Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/17123/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/17123/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 27 травня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у зупиненні виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за час лікування за період з 18.11.2022 року по 09.07.2023 року включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за час лікування за період з 18.11.2022 року по 09.07.2023 року включно. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.11.2022 №315 старшому солдату ОСОБА_1 , як такому, що самовільно залишив частину та безпідставно відсутній на військовій службі (без поважних причин) призупинено виплату грошового забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №325 від 28.11.2022 старшого солдата ОСОБА_1 , який зарахований наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 листопада 2022 року №256-РС в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , як такого, що самовільно залишив частину, увільнено від займаної посади і вважається таким, що знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №2565 від 30.11.2022 року Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_2 старшому лейтенанту ОСОБА_3 доручено провести службове розслідування за даним фактом. 09.02.2023 наказом №514/кп командира військової частини НОМЕР_1 "Про завершення проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_2 " службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2022 року №2565 вважати завершеним. На підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженні №62023140160000071 від 27.03.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.04.2023 №103 старшому солдату ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , як такий, що самовільно залишив військову частину 18 листопада 2022 року, якому призупинено військову службу наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12 квітня 2023 року №106-РС, призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенси та вислугу у військовому званні, виключено зі всіх видів забезпечення з 27 березня 2023 року (в тому числі й грошового забезпечення). Позивачем в судовому порядку вказані накази не оскаржувались. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.07.2023 №192 старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , якому призупинено строк військової служби, який прибув до пункту постійної дислокації частини 07 липня 2023 року, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 липня 2023 року №195-РС поновлено на військовій службі та на всіх видах забезпечення з 07 липня 2023 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №3038/кп від 13.07.2023 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця 1 гірсько- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі, також - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (надалі, також - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260). Згідно з пунктом 2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ №168 (в редакції з 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно із п.2-1 Постанови КМУ №168 (в редакції з 21.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень. Пунктом 17 Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі Доручення від 23.06.2022 №912/з/29), яке застосовується з 01.06.2022 та визначає умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. Згідно з п.5 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 6 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29). Разом з тим, підпунктом 9.4 пункту 9 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що військовослужбовці Збройних Сил України, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. або 30000 грн. При цьому, у разі якщо військовослужбовець самовільно залишив місце служби (військову частину), такий військовослужбовець до відповідного наказу про виплату додаткової винагороди не включається. Таким чином, із наведеного аналізу видно, що за процедурою, встановленою вищенаведеними приписами Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, встановлено ряд підстав для не включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у конкретному місяці, зокрема, у разі самовільного залишення місця служби. Відповідно до пункту 10 Розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Пунктом 14 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Крім того, згідно п.15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується зокрема за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Як встановлено судом з матеріалів справи наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.11.2022 №315 старшому солдату ОСОБА_1 , як такому, що самовільно залишив частину та безпідставно відсутній на військовій службі (без поважних причин) призупинено виплату грошового забезпечення. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно з 18.11.2022 по 09.07.2023 не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода відповідно до Постанови КМУ №168. Також, суд зазначає, що позивачем не надано документів, які підтверджують факт перебування на стаціонарному лікуванні з 18.11.2022 по 09.07.2023. Отже, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують поважність причин відсутності військовослужбовця на військовій службі в період з 18.11.2022 по 09.07.2023, до позивача застосовані всі негативні наслідки, пов`язані з невиплатою грошового забезпечення та додаткової винагороди. В даній справі позивач не довів жодними доказами доводи для отримання спірної додаткової винагороди. Тому у відповідача не існувало правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, виходячи із розрахунку 100000 грн. За наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідач не допускав протиправної бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті такої винагороди. Як наслідок, правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000 грн згідно Постанови № 168 відсутні. Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.