Постанова 4855 № 755/3057/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/3057/24 Суддя (судді) першої інстанції: Марфінова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., за участю секретаря судового засідання Кузьмука Б.І., позивача ОСОБА_1 , представниці позивача Крупінської Н.Л., представника відповідача Хоржевського Д.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Крупінської Наталії Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення іноземця, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14.12.2023 про його примусове видворення до країни походження або третьої країни. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2024 у задоволенні позову громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення іноземця від 14 грудня 2023 року - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач через свою представницю подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2024 слід скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги його доводи в тому числі щодо його ідентифікації, а саме наявності у нього діючого до 2028 року паспорту громадянина. Наявності в позивача сім`ї та роботи, що і є метою його перебування в Україні. На думку позивача, у відповідача не було вмотивованих підстав приймати рішення як про примусове повернення позивача від 13.09.2023, так і про примусове його видворення від 14. 12.2023. Представниця позивача вказує, що рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства може бути прийнято в наступних випадках: такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України; є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення; якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; в інших передбачених законом випадках. В той же час, у спірному випадку позивача не було затримано за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України. Крім того, про існування рішення про його примусове повернення від 13.09.2023 він не знав. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 та 23.05.2024 було відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 28.05.2024. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. 23.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представниці позивача про проведення судового засідання в режимі відеконференції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 клопотання адвоката Крупінської Наталії Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено. Постановлено провести судове засідання у справі за позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення іноземця 28 травня 2024 року об 11:30 в приміщенні Шостого апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, в залі судових засідань № 5 в режимі відеоконференції через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему з використанням засобів особистого зв`язку. 27.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представниці позивача про забезпечення участі позивача через відеоконференцію та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. 27.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представниці позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. В судове засідання, призначене на 28.05.2024, в режимі відеоконференції з`явився позивач та представниця позивача, в зал суду з`явився представник відповідача. Колегія суддів, за відсутності заперечень з боку представника відповідача, протокольною ухвалою задовольнила клопотання представниці позивача про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимівідеоконференції та приєднання додаткових доказів до матеріалів справи. Позивач та його представниця підтримали вимоги апеляційної скарги, представник відповідача - заперечив проти задоволення останньої. Сторони у справі надали свої пояснення, правом подання додаткових пояснень не скористались, виступили в судових дебатах. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Вважаючи вказане рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення про примусове видворення прийняте відповідачем в межах своїх повноважень, у спосіб встановлений законом, рішення є законним, мотивованим та обґрунтованим. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначеннями, що містяться у ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом; нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. На виконання ч. 3 ст. 3 іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Стаття 23 Закону № 3773-VI нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону. Відповідно до ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв. З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України. У разі прийняття рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, таким особам у паспортному документі проставляється відмітка про cкасування візи, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні, та вживаються заходи для скорочення строку тимчасового перебування на території України, скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні або скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні. Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону). Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262. На виконання ч. 1 ст. 30 Закону № 3773-VI Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Як вірно вказує суд першої інстанції, передумовою для прийняття рішення про примусове видворення, в спірному випадку, є наявність чинного рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та встановлення обставини про те, що іноземець не виконав у встановлений строк рішення про примусове повернення, тобто не виїхав з території України без поважних причин. За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2023 у справі № 755/19502/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024, встановлено наступні обставини: - «… як убачається з матеріалів справи, під час перебування в Україні громадянин Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим 13 вересня 2023 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП, серії ПР МКО № 002056 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 гривень; - 13 вересня 2023 року головним спеціалістом сектору протидії нелегальній міграції Білоцерківського об`єднаного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Корнієнко Сергієм Миколайовичем прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано громадянина Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , покинути територію України у термін до 12 жовтня 2023 року та заборонено в`їзд на територію України терміном на 3 (три) роки до 13 вересня 2026 року; - Працівниками міграційної служби запропоновано отримати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина, однак громадянин Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності понятих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , отримати рішення відмовився, про що міститься відмітка на останньому аркуші цього рішення; - Судом встановлено, що громадянин Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає на території України без відповідних документів на право проживання в Україні, постійного законного джерела існування, дозволу на працевлаштування, не має. За отриманням статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту на території України до підрозділів ДМС України не звертався…». Як не заперечується сторонами у справі, позивачем рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни у визначений в ньому строк, не виконане. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відхилення аргументів позивача щодо наявності підстав перебування його на території, як то те, що він має на території України дружину - громадянку України, оскільки позивач не надав суду документ на підтвердження офіційної реєстрації шлюбу, а у свідоцтві про народження дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини вказаний - ОСОБА_8 , громадянин України, а не позивач. Крім того, як повідомлено позивачем в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції щодо встановлення батьківства відносно ОСОБА_7 він не звертався. Також, колегія суддів, як і суд першої інстанції, відхиляє аргументи позивача про те, що останньому нічого не було відомо про наявність рішення щодо примусового повернення, оскільки рішеннями судів у справі № 755/19502/23 встановлено зворотне. Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо порушення його права на перекладача, оскільки, при ухваленні оскаржуваного рішення перекладач залучався, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою до рішення про примусове видворення. В суді апеляційної інстанції позивач також вказав, що тривалий час знаходиться на території України та чудово розуміє українську мову. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване рішення про примусове видворення прийняте відповідачем в межах своїх повноважень, у спосіб встановлений законом, рішення є законним, мотивованим та обґрунтованим, тобто відповідає ч. 2 ст. 2 КАС України та не підлягає скасуванню. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Крупінської Наталії Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан