Постанова Харківський апеляційний суд № 639/33/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 639/33/24 Головуючий суддя І інстанції Кісь Д. П. Провадження № 33/818/659/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2024 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Ліпчанського В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ліпчанського В.В. на постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року, стосовно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова, - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення, у виді штрафу у розмірі 850 грн. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Постановою встановлено, що 23 грудня 2023 року о 15:15 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «КІА», номерний знак НОМЕР_1 , у м. Харкові по вул. Конторській, на перехресті з бульваром Гончарівським (колишня вул. Конєва), в районі будинку № 19/48, не виконав вимогу знаку 2.1 «Дати дорогу» та допустив зіткнення з автомобілем «Газ 2705-222» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. В своїй апеляційній скарзі захисник Ліппанський В.В. просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події в складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що судове рішення винесене з грубим порушенням норм процесуального права та невірно застосовані матеріальні норми, що потягло за собою однобічне та неповне з`ясування судом усіх фактичних обставин справи, їх недослідження та не надання їм належної оцінки, при цьому суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи. Вказував на те, що працівниками поліції не були залучені свідки цієї події. Вважав, що протокол винесено незаконно, упереджено та з грубим порушенням норм чинного законодавства. Посилався також на фактичні обставини справи. Поряд з цим зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Ліпчанський В.В. повідомив, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та просив розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 , оскільки він не має можливості з`явитись в апеляційний суд, а позиція захисту між ними узгоджена. Поряд з цим, в судове засідання в суд апеляційної інстанції викликався потерпілий ОСОБА_2 , однак в судве засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268, 269, 271, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду без участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . однак за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Ліпчанського В.В. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Ліпчанського В.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п.п. 2.3(б), 8.4(б). Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до відомостей протоколу (арк. 1) вбачається, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ, який рухався головною дорогою і внаслідок чого авто отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. З відомостей цього протоколу, поза розумним сумнівом, вбачається, що ОСОБА_1 визнавав свою вину, оскільки будь-яких заперечень письмово не надавав, а лише беззаперечно підписав цей протокол та зазначив найбільш прийнятний для нього спосіб повідомлення про дату, час та місце розгляду цього протоколу. Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_3 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАС України щодо дій працівників поліції під час складення протоколу, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів щодо незаконності дій працівників поліції, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції. Отже, ОСОБА_1 не скористався своїм правом оскарження дій працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно нього за ст. 124 КУпАП. Враховуючи відсутність будь яких скарг щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу, а такі твердження апелянта є необґрунтованими. Крім того, з відомостей схеми місця ДТП об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 виїжджав на бульвар ОСОБА_4 з другорядної вулиці, про що свідчить наявність відповідного дорожнього знаку. Такі відомості поза розумним сумнівом свідчать про те, що ОСОБА_1 повинен був надати дорогу всім автомобілям, які рухались по головній дорозі, а саме по бульвару ОСОБА_4 . Поряд з цим, з відомостей письмових пояснень ОСОБА_1 (арк. 6) вбачається, що він дійсно рухався по вул. Конторська, яка є другорядною та намагався здійснити маневр виїзду на бульвар Григорівський праворуч, який є головною дорогою. Також він зазначав, що з боку Гончарівського мосту був щільний потік автомобілів. Запевнившись, що його авто пропускають, він почав повертати з вул. Конторської на бульвар Григорівський праворуч. Під час його повороту одночасно з ним з середнього ряду вирішив перестроїтися водій Газелі, чим спровакував ДТП. Підрізавши його у лівий бік його авто. Будь-яких фактичних відомостей про те, що ОСОБА_1 пропускали автомобілі, які рухались по бульвару ОСОБА_4 , а також про те, що водій ОСОБА_2 різко змінював смуги руху, - ані ОСОБА_1 , ані його захисник не надали, не містяться таких відомостей і в матеріалах цієї справи, а тому такі твердження суд розцінює як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності. Проте, пояснення ОСОБА_1 підтверджують саме те, що він виїжджав з другорядної дороги на головну, а тому повинен був надати дорогу усім автомобілям, які рухались поголовній дорозі. Крім того, в матеріалах справи містяться світлини ДТП, які зроблені безпосередньо після її виникнення (арк. 19 29). З відомостей цих світлин вбачається, що автомобіль Газель під керуванням ОСОБА_2 рухався у лівій смузі руху по бульвару Григорівському у бік вул. Велика Григорівська. Також вбачається, що зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 прийшлось у праве переднє колесо автомобіля під керуванням ОСОБА_2 . Такі відомості свідчать про те, що автомобіль Газель перед зіткненням перебував саме перед автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , який повинен був бачити цей автомобіль та, відповідно до вимог наявного дорожнього знаку «2.1», надати цьому автомобілю перевагу та пропустити його, чого він не зробив, внаслідок чого відбулась ДТП. Крім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 7) вбачається, що було виявлено водіїв автомобілів, та були складені, оформлені відповідні матеріали ДТП. В рапорті також зазначено, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не виконав вимогу дорожнього знаку «2.1 Дати дорогу» та допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ під керуванням ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції, відомості, які зафіксовані в цьому рапорті можуть бути доказами у цій справі, які заслуговують на увагу. Поряд з цим, відповідно до вимог п. 2.3Б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Також, відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», вбачається, що водій повинен поступитися дорогою транспортним засобам, під`їжджаючим до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а лише після цього продовжити свій рух чи виконання маневру. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем повинен був врахувати вимоги дорожнього знаку 2.1 та надати дорогу автомобілям, які рухались по головній дорозі, а саме по бульвару Григорівському, в тому числі водію ОСОБА_2 . Інших будь-яких фактичних відомостей, що можуть свідчити про можливість скасування оскаржуваної постанови, - апелянтом не наведено, що об`єктивно свідчить про відсутність будь-яких підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно ж вимог п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3(б), 8.4(б) Правил дорожнього руху та притягнуто за ст. 124 КУпАП до адміністративної відповідальності, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Ліпчанського В.В. залишити без задоволення. Постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков