Постанова Київський апеляційний суд № 357/6011/23

справа № 357/6011/23 головуючий у суді І інстанції Ярмола О. Я. провадження № 22-ц/824/2574/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 22 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Бойко Тетяни Іванівни та зобов`язання вчинити дії, - в с т а н о в и в : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою, у якій просив: визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Бойко Т.І. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу і не прийняття його до виконання від 25 жовтня 2023 року; зобов`язати старшого державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС Бойко Т.І. розглянути заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 17 жовтня 2023 року у визначений законом строк та прийняти відповідне процесуальне рішення. Скарга мотивована тим, що 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , як стягувач за ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 21 вересня 2023 року у справі № 357/6011/23 про затвердження мирової угоди звернувся до Білоцерківського відділу ДВС з письмовою заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання цієї ухвали, в зв`язку із невиконанням боржником умов мирової угоди, затвердженою цією ухвалою суду. Скаржник зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, яка підлягає примусовому виконанню. 08 листопада 2023 року він не дочекавшись поштового відправлення, у приміщенні Білоцерківського відділу ДВС отримав на руки копію повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстав, передбачених пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Повідомлення про повернення виконавчого документу винесено державним виконавцем лише 25 жовтня 2023 року, хоча заява про порушення виконавчого провадження зареєстрована 17 жовтня 2023 року, тобто з простроченням на 5 днів, що є недопустимим та не відповідає вимогам частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Також скаржник зазначає що у тексті ухвали № 357/6011/23 від 21 вересня 2023 року прямо вказано строк пред`явлення рішення до виконання, а тому немає жодного порушення пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», що слугувало причиною відмови у його порушенні. Скаржник вважає, що дії державного виконавця по поверненню виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є безпідставними, незаконними та такими, що обмежують його права, як стягувача. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Бойко Т.І. щодо винесення повідомлення від 25 жовтня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу та не прийняття його до виконання. Зобов`язано старшого державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Бойко Т.І. розглянути заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 17 жовтня 2023 року щодо невиконання умов мирової угоди у визначений строк та прийняти відповідне процесуальне рішення. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчий документ - ухвала Білоцерківського міськрайонного суду, не містив порушень, які б могли стати підставою для його повернення без прийняття, строки передбачені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» не були порушені. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про бездіяльність державного виконавця та порушення вимог законодавства. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що 23 жовтня 2023 року виконавчий документ разом з додатками передано старшому державному виконавцю Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Бойко Т.І. на примусове виконання. 25 жовтня 2023 року на підставі пункту 6 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) розглянуто заяву щодо примусового виконання та винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та разом з виконавчим документом повернуто стягувачу, оскільки в ухвалі не зазначено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вказує, що ухвала суду від 21 вересня 2023 року у справі № 357/6011/23 набрала законної сили лише 13 жовтня 2023 року, а тому відповідно до пункту 2 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», не зрозуміло від якої дати йде строк виконання мирової угоди. Зазначає, що старшим державним виконавцем Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) під час розгляду заяви ОСОБА_1 були дотримані всі норми законодавства, які регулюють примусове виконання рішень. Учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у справі № 357/6011/23 (провадження № 2/357/1920/23) затверджено мирову угоду від 20 вересня 2023 року, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 357/6011/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ Державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області, про збільшення розміру боргу на підставі взаємних поступок на чітко визначених сторонами умовах. Зокрема: з метою повного та остаточного врегулювання спору сторони домовились, що заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 задовольняються шляхом передання відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 431 050 грн 52 коп. у вигляді інфляційного збільшення, та 3 % річних у розмірі 79 825 грн 03 коп.; передання коштів, зазначених у пункту 1 мирової угоди, здійснюється відповідачем ОСОБА_2 протягом 21 календарного дня після затвердження судом мирової угоди шляхом передання їх у готівковій формі; на підтвердження факту передання коштів ОСОБА_2 складається розписка за формою, запропонованою ОСОБА_2 , та передається одночасно з фактичним отриманням коштів від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 запевняє, що отримання коштів у сумі, вказаній у пункті 1 мирової угоди, вичерпує наявність спору між сторонами судової справи № 357/6011/23 у сумі 431 050 грн 52 коп. у вигляді інфляційного збільшення, та 3 % річних у розмірі 79 825 грн 03 коп. за період з 01 жовтня 2016 року по 01 березня 2023 року. Укладення мирової угоди між сторонами у межах судової справи № 357/6011/23 у повному обсязі свідчить, що за наслідками виконання її умов ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 не має та не матиме в майбутньому жодних претензій та вимог до відповідача у справі ОСОБА_2 майнового та іншого характеру, які стосувалися предмету спору у справі № 357/6011/23. Провадження у цивільній справі № 357/6011/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Відділ Державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області, про збільшення розміру боргу закрито. 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про примусове виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у справі № 357/6011/23, в зв`язку з невиконанням боржником, в обумовлений строк мирової угоди (а.с. 2). 25 жовтня 2023 року старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т.І. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 3). У повідомленні зазначено, що пред`явлений до виконання виконавчий документ - ухвала від 21 вересня 2023 року у справі № 357/6011/23 провадження № 2/357/1920/23 видана Білоцерківським міськрайонним судом Київської області не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: відсутній строк пред`явлення рішення до виконання (а.с. 3). Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Частинами 2, 3 статті 208 ЦПК України визначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. Відповідно до вимог пунктів 6, 7 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили, строк пред`явлення рішення до виконання. Частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісії по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Причиною повернення виконавчого документа стягувачу без виконання є не зазначення в ухвалі суду строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. З копії ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у справі № 357/6011/23, яка наявна у матеріалах справи вбачається, що на ухвалі міститься відмітка суду про те, що ухвала набрала законної сили 13 жовтня 2023 року, таким чином саме з цієї дати починається перебіг строку пред`явлення судового рішення до виконання. Стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали 17 жовтня 2023 року, тобто через чотири дні після набрання ухвалою суду законної сили, а тому не зазначення строку пред`явлення до виконання судового рішення не є підставою для повернення виконавчого документа без виконання стягувачу, оскільки державний виконавець повинен застосувати положення частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» та виходити із загального строку пред`явлення таких документів до виконання. Згідно з положеннями статей 447, 451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Право на забезпечення виконання судового рішення є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). У пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, пункт 59). Однак це право було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Задовольнивши скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції забезпечив право стягувача на примусове виконання ухвали суду, яка набрала законної сили та не виконується боржником. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) залишити без задоволення. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 28 травня 2024 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська