Ухвала КГС ВС № 910/18141/23

УХВАЛА 29 травня 2024 року м. Київ cправа № 910/18141/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 910/18141/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центромістобуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" про стягнення 931 743,14 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центромістобуд" (далі - ТОВ "Центромістобуд") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" (далі - ТОВ "Тайгер") про стягнення з останнього попередньої оплати в розмірі 931 743,14 грн за неналежне виконання договору підряду від 07.06.2021 № Т07/06/21-2. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 910/18141/23 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу 931 743,14 грн та витрат по сплаті судового збору. ТОВ "Тайгер" 21.05.2024 (відповідно до відбитку штампу Верховного Суду Касаційного господарського суду "Отримано" на першому аркуші касаційної скарги) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 910/18141/23, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позовних вимог про стягнення 931 743,14 грн. Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Тайгер" у справі № 910/18141/23, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн. Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 910/18141/23 є стягнення 931 743,14 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник посилається на випадки передбачені підпунктами "а", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та зазначає про те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково; наголошує, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій, предметом даного позову є вимога про стягнення 931 741,14 грн, тобто вимога майнового характеру про стягнення коштів, яка перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа не може бути визначена малозначною та підлягати розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у цій справі позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору; враховуючи предмет та ціну позову, а також категорію та складність справи, суд визнав дану справу малозначною, з огляду на те, що спір підлягає вирішенню в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; вказує на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження призвів до не встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та до ухвалення незаконного рішення; зазначає про необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування фактичних обставин справи та неповну перевірку їх судом апеляційної інстанції. Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Суд зауважує, що єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя; застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування; єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності. У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права. Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Разом з тим, аргументи скаржника, що викладені у касаційній скарзі стосовно порушення норм процесуального права щодо здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не доводять обґрунтованості підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина третя статті 12 ГПК України). Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Незгода скаржника із оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про їх незаконність і про винятковість справи для скаржника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для нього внаслідок прийняття рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на його користь є звичайним передбачуваним процесом. Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, також враховано межі, порядок та повноваження судів щодо розгляду цієї справи. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Тайгер" рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 910/18141/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не розглядається. Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 910/18141/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. Колос Суддя І. Булгакова Суддя Т. Жайворонок