LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд357/11989/23

від 28.05.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 04.03.2024 року - без змін.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 357/11989/23 Суддя (судді) першої інстанції: Цуранов А.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Голяшкін О.В., судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 04.03.2024 року у справі № 357/11989/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Крот Юрій Анатолійович, про визнання неправомірною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Крот Ю.А., про визнання неправомірною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАІ № 7787091 від 22.09.2023 року. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що постановою інспектора поліції його було піддано адміністративному покаранню у вигляді застосування штрафу в розмірі 680 грн. Суть постанови полягає у тому, що позивач 22.09.2023 року керував транспортним засобом з порушенням вимог стандартів, правил, норм, а саме - було встановлене одне додаткове місце для сидіння, чим порушив п. 31.3 «а» Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню, оскільки під час зупинки його транспортний засіб інспектором не перевірявся, тому і не було встановлено обставин переобладнання транспортного засобу. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 04.03.2024 року позов залишено без задоволення. При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність встановлених судом обставин, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зазначає, що в транспортному засобі, яким він керував, не було встановлено переобладнання, які зазначені в постанові. Вважає, що порушення вимог стандартів, правил і нормативів ним не було допущено, тому прийнята постанова про адміністративне правопорушення є незаконною. У межах встановленого судом строку відзивів чи письмових пояснень на апеляційну скаргу не надійшло. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.09.2023 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Крот Ю. А. винесено постанову серії ЕАІ № 7787091, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 680 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 22.09.2023 року о 10:19:19 в м. Київ по вул. Васильківській, 85, водій ОСОБА_1 керував автобусом «Mercedes-Benz» 313 CDI НОМЕР_3, який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом 726, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, а саме встановлено одне додаткове місце для сидіння, чим порушено п. 31.3. а) ПДР та ч. 4 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП. В матеріалах справи містяться: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 на т/з «Mercedes-Benz» 313 CDI НОМЕР_3, кількість сидячих місць з місцем водія - 19; посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 31.07.2004 року про право водіння т/з категорій В, С, D. Судом першої інстанції досліджено відеозапис розгляду від 22.09.2023 року, з якого вбачається момент зупинення транспортного засобу та спілкування інспектора з водієм. Під час такого спілкування водій відкриває задні двері транспортного засобу та знімає одне додаткове місце для сидіння. Просить інспектора не застосовувати до нього адміністративне стягнення конкретно за це порушення, оскільки він його усунув та зізнається, що це повторне вчинення ним такого порушення протягом року, що передбачає позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк. Просить застосувати до нього адміністративне стягнення за перетин суцільної дорожньої лінії. Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, виходив з наступного. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених ч. 2 ст. 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів. Частиною 2 ст. 121 КУпАП встановлена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як встановлено п. 31.1 ПДР, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Відповідно до п. 31.3 «а» ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху. Аналогічні імперативні норми містить ч. 2 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» - не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії. Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Mercedes-Benz» 313 CDI НОМЕР_3, кількість сидячих місць з місцем водія -

19. З наданого суду відеозапису чітко вбачається про наявність одного додатково встановленого місця для сидіння між рядами в транспортному засобі, що водієм на відео визнається. Вказане додаткове сидіння знімається ОСОБА_1 в присутності інспекторів. Враховуючи, що під час судового розгляду відповідачем були надані належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення позивачем, зокрема щодо встановлення додаткового місця, чим спростовано твердження останнього про недоведеність факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, тому суд вважає, що рішення відповідача про накладення адміністративного стягнення на позивача прийнято у відповідності до вимог ст. 2 КАС України, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а отже у задоволенні позову слід відмовити. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, крім іншого, докази вчинення особою адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. (ст. 251 КУпАП) Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як встановлено ч. ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду №524/1284/17 від 19.02.2020 року. Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП є законною та обґрунтованою, тому не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч. 1 ст. 315 та ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 04.03.2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.В. Голяшкін Судді М.М. Заїка Е.Ю. Швед Повний текст постанови складено 28.05.2024 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»