Постанова Полтавський апеляційний суд № 532/1654/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/1654/23 Номер провадження 22-ц/814/1395/24Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Розгянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2023 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 07.05.2019 року. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000 гривень. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу ОСОБА_1 не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим за кредитним договором відповідач станом на 07.07.2023 року має заборгованість 59 509,54 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 50 494,02 грн. та заборгованістю за відсотками за користування кредитом у розмірі 9015,52 грн. Таким чином, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 07.05.2019 року у розмірі 59 509,54 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 50 494,02 грн. та заборгованістю за відсотками за користування кредитом у розмірі 9015,52 грн., а також судові витрати у розмірі 2684 грн. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2023 року у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду АТ КБ «Приват Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права,так як підстав передбачених чинним законодавством для відмови у задоволенні позову не має. Укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноруч його підписали, чим взяли на себе зобов`язання виконувати його належним чином, проте відповідач належним чином ці умови не виконав. Виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку і може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача. АТ КБ «Приват Банк» просить скасувати Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2023 року, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Судом встановлено, що 07.05.2019 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідно до анкети-заяви відповідач підписанням анкети-заяви в повному обсязі приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг позивача, які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, які разом з пам`яткою клієнта та тарифами складає договір банківського обслуговування, екземпляр якого відповідач отримала шляхом самостійного друку. Зобов`язалася виконувати Умови і Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися зі змінами на сайті ПриватБанк. До позовної заяви позивачем також надано копію паспорту споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг . Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», відповідачу ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н було видано картку «Універсальна» № НОМЕР_1 від 07.05.2019 року з терміном дії до 11/22 (а. с. 13). Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», відповідачу ОСОБА_1 було неодноразово змінено кредитний ліміт, який 22.12.2020 року становив 50 000 грн. (а. с. 12). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.05.2019 року станом на 07.07.2023 року розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 59 509,54 грн., у тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 50 494,02 грн., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 9015,52 грн. (а. с. 10-11). Також позивачем надано виписку за договором б/н за період 07.05.2019-10.07.2023 року, з якої вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , в тому числі здійснення автоматичного списання відсотків позивачем шляхом збільшення суми боргу (а. с. 65-66). Районний суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того , що позичальник активно користувався кредитними коштами, всього витративши коштів за отриманою карткою на загальну суму 60 273,06 грн., тоді як списано відсотків за користування кредитом - 22 383,17 грн., внесено на погашення заборгованості - 56 989,03 грн. Відтак , за відсутності узгоджених сторонами умов щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами відсутні підстави для нарахування 22 383,17 грн та стягнення їх з відповідача. Колегія суддів погоджується із таким висновком з слідуючих підстав. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України) Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Проте, в анкеті-заяві позичальника від 07 травня 2019 року не відображено ні суму початкового кредитного ліміту який було встановлено, ні процентна ставка за кредитом. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками та пеню. Обґрунтовуючи право на нарахування процентів, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 07.05.2019 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та пені за користування кредитними коштами, за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17). За наведених обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та пені, чим спростовано доводи апелянта щодо не стягнення із відповідача відсоткової ставки за користування кредитом. У зазначеній вище постанові від 03 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду також вказала, що АТ КБ «Приват Банк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Тіло кредиту становить виключно ті гроші, які були взяті в борг, і у тіло кредиту не входять інші складові: відсоток, комісія, пеня, штрафи, витрати на оформлення паперів, страхування, тощо. Із виписки за договором № б/н станом на 10.07.2023 року вбачається, що відповідач користувався грошима, зокрема отримував кошти через банкомат, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 07.07.2023 року виникла в сумі 59 909, 54 грн., яка складається з 50 494,02 грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 50 494,02 грн. - заборгованість за простроченими тілом кредиту, 9015,52 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Тобто, заборгованість за поточним тілом кредиту у відповідачки відсутня. Разом із цим, із розрахунку заборгованості та виписки руху коштів по рахунку вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість за поточним тілом кредиту та в загальному підсумку внесено коштів на суму 56 989,03 грн.. Та у розрахунку заборгованості станом на 07.07.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 погашено заборгованості за поточним тілом кредиту 15 710,93 грн. , заборгованість за тілом кредиту становить 50 494,02 грн. Отже, відповідачем фактично отримана сума кредитних коштів була сплачена у повній мірі. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у ОСОБА_1 заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня, а прострочене тіло кредиту у розмірі 50 494,02 грн. не підлягає стягненню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задовлення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді : А.І. Дорош О.А. Лобов