсягу судової практики з цього питання, а також заперечення відповідача щодо розміру витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 5000,00 грн. Щодо доводів відповідача про те, що матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розрахунку вартості послуг, то колегія суддів звертає увагу, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Частина четверта статті 134 КАС України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. Посилання відповідача на те, що факт здійснення оплати адвокату виконаних робіт/наданих послуг у заявленій сумі документально не підтверджено не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Щодо посилання відповідача на недослідження судом першої інстанції наявності у позивача у штаті працівників, які можуть здійснити підготовку відповідної позовної заяви, то колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування учаснику справи (юридичній особі) витрат на професійну правничу допомогу не може бути поставлене в залежність від того, чи наявні у штаті працівники, які можуть здійснити надання відповідних послуг. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 520/23601/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Курило В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 29.05.2024 року